Перемога чи поразка Росії/України або ж тривала війна на виснаження?

Можливо, лінія фронту заморожена, але в Україні тривають важкі бої. За даними американських аналітиків, у Бахмуті, місті, яке Москва вважає ключовим для встановлення контролю над усім Східним Донбасом, останніми тижнями спостерігалося швидке скорочення військових запасів, сотні солдатів гинуть та зазнають поранень щодня. Дотепер війна в Україні приносила багато військових, дипломатичних і стратегічних «сюрпризів». З одного боку, Москва була приголомшена боєздатністю українських військ і підтримкою Києва з боку ЄС і США. З іншого боку, західним канцеляріям також довелося боротися із заблокованими дипломатичними каналами в ООН і обмеженою підтримкою Росії з боку Китаю, Індії та кількох африканських країн. Незважаючи на безліч західних санкцій, спрямованих на те, щоб Росія стала міжнародним ізгоєм, Москва продовжує з апломбом оцінювати їхні наслідки. А масштаби української міграції до Європи здивували багато західних столиць. Про це йдеться в авторській колонці Флорана Пармантьє, генерального секретаря CEVIPOF та наукового співробітника HEC Paris Center for Geopolitics та французького геополітика Сіріла Брета на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Ми вважаємо, що війна в Україні може розвиватися за трьома сценаріями

Сценарій 1: Росія зазнає великої поразки

У нашому першому сценарії Росія починає новий наступ на Київ, а також на Донбас і Херсонщину.

Однак, ці атаки зазнають невдачі. Росія втрачає багато людей і велику частину з чотирьох українських провінцій, незаконно анексованих у вересні 2022 року. Вона виявляє, що не досягла своєї початкової стратегічної мети, спрямованої на зміну режиму у Києві. Україна повертає російські опорні пункти та рухається до Криму.

Кілька факторів свідчать про цю поразку Росії. На внутрішньому фронті мобілізувати чоловіків стало складніше, тому що ті, хто має таку можливість, масово втікають. Командування намагалося ефективно навчати новобранців, а оборонно-технічна та промислова бази зараз мають ознаки виснаження. Західні санкції продовжують кусати, а криза у правлячих колах поширюється.

В Україні успіх цього сценарію залежить від кількох факторів. По-перше, країна витримала війну та насолоджується політичною стабільністю перед парламентськими виборами восени 2023 року. Європейська та американська військова допомога неухильно надходять, українська армія зуміла тримати кілька фронтів одночасно.

На міжнародній арені цей сценарій передбачає, що Росія втрачає позиції сили, надані їй у 2022 році через зростання цін на енергоносії. Це вимагатиме від споживачів пошуку альтернативних джерел постачання.

У довгостроковій перспективі цей сценарій відкрив би шлях до припинення вогню і, зрештою, до справжніх мирних переговорів (це не було б синонімом перемоги Росії). Для України з перемогою немає «переговорів»; вона повернеться до своїх вихідних кордонів, росіяни будуть переслідуватися за військові злочини, а також відшкодовуватимуться збитки.

Однак, якщо поразка Росії буде серйозною, внутрішньополітичний безлад може паралізувати керівництво та створити хаос у Москві, позбавивши країну можливості реально брати участь у переговорах. Росія мала б вважати війну назавжди програною, зберігаючи ефективну структуру командування. Двома складними питаннями, з якими доведеться мати справу, є доля Криму та членство України в НАТО. Загалом, цей сценарій ґрунтувався б на успішних українських контрнаступах у серпні-листопаді 2022 року.

Сценарій 2: Росія досягає відчутного успіху

Протилежний сценарій передбачає серію військових перемог Росії з кінця зими. Країна повертає собі більшу частину Херсонської області, загрожує Києву безпосередньо з Білорусі та йде далі в бік Одеси. Для такого результату необхідно виконати декілька умов – головна з яких – людське та матеріальне виснаження українців.

З російського боку, Кремль досягає успіху у кількох сферах, де він донедавна зазнав невдачі. Війська, мобілізовані восени 2022 року, ефективно навчені та тактично розгорнуті. Ланцюги поставок тримаються на трьох основних фронтах (північ, схід і південь). Вивчивши досвід українського контрнаступу, російська армія розмістила свої центри матеріально-технічного забезпечення за межами досяжності американських HIMARS.

Такі успіхи свідчать про явну перемогу Росії в Україні з консолідованими незаконними анексіями на сході країни та проросійським урядом. Україні бракувало б єдності, необхідної для відбудови країни.

Для України цей найгірший сценарій міг би здійснитися за кількох умов. Перш за все, збройні сили будуть сильно виснажені, постануть проблеми з озброєнням. Ми також побачимо слабкіше президентство Зеленського, можливо, під тиском скандалу з розкраданнями, «партії миру» або, навпаки, націоналістів, які вимагають посилення влади. Уряд може не отримувати підтримку Заходу.

На міжнародному рівні цей сценарій передбачає продовження експорту російської енергії до Азії та цінову стратегію з боку газових держав. Москва використовуватиме свої дипломатичні мережі на повну потужність, користуючись сильною підтримкою Китаю перед обличчям американського впливу. Тим часом, вплив проукраїнських урядів у Польщі та країнах Північної Європи в Європейському Союзі буде послаблено.

Сценарій 3: Тривала війна на виснаження

Третім сценарієм цієї війни може стати неспроможність обох країн перемогти протягом кількох років.

Це проявляється в стабілізації основних ліній фронту, оскільки бої продовжують точитись за другорядні місцевості (розв’язки доріг, річкові шлюзи, мости). Наприклад, Москва може відновити наступ на Київ з обмеженим успіхом і зосередити свої зусилля на консолідації Донбасу.

З іншого боку, Україна може спробувати вивести свою перевагу з Херсона на південь, щоб загрожувати Криму. Цей сценарій не виключає інтенсивних боїв і обмеженого успіху з обох сторін. Це не змінило б загального балансу конфлікту.

Кілька факторів можуть поєднатися, щоб спричинити цю ситуацію. Західна військова допомога може вийти на «плато» через стан запасів і характер зброї. Українська боєздатність може зберігатись, але не демонструючи вражаючих результатів кінця літа 2022 року через «криву навчання» з російської сторони, зокрема у налагодженні комунікацій між різними підрозділами.

З російського боку цей жорстокий статус-кво може виникнути через структурні обмеження її військового інструменту: тактична жорсткість, недостатня логістика, розтягнуті фронти та ланцюги поставок, обмеження людських ресурсів, культура брехні в державних адміністраціях тощо.

Екзогенні фактори можуть призвести до військового та дипломатичного занепаду. Жодна сторона не в змозі змусити своє населення та союзників погодитися на переговори на основі поточного військового балансу сил. Для Росії явного успіху не було б; для Києва ще належить відновити територіальну цілісність. Початок переговорів був би визнанням провалу для Володимира Путіна. Для Володимира Зеленського згода на переговори означала б втрату дуже широкої підтримки, якою він зараз користується як всередині країни, так і за кордоном. За таких умов, війна в Україні стала б у 2023 році новим замороженим конфліктом на пострадянському просторі.