Уряд, громадяни та союзники України можуть збільшити шанси на те, що після закінчення війни, люди зможуть повернути свою власність

Понад 4,7 млн ​​людей вже залишили Україну після вторгнення Росії 24 лютого, а ще 7,1 млн є внутрішньо переміщеними особами, які залишили свої будинки, гроші та майно. Що буде з їх власністю, яку вкрали або перетворили на руїни? У кращому випадку вони зможуть скористатись усіма перевагами реституції, але вона може затягнутись на десятиліття.

Про це йдеться в аналітичній публікації Грегорі Майєрса, міжнародного експерта із землеволодіння та Юлії Панфіл, старшої наукової співробітниці та директриси програми «Майбутнє землі та житла у Новій Америці» на сторінках Foreign Policy, повідомляє Foreign Ukraine.

Може трапитись так, що біженці після повернення не знайдуть документів на право власності або ж масштаб руйнувань буде настільки великим, що не буде взагалі майна, яке можна повернути, особливо у містах, де найбільше постраждали від бомбардувань. В іншому випадку окупанти можуть навмисно знищувати майно. Наприклад, у Нагірному Карабасі вірменська армія зрівняла із землею майже кожен будинок та підприємство, яке належало азербайджанцям. У Косово серби викрали усі документи на право власності, яка належала косоварам. В Іраку, конфісковане майно використовувалось «Ісламською державою» для фінансування подальшої агресії.

На відміну від таких країн, як Південний Судан та Східний Тимор, які пережили спустошливі конфлікти, але не мали реєстрів власності, Україна успішно розробила систему реєстрації землі та власності після здобуття незалежності від Радянського Союзу. Україна також має доступ до супутникових світлин до та після конфлікту. Український уряд уже сформував робочу групу, яка працюватиме над проблемами реституції власності. Міністерство цифрової трансформації України також заохочує громадян для документування матеріальних збитків та подання претензій через мобільний додаток «Дія».

Дві третини українців володіють смартфонами, а це означає, що вони мають цифрові докази приналежності їх майна. Навіть у разі знищення документів про майно, українці зможуть довести право власності за допомогою квитанцій на комунальні послуги або фотографій із соціальних мереж. Принципи Пінейру, які регулюють повоєнну реституцію власності, є більш гнучкими, ніж стандарти реєстрації власності, і можуть допускати такі типи доказів.

Уряд, громадяни та союзники України можуть збільшити шанси на те, що після закінчення війни, люди зможуть повернути свою власність. По-перше, і найголовніше, українці мають максимально берегти своє майно та записи актів громадянського стану. Це означає завантаження та збереження цифрових копій та паперових резервних копій договорів оренди, заповітів, свідоцтв про шлюб та будь-яких інших документів та неофіційних записів, які можуть бути використані пізніше, щоб довести, де вони жили та чим володіли.

По-друге, уряд України має спробувати убезпечити будь-які державні структури, відповідальні за захист прав власності, що означає максимально можливий захист фізичних реєстрів та забезпечення термінових інвестицій у кібербезпеку для захисту Міністерства юстиції, Міністерства інфраструктури та державного кадастру від кібератак.

По-третє, уряду необхідно буде зібрати та зберегти всі супутникові знімки, які допоможуть реконструювати розташування будівель та доріг та дозволять українцям, майно яких було знищено, висувати свої претензії.

По-четверте, уряду варто зазделегідь подумати, щоб можливі юридичні питання та проблеми, які виникнуть у процесі відновлення та розробки нових законів чи адміністративних правил, регулювали б ці ситуації. Наприклад, деякі внутрішньо переміщені українці можуть не захотіти повертатися з міркувань безпеки або тому, що розпочали життя в іншому місці.

По-п’яте, коли настане час, учасники переговорів про припинення вогню повинні поставити на стіл переговорів принципи реституції власності. Дейтонські угоди, Всеосяжна мирна угода між Суданом та Південним Суданом та угода про припинення вогню в Нагірному Карабаху між Азербайджаном та Вірменією проігнорували ці принципи, що призводить до постконфліктної нестабільності або заперечення прав власності на десятиліття. Натомість, мирні переговори та угоди між урядом Колумбії та FARC стосувалися реституції власності, що дозволяє колумбійцям досягти прогресу у поверненні власності.

І врешті-решт, Рада національної безпеки Білого дому та Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), а також інші союзники-однодумці повинні допомогти українському уряду, надаючи технічну допомогу, юридичну підтримку та фінансування для виконання цих рекомендацій і, як наслідок, сприяння захисту та поверненню власності. USAID та інші партнери з розвитку мають досвід роботи над проблемами прав власності у постконфліктний період, зокрема в Україні.

Водночас, Україні пощастило, що серед її громадян багато ІТ-фахівців, юристів, геопросторових аналітиків, які мають вирішальне значення для реституції власності.