У крихітному рибальському селі Вилкове на українському березі річки Дунай, у найближчому населеному пункті до острова Зміїний, битва за контроль над ним, перевернула життя місцевих мешканців

Він віддалений, негостинний, продувається вітрами і практично безлюдний, але за нього століттями велися бої. Легенда свідчить, що скелястий виступ у Чорному морі був створений морським богом Посейдоном в якості будинку найбільшого з усіх грецьких воїнів Ахіллеса. І так само, як напівбог, маленький хрестоподібний острів став свідком військових дій. Сьогодні цей крихітний клаптик землі відомий як острів Зміїний, і українські збройні сили знову підняли там жовто-синій прапор після того, як відбили його у російських окупантів. Про це розповідається у спеціальному репортажі The Guardian, повідомляє Foreign Ukraine.

Боротьба за острів Зміїний має стратегічне значення, але найголовніше – загальнонаціональне значення для всіх українців, особливо у темні часи для їхньої країни. Однак у крихітному рибальському селі Вилкове на українському березі річки Дунай, у найближчому населеному пункті до острова Зміїний, битва за контроль над ним, перевернула життя місцевих мешканців.

Інтенсивні бої на острові між російськими та українськими військами, що почалися в перший день війни, пошкодили будинки мешканців, у деяких випадках у їхніх стінах утворилися тріщини. У Вилковому, за 31 милю від острова Зміїний, ударні хвилі від вибухів у відкритому морі, досягли берегової лінії.

43-річний Юрій Суслов ловить рибу у водах Чорного моря з дитинства і він знає канали Вилкового як свої п’ять пальців. На своєму човні Юрій пливе вузькими водними шляхами, які в літні місяці нагадують В’єтнам або Камбоджу. Кожна сім’я у Вилковому має човен — головний засіб пересування в місті.

Сьогодні водні шляхи Вилково, що впадають у гирло Дунаю і виходять у Чорне море у напрямку острова Зміїний, перекриті військовими блокпостами і узбережжя цілодобово патрулюється.

«Це страшна ситуація, але я не думаю, що росіяни збираються напасти на нас. А знаєте чому? Тому що ми надто близько до Румунії, і якщо вони випадково вдарять по Румунії, це буде війна з НАТО», – вважає Юрій Суслов.

34-річна Світлана, гід у Вилковому, сказала: «Це було жахливо. Літаки пролітали над нашими головами і вибухи були дуже гучними. У старих будинках із дерев’яними рамами деякі вікна тріснули».

Але гіршими, ніж вибухи, були економічні наслідки боротьби за острів Зміїний. Через війну заборонили риболовлю і це стало жахіттям для міста, відомого як «українська Венеція», що виживає майже виключно завдяки риболовлі.

«Це місто належить рибалкам, і їм не дозволялося навіть виходити в море. А рибальство — їхнє основне джерело доходу, тому вони зазнали великих фінансових втрат. Крім того, майже 25% місцевих жителів займалися туризмом. Хтось пропонував прогулянки човном, хтось володів невеликими туристичними фірмами, хтось працював гідом. А зараз це неможливо. У підсумку, страждають близько 80% місцевих жителів, які займалися водним туризмом чи рибалкою. Мій чоловік був на рибалці. А тепер у нас немає прибутку», – скаржиться Світлана.

Незважаючи на невизначеність майбутнього острова Зміїний, він тісно пов’язаний з Вилковим та його жителями. Але відвідати його вдалося дуже небагатьом, частково через територіальну суперечку між Україною та Румунією з приводу того, хто є його законним «власником».

«Офіційних туристів на острові не було. Можна було отримати дозвіл у прикордонників і поїхати туди, але, чесно кажучи, це було досить складно та дорого, – розповіла Світлана.

Єдиними людьми, яким було дозволено відвідувати острів, були патрульні військовослужбовці, дослідники та жменька щасливих дайверів. Вони регулярно оглядали район, щоб помилуватися 49 видами риб, що мешкають у водах, та уламками військових транспортних засобів та суден, таких як радянський підводний човен «Щука». Він лежить на глибині 35 метрів та нагадує про те, що це місце було черговим театром воєнних дій.

Владлен Тобак, інструктор з дайвінгу та засновник школи дайвінгу в Одесі, сказав, що не може порахувати, скільки разів він був на острові.

«Якось я провів там цілий сезон із командою вчених. Мабуть, це найкраще місце для дайвінгу в Україні. Об’єктів, що затонули, величезна кількість, тому рек-дайвінг в Україні №1. Є визначні знахідки — наприклад, є галера, або, як ми її називаємо, «амфороносець», IV століття до н.е., понад 3000 амфор. І тепер історики дуже стурбовані долею цього об’єкту», – розповідає Тобак.

Сьогодні море навколо острова Зміїний заповнене тисячами мін, скинутих росіянами, і дехто вважає, що ця проблема ще більше ускладнить повернення до нормального життя у Вилковому, навіть якщо острів знову опиниться в руках України.

Український чиновник на умовах анонімності повідомив, що влада працює над планом розмінування з використанням роботів, але пройдуть місяці, перш ніж його можна буде реалізувати.

Стратегічне значення острова Зміїний полягає не тільки в його близькості до гирла Дунаю, місці, яке перетворює невелику ділянку землі на природну фортецю, що не дозволяє супротивникові дістатися другої за довжиною річки в Європі та важливого торгового вузла. Але й у тому, що управління ним передбачає утримання військового опорного пункту у Чорному морі.

У Вилковому люди чудово знають, що їхня доля пов’язана з долею острова Зміїний і Україна виграла цю битву, але не війну.

«Дехто думає, що острів Зміїний — це просто даремна скеля посеред моря. Але люди, які живуть тут чудово знають, що це не так. І місяцями ми платили за нашу близькість до острова. Ми знаємо, що поки війна не закінчиться, росіяни спробують повернути його», – запевняє Світлана.