Побоюючись серйозної продовольчої кризи, спричиненої війною в Україні, Київ та його східноєвропейські союзники відкривають новий фронт у своїй битві за створення дипломатичних союзів проти Кремля: це африканські країни, багато з яких залежать від зерна та добрив з України

Війна Росії в Україні формує союзи далеко від поля бою. Кремль підтримує тісні зв’язки з багатьма африканськими країнами, що сягають радянської доби, і використовував їх в умовах нинішньої кризи, вітаючи лідерів континенту в Росії та розширюючи свою власну пропагандистську діяльність серед місцевого населення. Країни Центральної та Східної Європи поділяли ці зв’язки до краху комунізму, але вони витратили десятиліття на підключення до західних інститутів, нехтуючи відносинами з Африкою. Про це йдеться в аналітичній публікації The Washington Post, повідомляє Foreign Ukraine.

Проте, в останні тижні лідери цих країн часто стукали у двері Африки. Президент Польщі Анджей Дуда здійснив візит до Каїра – перший за останні 30 років. Те саме зробив і міністр закордонних справ Латвії Едгарс Рінкевичюс. А президент України Володимир Зеленський виступив на зборах лідерів Африканського союзу, де оголосив про свій план створити спеціального представника України в Африці та сказав, що незабаром відправить міністра закордонних справ України у поїздку Африканським континентом.

Раптовий сплеск активності мотивований як гуманітарними причинами, так і політичною необхідністю. Багато громадян африканських країн незабаром можуть зіткнутись із голодом, оскільки український експорт зерна та добрив заблоковано. Тим часом, Росія запропонувала рішення: власне зерно та добрива, а також частину українського збіжжя, яке вона забрала з території, захопленої під час війни.

«Росіянам потрібна ця криза. Вони навмисно посилюють її. Тому що вони намагаються використати вас і страждання людей, щоб чинити тиск на демократії, які запровадили санкції проти Росії», — заявив Зеленський лідерам африканських країн.

Кремлю вдалося переконати деякі африканські країни у зворотному, поклавши відповідальність за війну на зусилля Заходу щодо розширення НАТО за рахунок України та заявивши, що продовольча криза є наслідком санкцій проти Росії, а не вторгнення та блокади Кремлем українських портів. Тепер деякі африканські лідери закликають покласти цьому край.

«Ситуація була поганою, а тепер стала ще гіршою, створюючи загрозу продовольчій безпеці в Африці», – заявив президент Сенегалу Макі Салл, який також є головою Африканського союзу, разом з президентом Росії Володимиром Путіним у російському курортному місті Сочі.

Він закликав зняти санкції з «продовольчих товарів, особливо зерна та добрив». Європейські офіційні особи заявили, що їхні фінансові санкції проти Росії не спрямовані на створення продовольчої кризи в Африці.

Реакція африканських лідерів на війну в Україні була неоднозначною. Близько половини з 54 країн Африки відмовилися підтримати березневу резолюцію ООН, яка засуджує вторгнення Росії.

«Я жодним чином не виправдовую вторгнення російських військових до України, але водночас розумію, що непокоїть росіян. Це політика, яку і росіяни, і американці проводять останні 70 років. Єгипет підтримав резолюцію ООН, яка засуджує вторгнення. Але єгипетські лідери перебувають у складному становищі. Наша проблема в тому, що з двома конфліктуючими сторонами безпосередньо і опосередковано ми товаришуємо і потребуємо кожного з них. Якщо хтось і думав, що ми приймемо чийсь бік, це було дуже наївно. Ми просто не можемо дозволити собі зайняти чийсь бік, та й не хочемо. Ми стикаємося із сильним економічним тиском, який є наслідком конфлікту», – пояснив позицію своєї країни Набіль Фахмі, колишній міністр закордонних справ Єгипту.

Частина реакції Африки на війну в Україні сформована спадщиною імперії та колоніалізму. Найбільшими європейськими покровителями України є колишні колоніальні держави. Росії вдалося зобразити конфлікт як відповідь на імперіалістичні спроби Заходу втягнути Україну у свою орбіту та дистанціювати від Москви. Навіть, якщо цей наратив не ґрунтується на фактах, західноєвропейські лідери іноді не мають достатнього авторитету в Африці, щоб ефективно кинути йому виклик.

Радянські лідери силоміць включили багато країн Східної Європи до сфери впливу Кремля, і їхній досвід позбавлення кайданів імперії аналогічний зусиллям із здобуття незалежності африканськими країнами у 1960-х і 1970-х роках.

«На Близькому Сході та в Африці, вихідців із Центральної та Східної Європи вважають європейцями іншого типу. Ми пройшли ті самі процеси. Ми виборювали свою незалежність. Ми можемо використовувати ці питання, щоб бути почутими у нашому спілкуванні з цими країнами», — сказав Енджей Череп, керівник програми Близького Сходу та Африки у Польському інституті міжнародних відносин.

У глибині нинішнього конфлікту, політики з Центральної та Східної Європи реалістично оцінюють свою здатність впливати на громадську думку в Африці, і в них мало бажання просити африканських лідерів зробити кроки, які б погрожували продовольчій безпеці їхніх громадян. Натомість, дипломатія зосереджена на спробах знайти альтернативні джерела їжі та добрив, а також базову економічну підтримку.

Особлива увага приділяється Єгипту, оскільки він серед найбільш постраждалих від продовольчої кризи, а також має запаси нафти і газу, яких відчайдушно потребує Європа, що намагається відмовитися від російського викопного палива. Росія та Україна також були основними джерелами туризму для Єгипту — принаймні до того, як Visa та Mastercard відключили російські кредитні картки, а українці перестали мандрувати, бо надто зайняті захистом своєї батьківщини.