Дві особливості фінського нейтралітету заслуговують на увагу в контексті російсько-української війни.

Про це йдеться в аналітичній публікації Анатоля Лівена, старшого наукового співробітника Інституту відповідального державного управління Квінсі на сторінках Foreign Policy, повідомляє Foreign Ukraine.

«По-перше, жорсткість фінського спротиву у 1939-1940 роках, мабуть, переконала радянське керівництво в тому, що приєднання Фінляндії до СРСР (як це сталося у випадку з південними сусідами Фінляндії – Естонією, Латвією та Литвою), створило б більше проблем, чим воно того варте. Таким чином, Фінляндія була єдиною територією колишньої Російської імперії, яка не була приєднана до Радянського Союзу Володимиром Леніним чи Йосипом Сталіном. По-друге, Москва дотримувалася договору з Фінляндією. Вона не сприяла комуністичній революції у Фінляндії, не намагалась перетворити Фінляндію на залежну країну у військовому аспекті. Радянський Союз навіть забрав свою військово-морську базу з країни у 1956 році, хоча за угодою 1944 року, вона мала знаходитись в його оренді впродовж 50 років. З моменту розпаду СРСР, Росія іноді не погоджувалася з політикою Фінляндії, але ніколи не загрожувала Фінляндії у військовому плані», – вважає Лівен.