Енергетичні ресурси, альтернативні торгівельні партнери, загартована економіка та лояльні до влади бізнесмени й політики рятують Росію від колапсу

США та 40 інших країн запровадили каральні санкції проти Росії у відповідь на її вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Санкції були безпрецедентними за своїм масштабом і суворістю для економіки Росії. Початкові санкції передбачали заморожування російських активів за кордоном і заборону на експорт ключових технологій до Росії. Протягом 2022 року санкції були значно посилені, оскільки Європейський Союз врешті-решт почав радикально скорочувати закупівлю російської нафти та газу. Крім того, понад 1200 західних компаній припинили свою діяльність у Росії. Про це йдеться в авторській колонці Пітера Ратленда, професора державного управління у Весліанському університеті (США) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Початкові невдачі, але швидке відновлення

Перед російським вторгненням західні країни сподівалися, що загроза санкцій утримає Росію від нападу на Україну. Але як тільки вторгнення почалося, мета країн Заходу змінилася на стримування президента Володимира Путіна від ескалації та заохочення його до закінчення війни – шляхом зменшення його спроможності фінансувати свою військову машину.

Спочатку західні коментатори були впевнені, що санкції працюють. У перший тиждень війни російський рубль знецінився, оскільки росіян охопила паніка, коли більшість російських банків було виключено з міжнародної системи транзакцій SWIFT, а державні активи в іноземних банках були заморожені. Однак, центральний банк Росії зміг швидко стабілізувати обмінний курс, повернувши його до довоєнного рівня. Інфляція досягла піку у 18% у квітні 2022 року, а до грудня 2022 року знизилася до 12%. Навіть після цього, деякі західні оглядачі продовжували наполягати на тому, що санкції завдають шкоди російській економіці.

Це правда, що санкції виснажили певні сектори російської економіки, зокрема авіабудування та автомобілебудування, де через дефіцит імпортних компонентів спостерігалося зниження виробництва на 80%. Втім, загалом, Росія закінчила 2022 рік зі скороченням валового внутрішнього продукту лише на 3%. Роздрібні продажі впали на 9% протягом року, причому місцеві бренди, а також деякі китайські й турецькі компанії, витіснили західні компанії на внутрішньому ринку РФ.

Незважаючи на санкції та невдачі на полі бою, Путін не показав жодних ознак відступу. У вересні 2022 року він мобілізував 300 000 резервістів і розпочав кампанію з руйнування електроенергетичної системи України за допомогою ракет і безпілотників.

Я вивчав радянську та російську економіку понад 40 років. Я вважаю, що є чотири причини, чому санкції ще не зруйнували російську економіку.

1. Енергетичний порятунок Росії

Можливо, Росія щодня витрачає понад 300 мільйонів доларів США на ведення війни, але протягом більшої частини 2022 року вона заробляла 800 мільйонів доларів щодня на експорті енергоносіїв. Цього потоку доходів було достатньо, щоб запобігти падінню рівня життя та поповнити російські запаси зброї та боєприпасів.

Війна разом із скороченням Росією поставок газу до Європи у 2021 році призвела до різкого зростання цін на нафту та газ. У перший місяць війни світові ціни на нафту зросли на 50%, досягнувши піку у 139 доларів за барель у квітні 2022 року, тоді як гуртові ціни на газ у Європі зросли на 500%, досягнувши піку в 300 євро (320 доларів) за мегават-годину. Це сприяло неочікуваним прибуткам для Росії.

Незважаючи на те, що обсяг російського експорту нафти й газу до Європи впав у 2022 році, доходи РФ від енергетики зросли до 168 мільярдів доларів за рік – найвищого рівня з 2011 року. Росія завершила 2022 рік із профіцитом поточного рахунку у 227 мільярдів доларів, що є рекордним показником.

2. У Росії є багато інших торгівельних партнерів

По-друге, на 49 країн, які запровадили санкції, припадає лише 60% світової економіки. Таким чином, 40% досі бажають мати справу з Москвою.

Більшість незахідних країн відмовилися приєднатися до санкцій. Деякі країни розглядають війну в Україні як результат конкуренції великих держав і не звинувачують Росію. Індія та Китай купують ще більше російської нафти та газу – хоча вони переконали Росію надати їм велику знижку у 20-30 доларів за барель. Туреччина також є важливим партнером: її торгівля з Росією зросла на 45% у 2022 році.

