Довгострокова траєкторія конфлікту, схоже, дедалі частіше буде залежати від того, чи зможуть Сполучені Штати та їхні союзники виконати свої військові, політичні та фінансові зобов’язання щодо стримування Росії

Ще один день, ще одна поставка зброї: Пентагон оголосив про нову передачу Україні високоточних снарядів і реактивних систем залпового вогню, новітнє озброєння прямує на схід. Але чи настане день, коли ця система почне сповільнюватися? Про це йдеться в аналітичній публікації The New York Times, повідомляє Foreign Ukraine.

Після того, як Росія напала на Україну, війна, яка, як очікувалося, мала стати російським бліцкригом, але перетворилась на фіаско для Москви, і тепер це битва за кожен клаптик землі, якій не видно кінця. Одним словом, геополітичне змагання на витривалість, у якому президент РФ Володимир Путін робить ставку на те, що він зможе пережити мінливий та нетерплячий Захід.

Президент Байден пообіцяв підтримувати Україну «стільки, скільки буде потрібно», але ані він, ані хтось інший не може сказати, скільки це триватиме або скільки ще Сполучені Штати та їхні союзники можуть зробити на цій відстані, окрім безпосереднього військового втручання. Офіційні особи визнають, що в якийсь момент запаси зброї в США та Європі вичерпаються; хоча Сполучені Штати санкціонували 54 мільярди доларів на військову та іншу допомогу, ніхто не очікує ще одного чека на 54 мільярди доларів, коли ці гроші закінчаться.

Отже, Байден і його команда шукають довгострокову стратегію в той час, коли Білий дім бачить зростання небезпеки ескалації, перспектива врегулювання шляхом переговорів ще далека, а громадськість починає відчувати втому всередині США та за кордоном.

«Мене хвилює фактор втоми громадськості в багатьох країнах через економічні витрати та через те, що існують інші нагальні проблеми. Я вважаю, що нам потрібно бути рішучими і продовжувати підтримувати Україну. Як довго це триватиме, якою саме буде траєкторія, ми зараз не знаємо. Але якщо ми не продовжимо підтримувати Україну, наслідки для США будуть набагато гіршими», — зазначив сенатор Кріс Кунс, демократ від Делаверу та близький соратник Байдена, який відвідав саміт НАТО у Мадриді.

Хоча останнім часом бойові дії зосереджені в основному на сході та півдні України, Білий дім побоюється, що вони можуть легко вийти з-під контролю. Нещодавній ракетний удар по торговельному центру в центральній Україні свідчить про те, що у Москви вичерпується високоточна зброя, і вона дедалі частіше використовує неточну зброю, яка може вразити небажані цілі — потенційно навіть за кордоном, зокрема у таких країнах-членах НАТО, як Польща чи Румунія. І американські офіційні особи стурбовані тим, що Путін може вдатися до тактичної ядерної зброї, щоб вирватися з безвиході, з якою він стикається на полі бою.

Справді, адміністрація Байдена дійшла висновку, що російський лідер досі прагне розширити війну і знову спробувати захопити Київ, столицю України.

«Ми вважаємо, що він фактично переслідує ті ж політичні цілі, що й раніше, тобто хоче захопити більшу частину України», — переконана Авріл Д. Хейнс, директор національної розвідки.

Путін, здається, майже підтвердив це, коли попередив, що у нього є ще вдосталь можливостей.

«Кожен повинен знати, що, загалом, ми навіть нічого серйозного ще не починали. Ми чуємо, що нас хочуть перемогти на полі бою. Нехай спробують», — сказав він лідерам парламенту в Москві.

Представники США на умовах анонімності закликають українців консолідувати свої сили на фронті. Але українські лідери хочуть піти далі й рекрутутувати достатньо особового складу, щоб здійснити контрнаступ, і відвоювати територію – мету, яку теоретично підтримують американські чиновники, навіть якщо вони сумніваються у здатності українців витіснити росіян. Президент України Володимир Зеленський сказав лідерам «Великої сімки», що він хоче, аби війна закінчилася до кінця року. Але у Вашингтоні є серйозні сумніви щодо того, чи можливо це у військовому аспекті.

Адміністрація Байдена не хоче, щоб на Зеленського тиснули, аби він домовився про угоду з Кремлем, ризикуючи нагородити його за збройну агресію, але, за словами чиновників та аналітиків, буде важко підтримувати той самий рівень матеріальної підтримки, оскільки втома від війни зростає по обидві сторони Атлантики. За деякими оцінками, схвалена Конгресом військова допомога триватиме до другого кварталу 2023 року, але питання полягає в тому, як довго можуть тривати поточні поставки зброї та боєприпасів без погіршення військової готовності Сполучених Штатів.

