Зриваючи військові зусилля Росії та виснажуючи її ресурси, білоруський продемократичний рух розриває вісь «Путін-Лукашенко» та розмиває ті самі ресурси, які потрібні РФ для підтримки свого залежного союзника

Одним із недооцінених аспектів війни Росії проти України була стратегічна роль Білорусі як на початковому етапі вторгнення, так і в подальшому веденні війни. У своєму прагненні зміцнити власну позицію після масових продемократичних протестів 2020 року, білоруський диктатор Олександр Лукашенко позиціонував Білорусь як життєво важливий компонент у військових зусиллях Кремля; таким чином, він безпосередньо та навмисно сприяв нападам на українських військових і мирних жителів, а також руйнуванню українських міст, селищ і сіл.

Про це йдеться в авторській колонці Стівена Нікса, старшого директора по Євразії у Міжнародному республіканському інституті (Литва) та Марка Дітцена, постійного програмного директора Міжнародного республіканського інституту (Литва) на сторінках Atlantic Council, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Підтримка Москви з боку Лукашенка охоплює п’ять ключових сфер:

1. Матеріально-технічна підтримка російських військ;
2. Пусковий майданчик для ракет по українських цілях з території Білорусі;
3. Поширення пропаганди та дезінформації проти України;
4. Розміщення російських військових шпиталів на території Білорусі;
5. Ймовірна організація кібератак на українську інфраструктуру за підтримки режиму Лукашенка.

Вплив цієї підтримки був значним. Російські війська, розгорнуті в Білорусі напередодні вторгнення, відіграли ключову роль у наступі на Київ протягом першого місяця війни з жахливими звірствами у Бучі та інших передмістях Києва, здійснених російськими підрозділами, які прийшли з території Білорусі. Під час початкового штурму Києва, матеріально-технічна підтримка з боку Білорусі дозволила Росії поповнити запаси та поповнити свої війська, коли вони боролися за захоплення української столиці.

Після відступу Росії з півночі України наприкінці березня та початку квітня 2022 року Білорусь продовжувала надавати притулок російським солдатам, одночасно постачаючи Росії зброю та інше військове обладнання. Лукашенко також провів спільні військові навчання та надав навчальні приміщення для мобілізованих росіян.

Білорусь допомогла поширити пропаганду та дезінформацію про війну, часто повторюючи наративи Кремля, захищаючи рішення Володимира Путіна напасти та підтримуючи його фальшиві виправдання війни. Дійсно, пропаганда настільки поширена, а інформаційний простір настільки контрольований всередині Білорусі, що багато білорусів досі не усвідомлюють справжніх масштабів війни в Україні. Натомість, дехто розглядає війну, як «спеціальну військову операцію», начебто далеку від Білорусі.

Білоруський продемократичний рух дає відсіч, запевняючи, що поразка Путіна в Україні послабить здатність Лукашенка зберігати гегемонію над власним народом. Зриваючи військові зусилля Росії та виснажуючи її ресурси, білоруський продемократичний рух розриває вісь «Путін-Лукашенко» та розмиває ті самі ресурси, які потрібні РФ для підтримки свого залежного союзника.

Як стверджує білоруська опозиціонерка Світлана Ціхановська, між долею України та долею Білорусі є чіткий взаємозв’язок. Вона стверджує, що коли народ України переможе Росію, білоруси побачать глиняні ноги Путіна і отримають натхнення відмовитися від васального статусу, який Росія нав’язала їхній власній країні.

З цієї причини білоруські демократичні активісти беруть участь у антивоєнній діяльності. Ініціатива Cyber Partisans порушила технічну інфраструктуру білоруського режиму, тоді як залізничний партизанський рух ускладнив білоруську матеріально-технічну підтримку російських військ у перші місяці війни. Активісти також працюють над боротьбою з дезінформацією та пропагандою, доносячи білоруським громадянам правду про війну.

Вкрай важливо, щоб друзі та союзники України на Заході покарали режим Лукашенка за його роль у війні Росії проти України. Це допоможе підтримати оборону України, накладаючи більші витрати на Білорусь і змусивши Мінськ двічі подумати, перш ніж виконувати вказівки з Москви. Це також допоможе білоруському продемократичному руху у боротьбі за серця та уми білоруського народу, викриваючи, як підтримка війни Лукашенком безпосередньо упливає на зростання небезпеки та економічні труднощі у Білорусі.

По-перше, США та інші демократичні партнери повинні продовжувати надавати потужну підтримку білоруському демократичному руху, який робить значний внесок у антивоєнні зусилля в Білорусі. Ресурси для підтримки білоруського демократичного руху завжди мали, як піки, так і спади, часто збільшуючись після ключових політичних подій, та спадаючи у наступні періоди. Підтримка залишається сильною з 2020 року, коли фальсифіковані президентські вибори вивели сотні тисяч білорусів на вулиці протесту. Тепер, коли демократичні сили країни розпочали довгостроковий рух за зміни, послідовна та потужна фінансова підтримка є ще більш важливою.

Ці інвестиції мають поєднуватися з дипломатичною ініціативою високого рівня, щоб сигналізувати як режиму Лукашенка, так і білоруській демократичній опозиції, що зобов’язання США та ЄС щодо демократичної Білорусі не похитнуться та безпосередньо пов’язані із захистом демократії в усьому регіоні. З цією метою США повинні призначити ще одного спеціального представника в Білорусі в ранзі посла, щоб продовжити важливу роботу колишнього спеціального представника США в Білорусі, Джулі Фішер, яка була непохитною прихильницею демократичного руху під час свого перебування на посаді у 2020-2022 роках.

У світлі того факту, що білоруська влада відмовилася продовжити візу та акредитацію колишнього голови представництва ЄС у Білорусі Дірка Шубеля, ЄС повинен розглянути можливість призначення натомість дистанційного спеціального представника для Білорусі. Ці нові представники будуть важливими співрозмовниками між Вашингтоном, Брюсселем і лідерами білоруської опозиції.

Цілеспрямована підтримка має також надаватись і білоруським добровольцям, які воюють проти Росії в Україні. Більша матеріальна підтримка понад 1000 білоруських добровольців, які воюють під українським військовим керівництвом, сприяла б зміцненню їх здатності допомагати в обороні України в час зростаючого ризику подальших атак з білоруської території. Це також показало б білоруським військовим, що існує альтернативний вихід для тих, хто усвідомлює ризики для своєї країни та не бажає бути втягнутим у невиправдану війну проти мирного сусіда.

Зі зростанням залучення Білорусі у війну в Україні, зростає необхідність для Вашингтона та Брюсселя діяти зараз, щоб підтримати білоруські демократичні сили в підриві підтримки Лукашенком військової машини Росії, протидії пропаганді та дезінформації та приєднанні українських сил до фронту демократії. Білоруський демократичний рух розуміє, що тепер їх доля вирішуватиметься на полях битв в Україні. У них є воля і можливості допомогти українцям якнайшвидше здобути перемогу. Для цього їм потрібні лише інструменти.