Ізраїль ходить навшпиньки навколо питання засудження Росії, пояснюючи це тим, що у відносинах з Москвою є «стратегічна делікатність» і це дедалі частіше лунає як непереконливе та необгрунтоване виправдання

Найгарячіші місця в пеклі призначені для тих, хто під час великої моральної кризи зберігає свій нейтралітет. Fumfering – слово, яке ми отримали з ідишу – означає бурмотати, коливатися, балакати, ухилятися, зволікати й тягнути час. Фумферінг також є відповідним терміном для опису аморальної та необережної політики Ізраїлю щодо української кризи та війни. Про це йдеться в аналітичній публікації ізраїльського видання Haaretz, повідомляє Foreign Ukraine.

В той час, коли Росія загострила бойові дії і знову брязкала своєю ядерною зброєю, а президент США запросив у Конгресу 33 мільярди доларів для України, політика Ізраїлю, здається, виходить за рамки метушні і є просто недієздатною і безглуздою.

Ізраїль ходить навшпиньки навколо питання засудження Росії, пояснюючи це тим, що у відносинах з Москвою є «стратегічна делікатність» і це дедалі частіше лунає як непереконливе та необгрунтоване виправдання.

Ізраїль апріорі обрав аморальний і політично необачний тип квазінейтралітету. Термін «нейтралітет» у цьому контексті вводить в оману. Діючи начебто нейтрально — переважно підтримуючи хибний підхід «двосторонності» — Ізраїль, по суті, підтримує Росію. Крім того, цей «нейтралітет» означає, що Ізраїль утримується від підтримки Сполучених Штатів – свого мегастратегічного союзника, військового благодійника та дипломатичної парасольки.

До російського вторгнення в Україну, ізраїльська політика сидіння на двох стільцях мала певні переваги. Не було жодного реального тиску з боку США, а оборонна позиція Ізраїлю вимагала обережності — з огляду на присутність Росії в Сирії та необхідність координувати польотні зони, щоб завдавати авіаударів по іранським цілям. Дуже сумнівно, чи досягли ці авіаудари чогось суттєвого, або навіть трохи змінили поведінку Ірану.

Ще більш дискусійним є питання про те, чи є позиція Ізраїлю щодо того, чи Росія має вирішальне значення для стримування Ірану і, зрештою, може витіснити його з Сирії чимось іншим, як прийняттям бажаного за дійсне. Та й Путіна Ізраїль тривалий час вважав своїм другом.

Але згодом відбулось російське вторгнення, бомбардування українських міст, вбивства мирних жителів та навмисне створення кризи біженців. Росія також пригрозила ескалацією війни та застосуванням нетрадиційних озброєнь іншим країнам.

З іншого боку, Сполучені Штати були непохитними перед обличчям путінської агресії. Джо Байден консолідував НАТО, запровадив жорсткі санкції проти Росії і врешті-решт назвав Путіна – м’ясником і військовим злочинцем, риторично запитуючи, чи зможе така людина довго «залишатися при владі».

Ізраїль – найбільший союзник США, з якими у нього непохитні відносини, засновані на спільних цінностях, зберігав повне мовчання. Він відмовився засудити російську агресію та звірства. В той час як український прапор майорів на меріях та будівлях парламентів по всьому світу, у Єрусалимі його повісили разом з російським. Чи можете ви уявити собі істерики «антисемітизму», якби у якомусь європейському місті розмістили б разом прапор Ізраїлю та ХАМАСу чи Хезболли?

Крім того, Ізраїль грандіозно призначив себе посередником між Україною та Росією, хоча не має досвіду міжнародного посередництва, а Путін ніколи не хотів вести переговори з Україною, а лише зі США та НАТО. А посереднику за визначенням потрібні важелі впливу з обох боків, щоб завоювати довіру, чого Ізраїль не має.

В івриті та ізраїльській концепції історії є потужна фраза та супутня їй ідея: «Від Голокосту до відродження». Буквально це означає розвиток єврейської історії від геноциду в Європі між 1939 та 1945 роками до створення Держави Ізраїль у 1948 році та відродження єврейського національного та суверенного життя.

Образно кажучи, воно є більш глибоким історичним розумінням континууму єврейської історії, тому його часто використовують у поєднанні з іншим виразом: «Ніколи більше». Тобто єврейський народ не лише не повинен допустити повторення Голокосту, але й повинен вивчити жахи масових методичних вбивств. І євреї, в силу свого досвіду, повинні завжди бути готовими дати відсіч і застерегти від таких подій.

Проте, ізраїльський уряд відмовився визнати «Голокостом» геноцид вірмен 1915-1917 років, коли османи вбили від 600 000 до 1,5 мільйонів вірмен, посилаючись на делікатність у відносинах з Туреччиною, яка на той час була ключовим регіональним союзником.

Ізраїль ніколи не реагував на режим червоних кхмерів під керівництвом Пол Пота, який убив від 1,5 до 2 мільйонів камбоджійців у період з 1975 до 1979 року. Ізраїль відправив невеликий польовий шпиталь у Руанду під час різанини сотень тисяч тутсі у 1994 році.

Що може краще висловити фразу «Від Голокосту до відродження», аніж запрошення міністра оборони Ізраїлю на конференцію у Німеччину для обговорення способів допомоги Україні. Через 77 років після Голокосту та через 74 роки після здобуття незалежності, міністра оборони Держави Ізраїль попросили взяти участь у конференції з європейської безпеки.

Вражаючий подвиг. І що він зробив? Він вирішив не їхати, а відправив начальника відділу Міноборони. Чому? Офіційно через вшанування пам’яті жертв Голокосту в Ізраїлі. Неофіційно? Він не хотів засмучувати дуже чутливого і вразливого Путіна.

Ви можете довести реальну політику до крайності, набратися терпіння та переконати себе, що станете на бік неминучого переможця. Але Ізраїль тепер стоїть на боці поразки. Отже, якщо ви не займаєте моральної позиції, неправильно розумієте стратегічну картину і не підтримуєте Сполучені Штати, з чим ви залишаєтеся? З фумферінгом у зовнішній політиці.