Уродженцям сусідньої країни після початку російського вторгнення дуже важко вести бізнес в нашій країні і складно продовжувати термін посвідок на проживання

Адресу бару Karma марно шукають в Інтернеті. Непримітні двері до підвалу, ніякої вивіски, тільки домофон. Усередині з динаміків лунає психоделічна рок-музика, у повітрі висить запах пахощів, люди курять. На двері туалету наклеєні антифа-наклейки з написом «Міграція – це модно». Зі своїми радянськими меблями, зібраними та відреставрованими з великогабаритного мотлоху або інтернету, бар «Карма» виглядає як будь-який старий хіпстерський бар. Але для лівих, художників та інтелектуалів із білоруської діаспори підпільний бар, як і раніше, залишається одним із найважливіших місць зустрічі у Києві. Про це розповідається у спеціальному репортажі Der Standaard, повідомляє Foreign Ukraine.

«Тепер ми пускаємо тільки друзів», – розповідає Олександр Гайкович, 31-річний бармен. Зі склянкою лимонаду в руці він показує кімнати, в яких в останні місяці не зупинялися гості вечірок, а розміщувалися гуманітарні вантажі та волонтери. Але хоч життя потихеньку повертається до Києва, бар Karma залишається зачиненим.

З початком війни. білоруським та російським громадянам стало важче вести бізнес: у лютому було заморожено банківські рахунки — офіційно для боротьби з фінансуванням терористичної діяльності.

«Я це розумію. Іде війна. Але це лише планка, і вже більше чотирьох місяців не створено жодних механізмів, які б дозволили таким людям, як ми, вийти з цієї ситуації», – скаржиться Гайкович.

Зустрічають з відкритими обіймами

Після протестів проти уряду та президента Олександра Лукашенка, він приїхав до України разом із понад 10 000 білорусів у 2020 році. Тоді, за його словами, тих, хто виступав проти жорстокого режиму в Мінську, зустрічали тут із відкритими обіймами. У Києві панували порозуміння та симпатія. За словами Гайковича, це зробило відкриття бару «Карма» в Україні формальністю. Але тут Росія напала.

З першого дня вторгнення, українські міста та села обстрілювати ракетами з території Білорусі. Хоча Київ досі не припинив дипломатичних відносин із Мінськом, ситуація вкрай напружена. Гайкович від початку війни бореться за виживання бару, шукає нових інвесторів, які, на відміну від нього, не мають білоруського паспорта.

«Ми маємо всі ліцензії на продаж алкоголю, на кухню. Але зараз ми зіштовхнулися із сюрреалістичною ситуацією, коли наш банківський рахунок заблокований, і ми не маємо права працювати», – зазначає він.

Гайкович відкрив бар із друзями, зокрема з Глібом Ковальовим. 24 лютого 30-річний чоловік втік із Києва до Варшави.

«Ми відкрили бар, коли для білоруса, який втік від режиму Лукашенка, було ще благородною справою збудувати щось у Києві», — каже він телефоном.

Наступна втеча

Керуючись страхом знову жити за тоталітарного режиму та відчувати ворожість з боку українців у побуті, багато білорусів залишили Київ після початку війни. Напрямок – Польща, Вірменія чи Грузія. Тим часом, Ковальов відкрив ще одну філію Karma Bar у Варшаві, а наступна незабаром відкриється у Гданську. Перший тісний підвальний бар «Карма» у Мінську був місцем зустрічі політичних дисидентів. Поки білоруська міліція не зламала ці двері під час протестного 2020 року.

«Ми підтримували культуру татуювань та наклейок та об’єднували лівацьку андеграундну хіпстерську сцену. Звісно, ​​ми були більмом на оці режиму. Людям в Україні сумно. Вони злі. Я це розумію. Вони виборюють свою країну. Але вони також злі на нас, білорусів, через те, що ми не воюємо з росіянами», – каже Ковальов.

Турбує посвідка на проживання

Поки Ковальов із Польщі намагається возз’єднати білорусів та українців у вигнанні, Олександр Гайкович залишився у Києві із дружиною-українкою. Як і багато його співвітчизників, він зараз переживає через втрату посвідки на проживання, яку йому доводиться продовжувати щороку.

«Ми можемо вільно пересуватися вулицями України. Але ми постійно боїмося, що нас перевірить поліція», – каже Гайкович.

За даними останнього перепису населення, в Україні мешкає понад 250 000 громадян Білорусі.

«Точних цифр немає через безвізовий режим для білорусів», – пояснює координатор громадської організації «Вільна Білорусь» Поліна Бродік.

Хоча представник Державної міграційної служби пояснює, що для громадян Білорусі «немає заборон та обмежень», постраждалі повідомляють про перешкоди.

«У більшості випадків ми чуємо, що у них виникають труднощі і заявки не обробляються або відхиляються», – зазначає Бродік, яка до війни жила у Києві, а зараз у Польщі.

Заборонено вхід для білорусів

Бродік показує фотографії, надіслані їй із таких міст, як Львів, де в деяких ресторанах на дверях є таблички про те, що громадянам Росії та Білорусі заборонено вхід.

«Ми союзники, а не супротивники. Але діалог зараз важко підтримувати. Ми допоможемо Україні, хоч би що трапилося, бо розуміємо, що майбутнє Білорусі залежить від майбутнього України», – резюмує Бродік.