Українці втікають з окупованого Херсона пішки, на велосипедах та в інвалідних візках

Щодня багато людей прибуває до південного села Зеленодольськ, яке знаходиться під контролем України і наразі стало перевалочним пунктом для близько 7 тисяч людей, а згодом стане ключовим плацдармом для повернення контролю над портовим містом Херсон

«Це дуже довга дорога, тому що дороги жахливі», – каже 52-річна Інна Кравченко, мешканка, яка втікає з матір’ю з Високопілля, села на півдні України, яке зараз контролює Росія.

Біля неї три сумки: все, що вони з 75-річною матір’ю Раїсою Козловою змогли винести з собою.

Щодня багато людей прибуває до південного села Зеленодольськ, яке знаходиться під контролем України і наразі стало перевалочним пунктом для близько 7 тисяч людей. Про це йдеться у спеціальному репортажі NRP, повідомляє Foreign Ukraine.

Ймовірно, незабаром ця цифра зросте. Українська влада закликає жителів евакуюватися з Херсонської області, оскільки їхні війська готуються до контрнаступу, щоб повернути південні території, втрачені на початку війни. А найближчими місяцями, за словами українських військових, Зеленодольськ стане ключовим плацдармом для повернення контролю над портовим містом Херсон, столицею області, та навколишніми селами.

Військові маневри з обох сторін загнали жителів України, які живуть під контролем Росії, у непридатне для життя пекло. Утікаючи, багато хто описує відчайдушне життя в сільських зонах бойових дій.

«Згоріло багато квартир. Школи, дитсадки, все зруйновано. Магазинів немає. Так і жили. Не знали, де шукати допомоги», – каже Козлова.

Мати з дочкою їздили та штовхали велосипеди до Зеленодольська, приблизно за 10 миль на північ від рідного села. Їхні велосипеди зараз лежать у купі приблизно з 30 інших — усі забруднені та мають спортивні смужки білої тканини і це вказує на те, що на них їздили цивільні.

Херсонщина потрапила під контроль Росії на початку війни

Росія завоювала українську територію, яка охоплює широку вигнуту частину сходу та опускається до прибережного півдня, поблизу Криму. Станом на початок червня президент України Володимир Зеленський заявляв, що «під контролем окупантів знаходиться близько 20% нашої території».

На півдні України російські військові полки окопалися переважно навколо сіл. Бойові дії там часто найінтенсивніші, населені пункти затиснуті між артилерійським вогнем з обох сторін.

Херсон став першим містом, яке потрапило під контроль Росії на початку березня, трохи більше ніж через тиждень після початку повномасштабного вторгнення. Приблизно в той час під окупацію потрапили інші частини Херсонської області, включно зі селом Високопілля.

За словами трьох мешканців, опитаних у Високопіллі залишилося лише близько 200 людей, переважно хворих і людей похилого віку, з 4000 корінних жителів села. Решта втекли або загинули під час обстрілів.

Окупована сільська місцевість залишається пограбованою та некерованою

У Херсоні російська військова влада нав’язала російську мову в школах і заборонила українську мову. Вони роздають російські паспорти і, за словами українських чиновників, планують провести референдум про об’єднання з РФ.

Але в окупованій сільській місцевості, кажуть українці, російські військові гарнізони вкрай обмаль зробили для управління спустошеними війною селами, натомість ставлячись до них як до сховищ для розграбування їжі та медикаментів.

55-річна Любов Іванівна щойно втекла з Високопілля і планує поїхати далі на північ, аби жити з родиною у місті Кривий Ріг.

«Усе, що ми маємо, ми залишили. Ми залишили свої душі», – каже вона.

Вдома, каже Любов Іванівна, її та сусідів тероризував солдат російських військ на ім’я Саша Полтава.

«Він приходив до нас у двір і сідав з гранатою в руках, а потім вимагав, щоб я йому дала каву, вино, горілку чи лікер», – згадує вона.

Її сусіди втекли з Високопілля у квітні; наступного ранку російські солдати розгромили їхній будинок і вибили всі вікна.

