Навіть президент України Володимир Зеленський визнав важливість їхньої місії, а його дружина Олена Зеленська була її рушійною силою

Владислав Бондар виступає на сцені з Об’єднаним українським балетом на різдвяному вечорі Армії. Це не те місце, де він думав бути через 10 місяців після вторгнення Росії в лютому 2022 року. Але замість того, щоб взяти до рук зброю, він знову вийшов на сцену. Про це йдеться у спеціальному репортажі BBC, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Владислав знайшов шлях до Гааги, приєднавшись до понад 70 інших українців, які зараз складають Об’єднаний український балет – танцювальну трупу, сформовану у відповідь на початок війни.

Спочатку компанія складалася лише з танцівниць. Чоловіки мали залишатися в Україні на випадок призову на військову службу. Але через кілька місяців війни, деяким професійним танцюристам-чоловікам було надано спеціальний дозвіл на виїзд з країни.

«Я досі думаю про те, як би я міг зробити щось більше для своєї країни. Я думаю про це щодня, але поки мої друзі та сім’я борються за Україну, мій внесок полягає в тому, щоб танцювати для України», – зазначає Владислав.

До війни він був головним танцівником Харківського національного театру опери та балету. Він провів місяці, ховаючись від бомб у своєму рідному місті, поки не з’явилася можливість виїхати.

«Важливо, щоб кожен робив те, що вміє якнайкраще. Ми танцюристи. Тому зараз ми танцюємо за Україну. І ми танцюємо за свободу», – каже Олексій.

Зараз вони представляють культурний фронт України, прагнучи захищати, підтримувати та поширювати культуру, якій, як вони кажуть, загрожує цей конфлікт. Навіть президент України Володимир Зеленський визнав важливість їхньої місії, а його дружина Олена Зеленська була її рушійною силою.

«Якщо у нас не буде можливості танцювати, я думаю, не виключено, що українська культура може повністю вмерти», — каже 26-річна балерина Світлана Оніпко.

Одягнувши подарований чорно-рожевий спортивний костюм та акуратно зібравши волосся у пучок, вона описує, як два тижні переховувалася з родиною в бомбосховищі, перш ніж вирішила покинути Україну в надії знайти роботу. Вона провела чотири місяці, подорожуючи Європою, перш ніж дізнатись про Об’єднаний український балет.

«Війна змусила мене танцювати. Я була в депресії, втратила натхнення до життя, — розповідає Світлана, — але тут я знову відчула себе, знайшла нове призначення».

Трупа виступає по всьому світу, гастролюючи з такими класичними творами, як «Жізель» і «Лебедине озеро», і збирає гроші, які частково підуть українському народу та Збройним силам України.

«Лебедине озеро» написав російський композитор Петро Чайковський і тому деякі танцюристи відмовляються його виконувати через ситуацію з Росією.

«Якщо деякі люди не хочуть це танцювати, це повністю їхній вибір. Сьогодні Чайковський — це великий композитор, який належить світу, а не Путіну чи режиму Путіна», — вважає Тарас Онищенко, керівник United Ukrainian Ballet.

Трансляція «Лебединого озера» в колишньому Радянському Союзі часто була ознакою політичних потрясінь: державне телебачення показувало цей балет після смерті кількох лідерів, а також під час невдалого державного перевороту проти Михайла Горбачова у 1991 році.

«Для мене «Лебедине озеро» перетворюється із сентиментальної історії про боротьбу добра і зла в історію про зло, авторитарного лідера Ротбарта, який хоче контролювати все навколо у своїх інтересах. Він обманює, він бреше, щоб отримати більше влади, але врешті-решт втрачає все і помирає. Любов перемагає. Правда перемагає», — пояснює Олексій Князьков.