Імміграційні служби фактично змушують росіян переховуватись в Україні і таким чином ставити під загрозу національну безпеку

З початком війни українська влада припинила продовжувати дозвіл на проживання громадян Росії. Відтоді їхній статус став нечітким, і багатьом загрожує депортація. Deutsche Welle поспілкувалася з деякими постраждалими і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись.
«Я не можу просто сидіти тут і чекати, коли мене депортують до Росії», — стогне Максим Пащенко.
Росіянин, який одружений на українці, протягом останніх кількох років більшу частину часу жив в Україні. Але коли 24 лютого Росія напала на Україну, імміграційна влада перестала приймати документи від власників російських паспортів.
«Тепер я не можу продовжити посвідку на проживання», — пояснив він.
Пащенко є одним із близько 175 тисяч російських громадян, які зараз перебувають в Україні і мають посвідку на проживання. Їхній статус регулюється імміграційним законодавством і правилами, але українська влада припинила продовжувати ці дозволи після вторгнення. У деяких випадках українська влада навіть погрожувала депортацією. Пащенко підтверджує, що у нього є друзі, яким в паспорті ставлять штампи про депортацію. Він переживає, чи не трапиться те саме з ним, тому що він брав участь у протестах опозиції ще в Росії, а сьогодні працює волонтером, збираючи пожертви для української армії.
Максим Гошковський також втратив посвідку на проживання, і тепер йому загрожує депортація. Понад 10 років він живе в Україні, брав участь у Революції Гідності, або Євромайдані 2014 року. Протягом останніх восьми років він перебував у процесі натуралізованого громадянства України. Але щоб справді стати українцем, він має спершу відмовитись від російського громадянства, і цього він не зміг зробити.
«Для цього мені довелося б поїхати до Росії. А в Росії я б одразу потрапив до в’язниці. Я брав участь у Майдані в Києві, я активний волонтер на Донбасі, допомагав витягувати загиблих в Іловайську. Гарантую, є якась кримінальна відповідальність за це в Росії», – пояснює Гошковський.
У перші дні війни Пащенко і Гошковський були підбадьорені новинами від українських імміграційних органів, які заявили, що іноземні громадяни в Україні поки що можуть «подавати протерміновані документи». З полегшенням Гошковський повернувся до волонтерської роботи із закупівлі тактичних жилетів для українських солдат. Але в травні його раптово зупинили на блокпосту в Полтавській області і доставили на допит до міграційної служби. Буквально через кілька годин у його паспорті стояв штамп, і це означало, що він має покинути Україну, виїхати або до Росії, або до іншої країни. Але замість цього він вирішив залишитися в Україні та оскаржити це рішення.
Імміграційна невизначеність в Україні призводить до «відсутності правової безпеки»
За даними міграційної служби України, за останні півроку такі штампи в паспорті отримали 635 росіян. Адвокат із імміграційного права Ксенія Проконова каже, що українська влада реагує на цю неочікувану війну. Але, за її словами, зараз існує серйозна нестача правової визначеності, коли йдеться про відносини між іммігрантами та українськими імміграційними службами.
«З початку війни громадяни Росії та Білорусі не можуть сподіватись на рішення влади, а також не можуть передбачити, які проблеми можуть виникнути у відносинах з державою», — зауважила юристка.
Проконова каже, що отримала десятки звернень про правову допомогу від росіян і білорусів. Ситуація різна для кожної людини, але, за словами юристки, для власників російських паспортів стало майже неможливо продовжити дозвіл на проживання або стати громадянами України. Вона вважає, що українська влада повинна краще регулювати свої відносини з російськими громадянами, а не просто ігнорувати їх.
Вимушене переховування росіян створює «ризики для України»
Відповідаючи на запит DW, українська міграційна влада зазначила, що чекає, «поки парламент ухвалить закон, який регулюватиме поводження з громадянами держави-агресора». До цього часу заяви від громадян Російської Федерації не приймаються.
Юрист Володимир Шбанков підкреслює, що поки немає офіційних правил, держава перетворює таких осіб на «нелегалів». Це ризик для України.
«Таких людей логічно поставити на облік з метою безпеки. Вони за власним бажанням з’являються в органи, тому що їм щось потрібно, і вони будуть проходити всілякий контроль і все, що від них вимагатимуть, вони нададуть», – вважає Шбанко.
Юрист додав, що нинішній підхід імміграційних служб фактично змушує таких людей ховатися, тим самим ставлячи під загрозу національну безпеку.
Управління верховного комісара ООН у справах біженців наголосило, що в Україні немає заборони на отримання притулку від громадян Росії, але воно не контролює інші юридичні процеси, такі як продовження посвідки на проживання.
Тим не менш, УВКБ ООН визнає, що існують «певні проблеми з доступом до процедур надання притулку, оскільки існують різні практики в різних регіональних офісах імміграції, і деякі з них наразі не можуть працювати на повну потужність через ситуацію з безпекою».
Максим Пащенко наголошує, що дуже хотів би стати громадянином України. Але якщо його проблему не вдасться вирішити, то він і його дружина будуть змушені переїхати в іншу європейську країну.
«Замість того, щоб отримати ще одного українця, Україна втратить ще одного громадянина», – підкреслює Пащенко.