Росія зносить вежі стільникового зв’язку

«Російські військові також жорстко контролюють інформацію, яка може вийти зі села. Солдати відібрали багато цифрових пристроїв у громадян після того, як один житель зумів завантажити фото зруйнованої вулиці у Високопіллі, – розповідає 55-річна Ліля Навоєнко, яка також втекла зі села до Зеленодольська.

На окупованій території Росія виводить з ладу вежі стільникового зв’язку та перемикає інтернет-мережі на російських провайдерів. Ірина, ще одна мешканка, яка врятувалася, розповідає, що її сусіди почали лазити на високі будинки та дерева, намагаючись зловити телефонний сигнал, але російські військові стріляли по них. Прізвище називати не хоче, бо її родина досі застрягла у Високопіллі.

Для тих, кому вдалося зберегти свої телефони, чотири місяці відсутності електрики, газу чи проточної води зробили майже неможливим їх заряджання; дехто використовував свої авто для отримання електроенергії, але згодом і машини забрали росіяни.

Україна бореться за повернення півдня

Українські офіційні особи кажуть, що їхні сили досягають незначних територіальних здобутків проти Росії, деокуповуючи село за селом на південному сході. Протягом першого тижня липня, Міністерство оборони України повідомило, що вдалось вирвати з-під контролю Росії два села, які поряд з Високопіллям.

Це дало надію жителям, які кажуть, що повернуться і усе відбудують, якщо їхні села повернуться під контроль України.

«Ми повернемося. Ми хочемо повернутися. Ми все життя там прожили. Я дуже цього хочу», – крізь сльози каже Козлова.

Але такі перемоги часто бувають пірровими, залишаючи мешканців села, що повертаються, з важким завданням щодо відбудови громад, майже повністю зруйнованих обстрілами. Мешканці кажуть, що вже зруйновано близько 80% Високопілля.

«У нас було заможне село. Дороги нові заасфальтували. Тепер воно все в руїнах», — розповідає 80-річна жителька Високопілля Ніна Михно.

Чотири місяці, поки не вдалося втекти, вона ховалася у своєму підвалі, а виходила лише куховарити на відкритому вогні, оскільки лінії електропостачання та газу були обстріляні.

Але коли російська ракета знищила публічну бібліотеку, вона вирішила вийти й подивитися, які книжки можна врятувати.

«Я побачила нові книги Стівена Кінга. Я ніколи раніше не читала його, тому мене зацікавили ці книги», — каже вона.

Вона взяла 10 його романів і прочитала їх у своєму підвалі, вбиваючи час, поки не могла втекти до Зеленодольська.

Дмитро Невеселий, мер Зеленодольська, знає, що Високопілля може стати проблиском у майбутнє, якщо росіяни підуть у його бік. Каже, двоє його друзів у Високопіллі загинули під час обстрілів у травні.

Він спить щоночі по чотири години, намагається підтримувати роботу міста, одночасно допомагаючи контролювати наплив переміщених українців.

Село також зазнало деяких ударів ЗСУ. Лінії електропередач були обірвані нічним обстрілом на початку липня. Мер каже, що йому довелося залишити їх без ремонту, адже електрики могли б стати мішенню для російських снайперів.

Щовечора він публікує у Facebook відео — створене за зразком вечірніх звернень президента Зеленського — закликаючи жителів не засівати свої поля полуницею та кропом лише за 2 милі від позицій російської артилерії.

Деякі з його найнагальніших турбот можуть здатися найбільш приземленими. Кілька тижнів тому, коли російський обстріл пошкодив сусідній заповідник, 400 кабанів втекли зі своїх вольєрів.

«Тепер до мене приходять мешканці, пишуть петиції, просять контролювати цих кабанів, захистити їхню картоплю та цибулю від кабанів. Я їм кажу, що нам потрібно спочатку розібратись з іншими свинями. Після того, ми зможемо впоратися з кабанами», — недовірливо та роздратовано каже Невеселий.