Зростання цін на нафту після російського вторгнення покращує економічну ситуацію у 28-мільйонній південноамериканській країні

Лише три роки тому Венесуела вважалась державою на межі розпаду: продуктові полиці були порожніми, національна валюта майже нічого не вартувала, мільйони людей втікали з країни, а США застосовували стратегію «максимального тиску», спрямовану на усунення президента-соціаліста. Сьогодні відчуття відчаю трохи зменшилося, оскільки уряд Ніколаса Мадуро відступив від лівої ортодоксії, а війна в Україні підвищила ціни на нафту та надала йому більше важелів впливу на міжнародній арені. Про це йдеться в аналітичній публікації Los Angeles Times, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Навряд чи поточна ситуація в країні є нормальною, коли 90% венесуельців застрягли у бідності, мінімальна зарплата становить близько 15 доларів на місяць, а інфляція нещодавно перевищила 200%. Але дехто звернув увагу на покращення: з’явились широкий доступ до продовольства, надійніша електрика, вода й телефонний зв’язок, достатні запаси бензину, менше людей, що втікають. Такі зміни спричинив кардинальний зсув в економічній політиці.

Приблизно з 2019 року Мадуро знизив контроль над цінами, відмовився від націоналізації приватних компаній і почав дозволяти громадянам вести бізнес і робити покупки за долари США. У той же час зростання цін на нафту збільшило доходи, незважаючи на санкції США. Видобуток нафти, хоча значно нижчий своїх піків у попередні десятиліття, але він зріс приблизно на 27% за останні два роки, причому основним покупцем вважається Китай. Міжнародний валютний фонд прогнозує 6-відсоткове зростання венесуельської економіки у 2022 році — найбільше за 15 років.

Не так давно дні Мадуро при владі здавалися ліченими. У 2019 році, коли протестувальники заповнили вулиці, Сполучені Штати назвали його диктатором на чолі мафіозної держави, розірвали дипломатичні відносини та оголосили, що він більше не є легітимним президентом, натомість визнавши молодого законодавця Хуана Гуайдо.

Поліпшення економічної перспективи допомогло Мадуро консолідувати внутрішню підтримку, обігнати своїх опонентів і змінити власну політичну долю. Зростаючий попит на нафту ще більше додав надії на кращі часи в цій 28-мільйонній південноамериканській країні, яка колись була однією з найбагатших у Латинській Америці. Вашингтон розглядає можливість послаблення санкцій епохи Трампа щодо національної нафтової компанії Венесуели. Регулятори США вже дозволили кільком європейським компаніям експортувати частину венесуельської сирої нафти.

«Ми бачимо попереднє, але чітке відновлення взаємодії Сполучених Штатів із Венесуелою. Безумовно, нова геополітична реальність після вторгнення в Україну є важливою рушійною силою цього і створює невідкладність», — зауважує Теодор Кан, старший аналітик консалтингової групи Control Risks у Боготі, Колумбія.

За останні місяці найвищі посадовці США двічі відвідували Каракас і зустрічалися з представниками тамтешнього уряду. Веселого Мадуро, якому висунули звинувачення у начебто «наркотероризмі», бачили на кліматичному форумі Організації Об’єднаних Націй у Єгипті, потискаючи руки та спілкуючись із Джоном Ф. Керрі, колишнім держсекретарем США. Державний департамент США, який у 2020 році запропонував винагороду у 15 мільйонів доларів за інформацію, яка призведе до арешту Мадуро, заявив, що Керрі «застали зненацька» під час «незапланованої зустрічі».

Очікується, що переговори між адміністрацією Мадуро та роздробленою венесуельською опозицією за сприяння уряду Норвегії відновляться в Мексиці протягом кількох тижнів. Опозиція прагне гарантій того, що національні вибори, заплановані на 2024 рік, будуть чесними та демократичними, але у Мадуро обмаль стимулів погоджуватися на виборчу реформу.

За словами аналітиків, вкрай важко відродити країну, яка втратила до 80% свого економічного потенціалу протягом останнього десятиліття.

«Перспективи широкомасштабного відновлення є туманними, «якщо не звернути увагу на глибоко корумпований і авторитарний нинішній уряд. Доларизація принесла декому полегшення, але реальність така, що Венесуела ще перебуває у стані глибокої гуманітарної кризи», — вважає Джефф Ремсі, директор венесуельської правозахисної групи Вашингтонського офісу з Латинської Америки.

Більшість венесуельців отримують зарплату у боліварах, національній валюті, і не мають доступу до доларів. Найголовнішою проблемою є інфляція, навіть якщо вона впала з орієнтовного піку у понад 1 мільйон відсотків у 2019 році.

На думку експертів, навіть якщо санкції будуть повністю скасовані, для відновлення напівзруйнованої нафтової інфраструктури країни можуть знадобитися роки. Венесуела, член-засновник Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) наразі видобуває близько 700 000 барелів на день — порівняно з 2,8 мільйонами у 2013 році.