Незважаючи на масштабну внутрішню і зовнішню міграцію, переважна більшість українців не залишили країну, охочих чинити збройний опір не бракує, країна не занурена в хаос, влада в Києві не втратила своєї легітимності правління та ефективно керує ситуацією, а інформаційна політика перевершує те, що прокремлівська пропаганда розповідає своїм громадянам та решті світу

В Україні триває боротьба не на життя, а на смерть за збереження незалежності й територіальної цілісності. До перетворення України на державу-невдаху попереду ще довгий шлях – перед цим мають зруйнуватися владні та соціальні структури. Про це йдеться в аналітичній публікації Маріуша Томчака, польського журналіста і політолога на сторінках Obserwator Finansowy, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Термін «failed state» з’явився в публічній дискусії порівняно недавно – на початку 1990-х років. Він швидко проник в мову науки. Його використовують політики, журналісти та експерти. Проблема в тому, що всі ці слова розуміють по-різному. Трапляється, що вони використовуються як частина політичної боротьби чи пропагандистської діяльності, що ще більше сприяє понятійній плутанині.

У 2014 році президент Чехії Мілош Земан публічно висловив думку, що Україна в майбутньому може стати державою-невдахою, хоча я щиро сумніваюся, що тоді він здогадувався про те, що лише за кілька років, під час його другого президентства, Росія розпочне повномасштабну війну, а втрати з обох сторін обчислюються тисячами.

Інший приклад – наприкінці 2022 року секретар РНБО України Олексій Данілов заявив, що Росія перетворилася на державу-невдаху, оскільки, на його думку, значну роль у бойових діях відіграє не міністерство оборони, а лідер Чечні Рамзан Кадиров і Євген Пригожин, засновник приватної військової компанії, більш відомої як «Група Вагнера».

Трохи теорії

Перш ніж спробувати відповісти на запитання, що таке держава-невдаха, давайте визначимо поняття держави. Це політична організація, що володіє монополією на застосування правового примусу – це, мабуть, одне з найлаконічніших визначень. Хоча воно точно характеризує його сутність, але упускає низку важливих моментів.

Творцем загальновідомого визначення держави є професор Георг Єллінек, юрист і ректор Гейдельберзького університету, який вказав на три ключові елементи: владу, територію та населення. На думку Георга Єллінека, це об’єднання осілих людей, які мають незалежну владу, або, іншими словами, постійно організовану владу над населенням, яке проживає на певній території.

Держава-невдаха

Термін «failed state» використовується у сотнях різних способів, тому що немає критеріїв для чіткого визначення країни таким чином. Ситуація ускладнюється тим, що іноді його вживають як синонім з такими термінами, як: «слабкий стан», «дисфункціональний», «розвалюється» або «в стані колапсу».

Не вдаючись до академічних міркувань, припустімо, що, кажучи про державу-невдаху, ми маємо на увазі дуже далекосяжний розпад її структур і зникнення центральної влади над населенням. У такій сфері державний примус стає фікцією. Справжня влада знаходиться в руках озброєних угруповань, лідери яких вільні встановлювати межі дозволеного і забороненого. Злочинність зростає, соціальне життя – жорстоке, а економіка руйнується. Не дивно, що бідність є невід’ємною складовою держави-невдахи – значна частина суспільства намагається зводити кінці з кінцями, живучи в крайній бідності. Зразковим прикладом такої країни вважається Сомалі.

Рекордне падіння ВВП

Унаслідок російського вторгнення, економіка України скоротилася майже на третину – це найгірший результат з 1991 року, тобто з моменту відновлення незалежності. Постійні атаки на критичну інфраструктуру можуть призвести до подальших проблем. Безробіття також досягло рекордного рівня.

Зниження внутрішнього попиту, матеріально-технічні проблеми та втрата частини робочої сили є одними з найважливіших причин падіння ВВП. Дефіцит кадрів через призов українців до армії, внутрішні міграції, відрядження за кордон, смертність та одужання поглиблюється. Дефіцит кваліфікованих працівників дуже відчутний – не всіх можна швидко замінити.

Збільшуються матеріальні втрати

З кожним днем ​​масштаби збитку зростають. Багато російських нападів спрямовані більше на залякування населення та зниження морального духу. Багатьом людям нема куди повертатися – деякі будинки та квартири стоять у повній руїні. Руйнуються дороги, мости, залізниці. Снаряди падають на магазини, школи, дитсадки та лікарні. Мережі електропередачі стають мішенню для росіян. Системи водопостачання, каналізації та опалення серйозно пошкоджені.

Серйозною проблемою взимку є наслідки нападів на критичну інфраструктуру та пов’язані з цим перебої в постачанні електроенергії, води та центрального опалення. Вони переносяться на повсякденне життя цивільного населення і водночас негативно впливають на функціонування економіки.

Площа поверхні ґрунтів, забруднених важкими металами та хімікатами, збільшується, що робить їх тривалий час непридатними для вирощування овочів та фруктів. За оцінками, територія України, яка перевищує територію Польщі, потребує розмінування.