Американські офіційні особи заохочували інші країни надати залишки зброї радянського виробництва, з якою українці більше знайомі.

«Є багато можливостей для роботи, але очевидно є відчуття, що наступні шість місяців будуть справді критичними. Протягом наступних шести місяців ми побачимо, що одна або обидві сторони занадто виснажені, і вони шукатимуть вихід», — вважає Іво Х. Даалдер, президент Чиказької ради з глобальних справ і колишній посол США в НАТО.

Адміністрація Байдена також зосереджується на тому, щоб завоювати підтримку країн, що коливаються, як їх дехто називає: Бразилію, Китай, Індію та інші країни, які не приєдналися до кампанії США та Європи з ізоляції Москви. Дипломатичні зусилля мають на меті показати їм, що Україна та Сполучені Штати відкриті для врегулювання шляхом переговорів, але без територіальних поступок, підкреслюючи, що саме Росія відмовляється закінчувати війну.

Незважаючи на невизначеність наступних кількох місяців, адміністрація стверджує, що вона досягла або досягне деяких стратегічних цілей, які вона поставила навесні 2022 року. По-перше, забезпечити появу «яскравої, незалежної, демократичної України», яка зможе вижити в довгостроковій перспективі. Чиновники переконані, що країна виживе, але вони також вважають, що якщо Україна не знайде спосіб експортувати зерно та іншу сільськогосподарську продукцію, її економічне майбутнє може опинитися під загрозою.

Друга ціль полягала в тому, щоб вторгнення було «стратегічним провалом» для Росії. Офіційні особи США вважають, що зараз країна настільки ізольована та перебуває під такими жорсткими економічними санкціями, що така ціль є досяжною. Але викликає занепокоєння те, що Путін матиме час перегрупуватися, розпочати нові атаки та спробувати відкусити ще одну частину України.

Третя ціль полягала в тому, щоб війна не переросла в прямий конфлікт наддержав. З цього приводу офіційні особи США заявили, що досягли успіху — і що всі докази свідчать про те, що Путін був обережним, принаймні поки що, щоб уникати військового зіткнення зі союзниками по НАТО.

Четверте завдання було найважчим: зміцнити міжнародний порядок навколо західних цінностей. Офіційні особи стверджують, що НАТО зміцнюється як через те, залишається єдиним, так і тому, що зараз майже безсумнівно розшириться за рахунок Фінляндії та Швеції. Але досі Байден мало говорив про те, як може виглядати цей новий американоцентричний порядок.

Деякі офіційні особи, включаючи Байдена, здригнулися, коли міністр оборони США Ллойд Дж. Остін сказав у квітні, що «ми хочемо бачити Росію ослабленою настільки, що вона не зможе більше нападати на інші країни, як на Україну».

Байден зателефонував Остіну, щоб висловити свою незгоду з його коментарем, а потім наказав своїм співробітникам оприлюднити той факт, що він це зробив. Але офіційні особи визнали, що це справді довгострокова стратегія, навіть якщо Байден не хотів публічно провокувати Путіна на ескалацію.

Незважаючи на те, що він підтримував цілісність Альянсу, організовував каральні санкції проти Москви та надавав велику кількість матеріальних засобів Україні, Байдена досі критикують за недостатню рішучість та агресивність.

«Усе, що адміністрація зробила щодо надання підтримки, було фантастичним. Байден не повинен обмежувати свої амбіції стримуванням росіян на сході. Нам потрібно допомогти українцям справді розпочати наступ, а не просто утримувати певні позиції та тримати росіян подалі від Києва», — сказала Евелін Н. Фаркас, виконавчий директор Інституту міжнародного лідерства Маккейна та колишній чиновник адміністрації Обами.

В адміністрації залишається значна напруга щодо того, чи не є Байден надто обережний щодо видів зброї, яку він надсилає в Україну, і як швидко він це робить. Рішення про надання ракетних установок HIMARS викликало багато дискусій через побоювання, що це призведе до ескалації.

Це занепокоєння посилилося, коли кілька днів тому українці заявили, що використали систему для удару по складах зброї на території Росії; незрозуміло, чи це відбулося, як описано, і якщо це сталося, чи це порушило зобов’язання перед Вашингтоном щодо використання системи лише в межах українських кордонів.

Оцінки американської розвідки свідчать про те, що росіянам знадобиться кілька років, щоб відновити обладнання, яке було знищено під час війни, і що контроль над експортом чіпів та інших технологій уповільнить, якщо не завадить, цим зусиллям.

Кунс сказав, що Захід повинен бути таким же терплячим, як Путін.

«Поки США дотримуються курсу, то й наші європейські союзники дотримуватимуться цього курсу», — сказав він.