У Федеральній резервній системі США підрахували, що російське вторгнення, зрештою, призведе у 2022 році до скорочення світового ВВП на 1,5% та підвищення глобальної інфляції на 1,3%

Якби президент США Джо Байден справді хотів втекти від свого політичного болота, він міг би подумати про порятунок України. Його рейтинг схвалення — 31% — гірший навіть за колишнього президента Трампа. Американці незадоволені найбільшою інфляцією за останні 40 років. Інфляція, яка становить понад 9%, є головним занепокоєнням для американських виборців, і політологи очікують поразки демократів на проміжних виборах до Конгресу, оскільки такі розчарування уже оприлюднені. Про це йдеться в авторській колонці Сурії Джаянті, керуючої директорки американсько-української компанії з декарбонізації Eney на сторінках TIME, повідомляє Foreign Ukraine.

Байден і США не єдині в цьому. В Європі ситуація гірша і надалі погіршується. Загальна інфляція в ЄС становить 9,6%, при цьому ціни на енергоносії зросли більш ніж на 42%, а продукти харчування – на 9%. Ціни, ймовірно, зростатимуть і надалі, поки Росія тримає континент у заручниках щодо постачання енергоресурсів. Але інфляція не є найгіршим наслідком. Винуватцем глобальної рецесії, якої зараз побоюються — і навіть очікують — у всьому світі, є не лише Росія, яка знищує Україну, але й наша невдала реакція на вторгнення.

Щоб спробувати врегулювати інфляцію, монетарні органи підвищують відсоткові ставки зі швидкістю, яка підштовхне економіку до рецесії. Мета полягає в тому, щоб охолодити економіку, зменшивши споживання, щоб знизити ціни. Відчай центральних банків відображає відчай звичайних громадян. Уряди в усьому світі вже починають притягувати до відповідальності, оскільки виборці висловлюють своє незадоволення керівництвом, яке вони звинувачують у невмілому керуванні економікою. Відомими лідерами, яких найбільше критикували після російського вторгнення в Україну 24 лютого, є президент Франції Еммануель Макрон, прем’єр-міністр Великобританії Борис Джонсон та прем’єр-міністр Шрі-Ланки Махінда Раджапакса. Для кожного з них велику роль зіграла саме інфляція. Протести проти інфляції також відбулися в Албанії, Аргентині, Панамі, Кенії та Гані. У США похмурі рейтинги схвалення Байдена свідчать про те, що такі протести вже не за горами.

Втім, Байден ще може уникнути різкої поразки на виборах. Коли президент Франції Еммануель Макрон втратив парламентську більшість у червні, він визнав, що російсько-українська війна має «глибокий вплив на багато речей» і що «вона недостатньо враховувалась у публічних дебатах у Франції». Те саме стосується США. Зазвичай, президентська адміністрація має у своєму розпорядженні дуже мало традиційних макроекономічних і монетарних інструментів для зупинення інфляції. Президенти просто не дуже контролюють економіку в найближчій та середньостроковій перспективі. Але нинішня ситуація не є традиційною. Хоча певна частина поточної інфляції пов’язана зі скороченням ланцюга поставок і різким зростанням попиту, оскільки світ прокинувся від карантину та нездужання через COVID-19, дуже значна частина цього є наслідком російського вторгнення в Україну. У президента є можливість це виправити.

Критична важливість України у світовій економіці стала надзвичайно очевидною за останні місяці. До 24 лютого Україна була, мабуть, геостратегічно важливою країною у світі, яку більшість людей не змогли б знайти на карті. Тепер це, безсумнівно, найважливіша країна у світі, яку ми не рятуємо, наражаючи себе на смертельну небезпеку. Ми та решта світу, не вирішимо наших власних економічних проблем та їх політичних наслідків, доки не ухвалимо важке рішення щодо порятунку України.

До російського вторгнення 24 лютого Україна була економічним центром з дуже недооціненою роллю в глобальних ланцюжках поставок. Її експорт зерна становив щонайменше 10% від світового; 12,8% для кукурудзи, 10,5% для пшениці. Україна виробляє понад 45% світового виробництва соняшникової олії. Це також була гірнича та промислова держава; четвертий за величиною експортер залізної руди та 13-й за величиною експортер сталі. І вона експортувала значну кількість нікелю, урану та інших корисних копалин, а також виробляла й експортувала хімічні речовини, двигуни, важке обладнання тощо. Це лише окремі приклади.

Незважаючи на те, що Україна здебільшого не є експортером енергоресурсів, вона відіграє важливу роль як транзитна країна. До 2020 року більше половини — близько 70 мільярдів кубометрів — із середньорічних 170 мільярдів кубометрів природного газу, імпортованого ЄС з Росії, проходило транзитом через Україну. Незважаючи на деякі нещодавні російські махінації, які призвели до того, що Канада в обхід міжнародних санкцій передала російському «Газпрому» трубопровідне обладнання в обмін на російські обіцянки збільшити потік газу, газопровід «Північний потік-1» до Німеччини був повністю закритий протягом більшої частини липня для так званого «технічного обслуговування». У червні Росія уже завдала Заходу удару у відповідь, припинивши постачання газу до Польщі та Болгарії, а також до Німеччини, Франції, Італії, Словаччини та інших країн. 14 липня «Газпром» заявив про форс-мажор, стверджуючи, що «стихійна сила» (читай: за наказом президента Путіна) завадила йому постачати природний газ до Європи. Європа зараз готується до повного припинення поставок газу з Росії, що підвищить ціни на енергоносії до неймовірних висот і посилить небувалу інфляцію. Люди можуть померти від нестачі тепла цієї зими, а Путін розбагатіє на завищених цінах на енергоносії.