І незважаючи на їхні зусилля зменшити закупівлі з Росії, європейські країни все-таки придбали російських нафти та газу на 125 мільярдів доларів з початку вторгнення в Україну, порівняно з 50 мільярдами доларів від Китаю, 20 мільярдами доларів від Туреччини та 18 мільярдами доларів від Індії.

3. Економіка Росії загартована в боях

Третій фактор — експерти, які прогнозували Армагеддон, не оцінили унікальних особливостей російської економіки.

Російський уряд готувався та планував цю війну протягом багатьох років і навчився жити та обходити санкції, які були запроваджені після анексії Криму у 2014 році.

Бурхливі 1990-ті роки навчили російський бізнес, споживачів і робітників, як адаптуватися до випадкових потрясінь, таких як висока інфляція, яка знищила заощадження багатьох людей, або корпоративні рейдери та податкова поліція, які відбирають бізнес. Багато людей очікували гіршого і були до цього готові. Загалом, вони витривалі перед обличчям викликів і змирилися з меншими очікуваннями.

Російський ринок праці, зазвичай, реагує на потрясіння тим, що компанії не звільняють працівників, а платять їм менше, поки ситуація не покращиться. Крім того, 15% робочої сили в РФ складають мігранти, переважно з Центральної Азії, і їх можна звільнити та відправити додому, а потім знову найняти, якщо буде така потреба.

4. Олігархи та політики залишаються лояльними до влади

Одна з ключових політичних гіпотез, яка слугувала лейтмотивом початкової стратегії санкцій, була помилковою.

Теорія полягала в тому, що підсанкційні олігархи можуть втратити десятки мільйонів доларів і доступ до своїх західних предметів розкоші, і тому вони переконають Путіна змінити курс, щоб зберегти свої статки.

Я б стверджував, що Росія — це диктатура, а не клептократія, і Путін цінує національну владу над особистим багатством. Олігархи втратили половину або навіть більшу частину свого капіталу, але мало хто з них публічно критикував війну. Вони знали, що кинути виклик Путіну означатиме щонайменше втрату свого бізнесу в Росії.

Тим часом, «ліберальні» економісти, які керують центральним банком і міністерством фінансів, які відіграли ключову роль у протистоянні санкціям, залишилися лояльними. Як пише Financial Times, «путінські технократи врятували економіку, щоб вести війну, проти якої вони виступали».

Деякі оглядачі сподівалися, що санкції змусять простих росіян вийти на акції протесту. Так не сталося. Були протести, але вони зменшилися через поліцейські репресії: понад 19 500 людей було заарештовано, а деяких опозиційних лідерів засуджено до восьми років ув’язнення.

Основною реакцією критиків війни був виїзд з Росії. Близько 500 000 громадян виїхали, включно з багатьма працівниками ІТ-компаній, що, безсумнівно, загальмує економічне зростання Росії.

Ознаки економічної слабкості

Оскільки війна триває уже другий рік, є підстави вважати, що ця ситуація може змінитися.

Важливо зазначити, що російський уряд перестав публікувати більшість зведених економічних статистичних даних, тому до усієї цифрової інформації варто ставитися обережно – і цілком можливо, що реальність гірша, ніж показує статистика.

І енергетичний порятунок Путіна може закінчитися, оскільки закупівля ресурсів зі сторони Європи суттєво скоротиться у 2023 році. 5 грудня 2022 року ЄС запровадив обмеження ціни на російську нафту у 60 доларів за барель, заблокувавши страхування для танкерів, що перевозять нафту за вищою ціною. Обмеження на нафтопродукти набуло чинності 5 лютого 2023 року.

Російський федеральний бюджет уже зазнав надзвичайного тиску. У Росії у 2022 році був дефіцит бюджету у 47 мільярдів доларів, який покривав Фонд національного добробуту. Але цей фонд, бюджет якого на кінець року становив 187 мільярдів доларів, швидко скорочується. У січні 2023 року різке падіння доходів від нафти та газу створило дефіцит у розмірі 38 мільярдів доларів лише за один місяць. Січень може бути винятком, але якщо ця тенденція збережеться, російському уряду буде дедалі важче фінансувати війну протягом цього року.

Але, принаймні, наразі я вважаю, що санкції не послабили влади Путіна, ані його рішучості та здатності надалі вести війну проти України.