Скасування санкцій проти Росії в обмін на згоду виплатити репарації було б менш проблематичним із юридичної точки зору, але у поточній ситуації це є малоймовірним

Війна в Україні ще далека від завершення, але світова спільнота обговорює, як можна переконати Росію заплатити за військові збитки, завдані її армією в сусідній країні. У вересні 2022 року прем’єр-міністр України Денис Шмигаль оцінив прямі фізичні збитки, завдані війною, у 326 мільярдів доларів США. Резолюція Генасамблеї ООН, яка закликає Росію виплатити репарації, 14 листопада 2022 року набрала 94 голоси. Проти проголосували 14 країн, ще 73 країни утрималися. Про це йдеться в аналітичній публікації Deutsche Welle, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Коли виплачуються репарації?

Репарації здебільшого є компенсаційними виплатами зі сторони держави за шкоду, заподіяну її злочинними діями. Експерт з міжнародного права Пол Грагл з Університету Граца пояснює, що суми та види виплат визначаються міжнародними інститутами чи мирним договором після закінчення війни.

Один із найвідоміших випадків репарацій стосувався Німецького рейху після його поразки у Першій світовій війні у 1918 році. Були претензії на понад 200 мільярдів золотих марок, які мали бути виплачені протягом десятиліть. ФРН, як правонаступниця Німецького Рейху, здійснила останню виплату у 2010 році. Навіть після Другої світової війни Німеччина мала виплачувати союзникам репарації.

У сучасній історії є ще кілька прикладів репарацій. Сюди також входять репараційні виплати Іраку за окупацію Кувейту 1990/91 року. Підставою для виплат стали резолюції Ради Безпеки ООН. Вони вважаються прецедентом, на який посилається постійний представник України в Генасамблеї ООН.

Як змусити Росію платити?

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН немає обов’язкової юридичної сили. Вона має політичну вагу, оскільки відображає думку міжнародного співтовариства.

Паула Рейн-Фішер із Академії європейського захисту прав людини при Кельнському університеті також говорить про політичний сигнал. Росію навряд чи вдасться переконати виплатити репарації через міжнародні механізми.

«Міжнародний суд ООН (рішення якого мають юридичну силу – прим. ред.) має юрисдикційну проблему. Він має юрисдикцію, тільки якщо обидві держави погодилися стати сторонами розгляду за порушення конвенції про геноцид, але у цьому випадку компенсаційні виплати будуть обмежені», – пояснює експерт.

Тому юридично зобов’язуюче рішення про відшкодування збитків може бути ухвалене Міжнародним кримінальним судом у Гаазі (МКС).

«Він засуджує осіб за геноцид, злочини проти людяності, військові злочини та злочини агресії, хоча МКС не може переслідувати у судовому порядку російських осіб, які ухвалюють рішення. Тому що для судового переслідування цього злочину потрібна резолюція Ради Безпеки ООН, яку заблокує Росія з правом вето як постійний член Ради Безпеки», – зазначає Рейн-Фішер.

Звинувачення проти російських чиновників в інших правопорушеннях, які підпадають під юрисдикцію МКС, вже перебувають на стадії судового розслідування, яке затягнеться надовго.

На думку експерта, третьою інстанцією, яка теоретично може зобов’язати Росію виплатити репарації, є Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ). Однак, Росія вийшла з Ради Європи у 2022 році і з того часу не підпадала під дію рішень ЄСПЛ. Після виключення із Ради Європи Росія не є учасником Європейської конвенції з прав людини з вересня 2022 року. Суд може лише зобов’язати РФ компенсувати Україні руйнування, що відбулися у період із лютого по вересень 2022 року.

Однак, виходячи з досвіду останніх кількох років, варто очікувати, що Росія не виконуватиме відповідного рішення ЄСПЛ.

«Крім того, дуже суперечливим є питання, чи можна взагалі застосовувати Європейську конвенцію про права людини до поточних конфліктів. Тому поки малоймовірно, що Російська Федерація виплачуватиме репарації найближчим часом», – вважає Рейн-Фішер.

Російські активи як репарації?

Також наразі обговорюється можливість використання російських коштів, заморожених у рамках запроваджених проти Москви санкцій для виплати репарацій. Основна увага надається зарубіжним активам російських компаній, які перебувають під санкціями, власності приватних осіб та валютним резервам Центрального банку Росії.

«Звичайно, існує юридична різниця між «заморожуванням активів» та «конфіскацією активів». Заморожування означає, що це відбувається лише тимчасово», — каже експерт із міжнародного права Пол Грагл з Університету Граца.

З іншого боку, конфіскація російських активів як репарації неможлива без законних підстав.

«Проте, міжнародної арбітражної комісії поки не існує, а рішення про конфіскацію національними судами пов’язане з великими юридичними складнощами», – вважає Рейн-Фішер.

Можливо, виправити ситуацію міг би новий міжнародний механізм, який передбачає Резолюція ООН від 14 листопада 2022 року. Заступниця міністра юстиції України Ірина Мудра вже заявила, що це дозволить багатьом державам «перейти від обговорення до справи».

Водночас, як наголошує Райн-Фішер, державні активи — до яких у цьому випадку, ймовірно, належать і російські валютні резерви, відповідно до міжнародного права захищені імунітетом від конфіскації. Проте, резолюція Генасамблеї може надати можливість включити до договорів між Україною та третіми країнами положення, що позбавляє Росію цього імунітету.

«На мій погляд, цей пункт викликає юридичні питання, оскільки контракти не можуть бути укладені на шкоду третім особам. У цьому випадку третьою стороною, яка не є стороною договору, буде Росія. Але інше питання, чи може така практика призвести до зміни існуючих норм міжнародного права. Скасування санкцій проти Росії в обмін на згоду виплатити репарації було б менш проблематичним із юридичної точки зору. Але, на жаль, у поточній ситуації це є малоймовірним», — резюмує Паула Рейн-Фішер.