Гра з високими ставками: чому від успішного контрнаступу України залежить майбутнє Казахстану

Успішний український контрнаступ означатиме стратегічну поразку Росії, яка надихне інші пострадянські країни обрати незалежний курс власного розвитку

Касим-Жомарт Токаєв

Петербурзький міжнародний економічний форум (ПМЕФ) вже давно є російською версією Всесвітнього економічного форуму у Давосі. Його щорічно проводять у червні і він завжди надавав російському президенту Володимиру Путіну важливу можливість для просування свого порядку денного. Про це йдеться в аналітичній публікації Штефана Хедлунда, директора досліджень Центру російських та євразійських досліджень Упсальського університету на сторінках Geopolitical Intelligence Service, повідомляє Foreign Ukraine.

Штефан Хедлунд

Цього року все було по-іншому. У своїй вступній промові Путін похвалив стійкість Росії та гостро розкритикував Захід, назвавши Сполучені Штати «згасаючою світовою державою». Хоча деякі безкомпромісні представники російської еліти, можливо, вважають цю заяву обнадійливою, були також причини і для занепокоєння.

Одна з них полягала в тому, що присутність іноземних високопосадовців була не представницькою і почесне місце належало Талібану. Президент Єгипту Абдель-Фаттах ас-Сісі брав участь у форумі по відеозв’язку, а президент Китаю Сі Цзіньпін надіслав відеозвернення. Присутні російські олігархи також виглядали неспокійними. Навіть якщо ключові країни відмовилися приєднатися до Заходу у запровадженні санкцій проти Росії, їхній ентузіазм фактично надати відчутну підтримку РФ був слабким.

Найважливішим висновком з ПМЕФ стала поява президента Казахстану Касим-Жомарта Токаєва. Перебуваючи на сцені разом з Путіним, він мав нахабство заявити, що не має наміру визнавати будь-які спонсоровані Росією «квазідержавні утворення» в Україні. Піднявши ставку, він також розкритикував депутатів російської Думи, які поставили під сумнів незалежність Казахстану.

Президент Путін виглядав розлюченим, відповівши на заяву Токаєва образою у поєднанні із жахливою погрозою. Вдаючи, що забув ім’я казахського лідера, він заявив, що всі території колишнього СРСР по праву належать Росії.

«Що таке Радянський Союз? Це історична Росія. … Ви є частиною історичної Росії», – сказав Путін.

Розрив з Москвою

Казахстан не приховував свого ставлення до агресії Росії проти України. На початку вторгнення Нур-Султан заявив, що не надаватиме свої війська та не підтримуватиме визнання Кремлем уже окупованих територій на сході України. На зустрічі у Брюсселі наприкінці березня заступник глави адміністрації президента Казахстану Тимур Сулейменов зазначив, що «Росія хоче, щоб ми її підтримали, але ми не визнаємо ані Крим, ані Донбас. Так, ми в союзі з Росією, але це не стосується цієї ситуації».

Напередодні ПМЕФ Токаєв заявив пропагандистському телеканалу «Росія-24», що його країна не має наміру порушувати санкції Заходу.

«Ми не можемо порушувати санкції, тим паче, що ми отримуємо попередження про можливі так звані вторинні санкції проти нашої економіки від Заходу», – пояснив Токаєв.

Це мабуть, справді розлютило Путіна, ось така нахабна нелояльність Казахстану.

Після розпаду СРСР Казахстан був найближчим союзником Росії, членом-засновником Євразійського економічного союзу (ЄЕС) та Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ). Коли президент Токаєв взяв слово на ПМЕФ, аудиторія також пам’ятала, як збройні сили Росії та ОДКБ втрутилися, щоб допомогти уряду Казахстану придушити насильницький заколот у січні 2022 року.

У своєму виступі Токаєв применшив це втручання. Він сказав, що в Росії є люди, які «спотворюють всю ситуацію», стверджуючи, що Москва якимось чином «врятувала» Казахстан, який тепер повинен вічно «служити і схилятися в ноги» Росії. Образа посилилася, коли з’ясувалося, що Токаєв відмовився прийняти престижний російський орден Олександра Невського.

Рішення Казахстану триматися подалі від Росії та дотримуватися режиму міжнародних санкцій є прагматичним. Це дозволить уникнути ризику вторинних санкцій з боку США та допоможе залучити інвестиції від компаній, як іноземних, так і вітчизняних, які переміщуються з Росії. Це також на руку казахському населенню, більшість якого співчуває важкому становищу України. Однак, це також гра з дуже високими ставками.

Реакція Кремля була швидкою. Величезний експорт нафти з Казахстану сильно залежить від Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК), який транспортує нафту південною Росією до чорноморського порту в Новоросійську. Тепер цей потік буде зупинено, нібито через те, що на морському дні було знайдено близько 50 мін часів Другої світової війни.

Проте, на знак того, що його страх перед Кремлем зменшився, Нур-Султан оголосив, що заблокує на своїй території 1700 вагонів з російським вугіллям. Виступаючи на Катарському економічному форумі 21 червня, президент Токаєв відверто критикував російську агресію в Україні, заявивши, що «територіальна цілісність країн має бути понад усе».

