Сьогодні важко знайти покупця на російські літаки чи гелікоптери: амбітні плани щодо експорту машин нового покоління, таких як Су-57 і Су-75, зруйновані

Війна в Україні, схоже, серйозно послаблює не тільки російську армію, але й військово-промисловий комплекс. Санкції, витрати на виробництво та уповільнення термінів доставки поховали подальші експортні контракти, що особливо помітно в авіаційній галузі. Сьогодні важко знайти покупця на російські літаки чи гелікоптери: амбітні плани щодо експорту машин нового покоління, таких як Су-57 і Су-75, зруйновані. Про це йдеться в аналітичній публікації Defence24, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Наприкінці 2021 року російські авіакомпанії казали про кількох покупців, які цікавляться літаком Су-57, тобто першою російською машиною 5-го покоління. Це мав бути Алжир, який прагнув за рахунок російської зброї збалансувати військову потужність Марокко, яке постачає обладнання зі США. Інформація про замовлення 14 літаків для Алжиру офіційно не підтверджена жодною зі сторін, хоча про це неодноразово повідомлялося російськими ЗМІ.

Також стартувала реклама літака Су-75 Чекмат, існуючого лише віртуально і у вигляді моделі 1:1, яка є зменшеною одномоторною версією, заснованою на багатьох рішеннях від «старшого брата». У російському концерні «Об’єднана авіабудівельна корпорація» казали про швидкий шлях виробництва, чотири прототипи до кінця наступного року та величезний інтерес з боку потенційних покупців, але, схоже, цей час давно минув, оскільки тривають розмови про можливість поставок російських літаків нового покоління десь приблизно наприкінці цього десятиліття.

Як і для кого виробляти?

Можливо, терміни і затягнуться. Як через обмеження на експорт важливих західних комплектуючих до Росії, так і через зростаюче навантаження на галузь від ремонтів та постачання обладнання, необхідного для війни в Україні. Не менш великою проблемою є залежність російських заводів від сучасної техніки та виробничого обладнання, імпортованого із Заходу. Їх зношеність і проблеми з ремонтом або заміною елементів поступово ще більше обмежать виробництво. Звичайно, можна замінити їх, наприклад, на китайське чи навіть вітчизняне обладнання, але на це підуть роки, якщо не десятиліття. Протягом цього часу виробництво буде сильно обмежено.

Список потенційних клієнтів також стрімко скорочується, не в останню чергу через збільшення термінів доставки. Насамперед, через дипломатичні дії США. У цьому аспекті так званий закон CAATSA (Counter America’s Adversaries Through Sanctions Act) — це серйозне страховисько, яке наклало санкції на певні компанії та фізичних осіб, зокрема, звичайно, і на російський ОПК. Співпраця з ними загрожує серйозними труднощами у відносинах із США і загрожує санкціями.

Це було важливим стримуючим фактором не лише для потенційних покупців Су-57 чи Checkmat, але й для донедавна бестселерів, тобто багатоцільових двомісних Су-30 і перспективних одномісних Су-35. Обидва є останнім вогнем еволюції машин, які конструктивно похідні від Су-27. Вони також були експортовані у декілька країн. Проте, через ризик погіршення відносин із США, останнім часом, відлякували такі країни, як Алжир, Єгипет та Індонезія, незважаючи на наявність машин цього типу в арсеналах двох останніх країн.

Важкий урок з України

Також важливе значення мають величезні втрати, яких зазнала «потужна» російська авіація у протистоянні з Україною. Війна виявила багато недоліків російських літаків не тільки в аспекті протистояння із супротивником, але і низьку довговічність, швидку зношеність і труднощі в експлуатації. Усе це вплинуло не лише на експортні можливості. Також серйозно постраждала репутація російських збройних сил і техніки, яку вони використовують. Навіть незважаючи на явну чисельну перевагу над українськими ВПС, російські авіасили не змогли отримати оперативну чи тактичну перевагу на полі бою.

Не менш важливо, що балістичні системи, крилаті ракети і навіть прості іранські безпілотники-камікадзе виявилися ефективнішими за російську авіацію. Загалом, саме безпілотні літальні апарати стали «зірками» цієї війни. На щастя, російські запаси крилатих ракет і безпілотних літальних апаратів швидко почали скорочуватися. У підсумку, Росія зважилася на досить відчайдушний крок. Вона придбала в Ірану ударні дрони та велику кількість безпілотників-камікадзе, за допомогою яких тероризує українські міста та руйнує критичну інфраструктуру. Швидше за все, їх передали в обмін на десяток літаків Су-35. Швидше за все, це були машини, спочатку призначені для Єгипту. Іран зацікавлений в придбанні сучасних авіаційних технологій і можливості їх копіювання, особливо коли він пропонує щось просте і дешеве у виробництві, наприклад дрони «Шахед-136» і «Шахед-131».

Настають неврожайні роки

Ще одним цвяхом у труну російського експорту бойової авіації є необхідність заміни техніки, втраченої під час бойових дій. Йдеться приблизно про дві ескадрильї багатоцільової та винищувальної авіації. Це означає, що не тільки Су-57, але навіть Су-30 або Су-35, ймовірно, не будуть доступні іноземним замовникам в поточному десятилітті. Крім того, серед них наразі є лише держави, які військово і політично залежні від Москви. Це не ті клієнти, на яких можна добре заробити.

Тому не виключено, що ми є свідками занепаду російської авіапрому, особливо в його найпрестижнішій і найдорожчій сфері – винищувачі та багатоцільова авіація. І якщо це ще не кінець, то напевно у російських заводів попереду сім чи більше неврожайних років. Наскільки трагічним для російської аерокосмічної промисловості буде рішення Кремля атакувати Україну, покаже час.