Існує ризик появи розбіжностей із ключових питань: наскільки «послабити» та принизити Путіна

Війни, як правило, живуть своїм власним життям, коли всі сторони перебувають у циклі дії-реакції, кожна з яких прагне реалізувати власну теорію перемоги. Війна на виснаження в Україні триває і відбувається надто знайоме зміщення цілей США від допомоги Україні у захисті та відновленні її суверенітету до повної перемоги та повної поразки президента Росії Володимира Путіна. Про це йдеться у колонці Роберта Менінга, старшого наукового співробітника Центру стратегії та безпеки Скоукрофта та його ініціативи New American Engagement Initiative в Атлантичній раді на сторінках The Hill, повідомляє Foreign Ukraine.

Але, посилаючись на китайське прокляття, мій колишній бос, покійний держсекретар США Колін Пауелл часто радив: «Будьте обережні зі своїми бажаннями, тому що ви можете їх реалізувати». Як сказав член палати представників Джейсон Кроу (демократ від штату Колорадо), вторячи поширеній думці під час відвідування України: США «займаються цим, щоб перемогти». А чому б ні? Путінське варварство та героїчний опір України, безумовно, цього заслуговують. Але для початку необхідно визнати, що зміна цілей справді відбувається.

Можливо, це дійсно правильний крок. Але якщо залишити осторонь той факт, що США вирішили вести цю війну опосередковано, я вже багато разів спостерігав подібну ескалацію, від В’єтнаму до Сомалі та Лівії. Це рідко закінчується добре.

Однією з недооцінених проблем є асиметрія цілей. Україні потрібен результат, який передбачає повернення її суверенних територій. Але Путіну потрібно лише контролювати Донбас на сході України та побудувати сухопутний міст на південь у Крим (або, можливо, Донбасу буде достатньо), який він анексує та може оголосити про припинення вогню та зображати перемогу. Найімовірніше, буде затяжний заморожений конфлікт.

Водночас Путін, який каже, що Україна ніколи не була справжньою державою, може зруйнувати чи заблокувати життєво важливі порти Одеси та Херсона, які він уже блокує, залишивши їх без виходу до моря та розбомбити переважну частину української інфраструктури. Згодом він розділить Україну, поставивши під питання її життєздатність як держави.

Або є сценарій перемоги, в якому українські збройні сили не лише зупинять наступ Путіна на Донбасі та повернуть статус-кво до вторгнення 24 лютого, але й повністю витіснять російські війська з України та поставлять крапку у війні. Це зробило б Путіна загнаним у кут щуром із ядерною зброєю. Або один з можливих сценаріїв, коли Київ збирає сили, щоб відвоювати Крим, а Путін встановлює тактичні ракети СС-26 з ядерними боєголовками та погрожує їх застосувати, оскільки він вважатиме це нападом на суверенну російську територію.

Обидва сценарії загрожують ескалацією конфлікту. У першому випадку чи будуть США або НАТО посилювати ескалацію, щоб відтіснити російські збройні сили? У другому сценарії, як відреагують США чи НАТО, якщо Путін запустить тактичну ядерну бомбу вздовж польського кордону, щоб зірвати військову допомогу НАТО Україні?

Нещодавній коментар Байдена про те, що він не надсилатиме в Україну реактивні системи залпового вогню, «які можуть вразити Росію», посилює таємницю. Але це лише військові питання. Відчуження Росії та підрив економіки України вже сіють глобальний економічний хаос. Європа, ймовірно, порине в рецесію, і США також ризикують таким уповільненням. Продовольча криза вже починається, оскільки експорт пшениці з України та Росії зупинився.

Від Шрі-Ланки та Сомалі до Єгипту проходять голодні бунти. Чотирнадцять країн Африканського Рогу зіштовхнуться із голодом. А щодо світової економіки, то й без того проблемні боргові кризи у менш розвинених країнах посилюються через уповільнення зростання та інфляцію. Міжнародний валютний фонд не отримав додаткових ресурсів для реагування на потенційні дефолти в багатьох країнах, що розвиваються, від Аргентини до Зімбабве.

В Україні зараз триває війна на виснаження. Серйозна дипломатія малоймовірна допоки військова перевага не схилиться в той чи інший бік. Але економічний тиск наростає, зокрема й у Європі, оскільки вона прийняла приблизно 6 мільйонів українських біженців і щосили намагається знайти способи позбутись російської нафти та газу.

Коментарі європейських офіційних осіб, зроблені в останні тижні, викликають занепокоєння з приводу розбіжностей між США і ЄС щодо ендшпілю в Україні. Існує ризик появи розбіжностей із ключових питань: наскільки «послабити» та принизити Путіна. Нещодавні висловлювання колишнього держсекретаря США Генрі Кісінджера про те, що Україна має віддати Росії свої території, можуть посилити європейські тенденції щодо пошуку компромісних рішень.

Хоча рішення про те, коли і про що вести переговори, здебільшого залишається за Україною, але зовнішній тиск на Київ цілком може стати впливовим фактором. Економічний хаос і європейські страхи перед гігантською Північною Кореєю по сусідству, а також побоювання з приводу ескалації стануть таким фактором для ухвалення рішень в США і НАТО, а також в Україні.