Українська перемога

Майбутнє протистояння РФ та Казахстану залежатиме від того, як розвиватиметься війна в Україні. У сценарії, коли Росія зазнає вирішальної військової поразки, а санкції залишаються чинними, доки її військово-промисловий комплекс не зазнає серйозної деградації, у Казахстану буде достатньо простору, щоб сформувати більш незалежний курс.

Зменшивши свою залежність від трубопроводу КТК, Нур-Султан може позбавити Москву доходів від транзиту та підірвати свій політичний вплив. Безпосередньо можна було б модернізувати існуючий трубопровід до Китаю. Більш амбітним, довгостроковим проектом було б створення інфраструктури для транспортування казахстанської нафти та газу до Азербайджану, звідки їх можна було б подавати до існуючих мереж трубопроводів, що проходять через Грузію до Туреччини та далі до Європи.

Інша подія стосується китайської ініціативи «Один пояс, один шлях» (BRI), яка має північний маршрут, що пролягає від китайського кордону через Казахстан, Росію та Білорусь до Європейського Союзу. Завдяки відкритим кордонам Євразійського економічного союзу це був важливий шлях для китайських товарів до Європи. Як зазначив Пол Стронскі з Фонду Карнегі за міжнародний мир, цей маршрут зараз мертвий.

Тепер в якості альтернативи є Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут (TITR), який пролягає від китайського кордону до ключових казахстанських портів на Каспійському морі, звідки потім вантажі надходять до Росії, Азербайджану та Ірану. Також відомий як Середній коридор, цей маршрут буде суттєво розширено. За словами начальника Актауського морського торговельного порту Абая Турікпенбаєва, цього року обсяг TITR планується збільшити в шість разів.

З огляду на те, що потік через Азербайджан пролягатиме до Туреччини та Європи, зміщення акценту BRI з Росії на південь посилить зв’язки між Казахстаном і Туреччиною. Незважаючи на поступовий зсув, це дозволить Туреччині зміцнити свої позиції в Центральній Азії, подібно до того, як вона вже кинула виклик Росії за вплив на Кавказі, підтримавши Азербайджан у його війні проти Вірменії. Також варто відзначити, що нещодавно ЄС підписав угоду з Азербайджаном про подвоєння імпорту газу до 2027 року.

Помста Путіна

З іншого боку, якщо Росії вдасться виплутатись з так званої «спеціальної військової операції» в Україні, не зазнавши серйозної військової поразки, і якщо санкції будуть поступово скасовуватись, щоб бізнес з європейськими партнерами можна було відновити, немає жодних сумнівів, що Путін пам’ятатиме тих, хто не зміг стати на його бік. І він, як відомо, надзвичайно мстива людина.

Україна боїться, що передчасне припинення вогню та мирна угода буде використана Росією для відновлення своїх сил перед поновленим наступом. А Казахстан має підстави хвилюватися, що озлоблена Росія зробить кроки, аби обмежити його суверенітет і навіть територіальну цілісність.

Критика Токаєва на адресу депутатів російської Думи в Санкт-Петербурзі відображала давню практику в російських націоналістичних колах ставити під сумнів легітимність казахського кордону. Коли Сталін створив Казахстан як радянську республіку, кордон із Росією було навмисно проведено так далеко на північ, щоб серед казахського населення було багато російськомовних; так є і надалі. Таким чином, з точки зору Кремля, північна частина Казахстану аналогічна Донбасу в Україні.

Коли президент Путін заявляє, що державність України – це лише фікція, казахи згадують серію подібних висловлювань російських націоналістів про свою країну. Зокрема, коли Нур-Султан оголосив, що не буде проводити військовий парад 9 травня, у священний День Перемоги для Кремля, у Росії миттєво розлютились. Відомий ведучий телевізійних ток-шоу у РФ Тигран Кеосаян назвав Казахстан невдячним і порекомендував йому «уважно подивитись на Україну та серйозно подумати».

Після провокаційної появи Токаєва на ПМЕФ, російські соцмережі закипіли від обурення. Заступник голови комітету у справах Співдружності Незалежних Держав у Державній Думі РФ Костянтин Затулін виступив із ледь завуальованою погрозою – пообіцявши, що стосовно російськомовної меншини у Казахстані можливі всі варіанти.

Сценарії для пострадянських країн

Якщо підтримка України ззовні залишатиметься потужною, а Росія зазнає військової поразки, навіть не покинувши усіх українських територій, тоді такі загрози можна відкинути як порожню балаканину. Тоді Казахстан не буде єдиною країною, яка вживатиме заходів для послаблення впливу та військової присутності Росії. Азербайджан вже стає на бік України; Молдова обов’язково піде за Україною, і для інших країн Центральної Азії будуть стимули запозичити приклад Казахстану.

Мається на увазі, що результат війни в Україні стосується не самої України: на кону стоїть контроль Кремля над усіма державами, які він вважає частиною «історичної Росії». Якщо Москва здобуде значну стратегічну перемогу в Україні та зможе розпочати відновлення своєї військової могутності, тоді ці держави зіткнуться з більшими ризиками, а НАТО зіткнеться із серйозним довгостроковим супротивником.

Хоча Путін все одно знайде метод, щоб претендувати на перемогу, успішний український контрнаступ означатиме стратегічну поразку РФ, яка надихне інші пострадянські країни дотримуватись більш рішучої позиції.