Військові сили змінюються

Російське вторгнення спричинило численні зміни у функціонуванні держави та відмову від деяких її попередніх обов’язків, але влада в Києві не втратила своєї легітимності правління. Здається, вони ефективно змушують виконувати свої вказівки, хоча, звісно, ​​не означає, що в цьому контексті не виникає певної напруги.

У 2014 і 2022 роках було втрачено контроль над значною площею території, але це все одно менша частина країни – приблизно вдвічі більша за Польщу. Проте, відчуття загрози через ракетні обстріли повсюдне – російські ракети падають на найбільші міста та невеликі села, а не лише на ті, що розташовані поблизу кордонів агресора. З 24 лютого по 31 грудня 2022 року загалом повітряна тривога у Києві тривала близько 29 днів, а торік по всій Україні її оголошували майже 15 000 разів.

Соціальні настрої

Незважаючи на масштабну внутрішню і зовнішню міграції, переважна більшість населення не залишила країну. Суспільство не надто поляризоване, хоча, звичайно, не всі українці думають однаково – є різні думки щодо оцінки поточної та майбутньої ситуації, але це цілком природно.

Охочих чинити збройний опір не бракує. Військовослужбовці та учасники територіальної оборони набагато краще підготовлені та мають більш сучасне озброєння, ніж рік тому. Звісно, ​​не всі дорослі чоловіки призовного віку добровільно залишилися жити в охопленій війною країні – є чимало повідомлень про нелегальні втечі за кордон (на початку вторгнення була введена заборона на виїзд, хоча правила допускають деякі винятки).

Не всі хочуть воювати на фронті. Усвідомлення того, що зупинити російські атаки коштує чималих зусиль і пов’язане з ризиком втрати здоров’я чи життя, є загальним – не випадково українські генерали закликали посилити покарання за відмову виконувати накази та дезертирство.

Залежність від іноземної допомоги

Минулого року Україні надали багатомільярдну допомогу. У нещодавній доповіді Інститут світової економіки в Кілі оцінив допомогу Сполучених Штатів і країн Європейського Союзу у сфері військового обладнання, а також гуманітарну та фінансову підтримку України приблизно у 100 мільярдів євро (станом на 20 листопада 2022 року).

Нові заходи для бідної України передбачені в законопроекті про бюджет, який наприкінці 2022 року підписав президент США Джо Байден. Трохи раніше Рада ЄС погодила законодавчий пакет, який передбачає надання Україні фінансової допомоги на 18 млрд євро у 2023 році.

Жертва українців величезна, але без постачання зброї та фінансової допомоги цього було б недостатньо, щоб стільки місяців чинити запеклий опір. Залежність від підтримки Заходу не означає, що українська держава «провалилася» або існує лише «на папері».

Що далі?

Для України війна, яка триває, має жахливі наслідки. Військова тактика Росії передбачає величезні людські та економічні втрати та може призвести до гуманітарної катастрофи. Проблема у високому безробітті. За даними Держстату, інфляція в Україні у 2022 році становила 26,6% в річному обчисленні. Тривалий час виплата соціальних виплат, пенсій та зарплат багатьох людей фактично залежала від фінансової допомоги з-за кордону.

У найближчі місяці ситуація в Україні може ускладнитися. Позиція влади Російської Федерації не свідчить про те, що вони думають про фактичне припинення конфлікту. Кремль робить подальші кроки, що призводять до збільшення кількості жертв і зростання матеріальних втрат – і те, і інше стосується обох сторін, хоча українці відчувають це набагато більше.

Ще немає хаосу

Через величезні збитки від війни та обмежені податкові надходження, доступ до державних послуг зменшується. Зростання кількості жертв та наростання життєвих труднощів може призвести до зростання соціального невдоволення та ослаблення бойового духу захисників, що вдарить по владі на чолі з президентом Володимиром Зеленським. Тоді Кремлю було б легше здійснити свій злий план.

Поки що уряд у Києві ефективно керує ситуацією – країна не занурена в хаос, а інформаційна політика перевершує те, що прокремлівська пропаганда розповідає своїм громадянам та решті світу.

Позиція української влади виглядає сильною – вона не втратила монополію представляти державу на міжнародній арені. Це підтвердила перша закордонна поїздка президента Володимира Зеленського з початку російського вторгнення – у грудні 2022 року він зустрівся з главою найбільшої держави світу у Вашингтоні та виступив перед об’єднаними палатами Конгресу США.

Наратив залишається незмінним, але…

Позбавлення України можливості функціонувати як держава – можливий сценарій, але – з точки зору початку 2023 року – дуже малоймовірний, навіть якщо війна триватиме ще кілька років і російські солдати, підтримані найманцями, не будуть припиняти штурм українських позицій і систематичне спустошення їхньої країни.

У рамках пропагандистської боротьби може повторюватися наратив про те, що Україна вже є державою, що не вдалася, або що таке майбутнє її чекає. Люди, які не пов’язані з Кремлем, теж можуть говорити подібним чином, але це не завжди означає, що вони підтримують росіян і проклинають українців.