Важливість України для цих та інших глобальних ланцюгів поставок означає, що підхід до підвищення відсоткових ставок, який більшість урядів використовує для подолання інфляції, погано пристосований до проблеми. Одним словом, підвищення ставок є коригуванням з боку попиту, тоді як проблема, що лежить в основі інфляції, зараз полягає у пропозиції. Іншими словами, проблема полягає не в тому, що попит занадто великий, а в тому, що пропозиції недостатньо. Війна в Україні сіє хаос у ланцюгах поставок. Блокада Росією чорноморських портів України, через які українські фермери експортують сільськогосподарську продукцію, призвела до глобального дефіциту зерна та олії. Угода між Росією та Україною, укладена за посередництва Туреччини щодо створення коридору для експорту зерна, майже напевно є хитрістю Росії, так само як і її ухиляння щодо «Північного потоку-1».

Важко точно підрахувати, яка частина глобальної інфляційної кризи спричинена вторгненням Росії в Україну, але ефект помітний. За даними Програми розвитку ООН, агресія Росії та її наслідки загнали в бідність 71 мільйон людей. Це не 71 мільйон українців (їх лише 45 мільйонів), а вразливих людей в усьому світі, які страждають від інфляції та дефіциту, спричинених російським вторгненням в Україну. У травні Федеральна резервна система США підрахувала, що російське вторгнення зрештою призведе до скорочення світового ВВП на 1,5% у 2022 році, а глобальна інфляція у цьому році збільшиться на 1,3%. ФРС пояснює це занепокоєнням споживачів, високими цінами на сировинні товари, дефіцитом і жорсткими фінансовими умовами.

На жаль, доцільно припустити, що оцінки ФРС надто оптимістичні. Уряди, зокрема і США, виявилися дуже погано підготовленими до всіх аспектів нападу Росії на Україну. Зокрема, уряд США також погано передбачив дугу інфляції навіть до вторгнення. Разом ці невдачі свідчать про сильну недооцінку внеску України у світові економічні проблеми. Геополітична нестабільність і дефіцит товарів, викликаний російським вторгненням, є значною частиною стрімкого зростання інфляції. Простіше кажучи, війна в Україні катастрофічно впливає на ціни.

Цьому можна було запобігти. Якби західні уряди на початку (або навіть раніше) вторгнення взяли на себе зобов’язання врятувати Україну замість того, щоб голосно заявляти, що вони не будуть безпосередньо втручатися, Росія не змогла б заблокувати Чорне море та перервати експортні маршрути України для сільськогосподарських і промислових товарів. Якби США краще підготували світових політиків та ринки до заміни російської нафти й газу у 2021 році, коли вони почали оголошувати невпевнені заяви про ймовірне російське вторгнення в Україну, Європа, можливо, зараз була б у кращому становищі, щоб протистояти Росії. Якби НАТО вжило рішучих військових дій, щоб зупинити Росію, як це тільки почалося, то РФ, можливо, не спричинила б падіння ВВП України на 55%. Росію можна було зупинити, але цього не зробили, і світ страждає від наслідків. Як і очікувалося, виборці в усьому світі дедалі більше незадоволені своїм політичним керівництвом через наслідки їхньої бездіяльності — рекордну інфляцію.

Неважливо, чи пов’язують виборці війну в Україні зі своїми спорожнілими кишенями. Фокус пересічних громадян змістився з повної підтримки порятунку України на лють через інфляцію. Можливо, вже не буде широкої підтримки рішучих дій для порятунку України, бо, як дехто каже, влада має подбати, насамперед, про себе.

Врешті-решт, ймовірно, через кілька років, монетарна політика ФРС, спрямована на попит, майже напевно приборкає інфляцію, але, швидше за все, лише за рахунок запуску рецесії, яка створить пересічним громадянам додаткові труднощі. Якщо війна триватиме ще багато місяців або років, знадобиться еквівалентний проміжок часу, щоб знизити ціни до нормального рівня за відсутності рецесії чи навіть депресії. Протягом цього тривалого періоду важко уявити, що краще буде для виборців.

Тим часом, вони матимуть достатньо часу, щоб виплеснути своє невдоволення на виборчих діяльницях, проголосувавши за ту ж владу, яка, хоч і дещо нерішуче, підтримувала Україну та чинила обструкцію Росії. Це забезпечило б Путіну перемоги над його політичними та екзистенційними ворогами в демократіях по всьому світу. Це також може означати, що нові, проросійські уряди, такі як президент Марін Ле Пен у Франції або другий термін президента Трампа, отримають можливість скасувати санкції. Це функціонально винагородить Путіна за вторгнення в Україну. Отримавши таку винагороду, можна очікувати, що він спробує напасти на одну із країн ЄС.

Найкраще, щоб західні уряди зараз ухвалили важке рішення, яке вони відкладали місяцями – фактично врятувати Україну, чого б це не коштувало. Це слугуватиме корекцією інфляції, спричиненої дефіцитом пропозиції. Українці могли б негайно повернутися на свої ферми, металургійні заводи та порти. Таким чином, це працюватиме набагато швидше, ніж довгострокова гра з підвищенням ставок, і коштуватиме нашій економіці набагато дешевше у довгостроковій перспективі. Це також може обійтися нам дешевше під час політичних потрясінь, оскільки зниження інфляції може врятувати західні уряди, які ще не переобрані.

Порятунок України також був би демонстрацією лідерства, яке б допомогло повернути розчарованих виборців у США, Європі та інших країнах. Це може зберегти лідерство, яке захищає ліберальний світовий порядок і тримає Росію під контролем. Світ уже мав би дізнатися, наскільки важливою є Україна. Ще не пізно врятувати світ, рятуючи Україну.