Менш ніж за рік українська армія перетворилася на сучасну та ефективну бойову силу, здебільшого завдяки великій кількості технологій, наданих Сполученими Штатами та їхніми союзниками по НАТО

24 лютого 2022 року, у день російського вторгнення, українські військові ще залежали від військової техніки російського виробництва, значна частина якої була застарілою. Сьогодні українська армія використовує високотехнологічні західні системи озброєнь, такі як високомобільна артилерійська ракетна система (HIMARS) і протирадіолокаційні ракети. Про це йдеться в авторській колонці Лори Джонс, докторанта міжнародних відносин з Університету Тафтса (США) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Проте, не тільки завдяки технологіям виграють битви. Україні вдалося отримати великий асортимент техніки НАТО, навчитися її використовувати та доставляти на поле бою з вражаючою швидкістю та ефективністю. Минулого року Україна стала технічною бойовою силою, здатною поєднувати різні рівні технологій для підтримки єдиної стратегії. Цей рік показав, що Росія, незважаючи на сучасні технології та зброю, не змогла використати свою уявну технологічну перевагу через погане керівництво, погану стратегію та відсутність компетентності.

Три рівні

Військову техніку на війні в Україні можна класифікувати на три рівні. Системи зброї висококласного рівня, які виявилися потужною зброєю в руках українців, але мають дещо обмежену корисність через високу вартість і вимоги до навчання. Ці фактори обмежують кількість систем, які є в розпорядженні українських збройних сил. Зараз Україна має 20 одиниць HIMARS і отримає лише одну батарею системи Patriot.

Patriot потребує кількох місяців навчання в США. Крім навчання, ця зброя потребує великої системи підтримки вузькоспеціалізованих частин та обслуговування. Довгий логістичний хвіст для найтехнологічніших систем знижує їх корисність. Ці високоякісні системи мають вирішальне значення для боротьби України, але їх потрібно доповнити системами середнього та нижчого рівня, які можна постачати та використовувати у великій кількості.

Системи середнього рівня включають безпілотники, такі як турецький Bayraktar TB2 і американські Switchblade і ScanEagle. Ці системи були надані у кількості сотень одиниць і постачаються з мінімальними вимогами до навчання, водночас пропонуючи негайну перевагу на полі бою. Цей рівень технології потребує менше навчання, тому може потрапити на поле бою набагато швидше та бути переданим більшій кількості солдатів.

Можливість надавати системи озброєнь, які є більш економічно ефективними та менш інтенсивними у плані навчання, дозволила українцям виграти час. Завдяки технологіям середнього рівня, Україна змогла протистояти безпосереднім російським загрозам, готуючись до використання високотехнологічних систем.

Системи нижчого рівня не варто помилково вважати менш важливими, ніж інші класи озброєння. Цей рівень включає комерційно доступні готові продукти, які довели, що можуть змінити правила гри на полі битви в Україні, зокрема комерційні квадрокоптери та супутникові інтернет-термінали Starlink.

Комерційні технології дозволили українським збройним силам оснастити себе засобами, які значно покращують командування та контроль, зв’язок і загальну обізнаність про ситуацію. Командування та контроль у військовому контексті означає здатність командирів на полі бою ефективно керувати солдатами та озброєнням.

Збираємо це разом

Успіх України був забезпечений завдяки тому, що вона з’ясувала, як інтегрувати ці три рівні озброєння й технологій у єдину стратегію на полі бою. Вони використовують Starlink для забезпечення зв’язку між командирами, персоналом, який ідентифікує цілі, і підрозділами на передовій, які атакують ці цілі.

Безпілотні літальні апарати на основі комерційних квадрокоптерів, які були модернізовані для військового використання, і безпілотні літальні апарати середнього рівня забезпечують важливе націлювання та спостереження в режимі реального часу. Цей зв’язок і бортова розвідка дозволяють невеликим мобільним підрозділам максимально ефективно використовувати свої обмежені запаси високоточних боєприпасів.

Швидкість, з якою Україна створила, інтегрувала та застосувала цей симбіоз технологій і можливостей, є надзвичайною. Це різко контрастує з використанням технологій зі сторони Росії.

Російська безпорадність

У лютому 2022 року Росія була технологічно прогресивнішою за Україну на полі бою. Але російські військові не змогли скористатися цією перевагою через погане командування та контроль, відсутність досвіду та жахливу ефективність військ у польових умовах.

Росія зіткнулася з тим самим тиском, що й Україна, аби адаптуватися до нових технологій. Російські війська також використовували безпілотники-квадрокоптери для тактичного спостереження та розвідки, і, як і українські війська, оснастили деякі з них гранатами. Вони вражали як цивільні, так і військові цілі за допомогою безпілотних літальних апаратів Shahed-136 іранського виробництва.

Росія взяла на озброєння технології середнього рівня, тому що вагалася використовувати свої найсучасніші системи зброї, такі як винищувач Су-57 або танк Т-14 «Армата». Росія не змогла забезпечити перевагу в повітрі чи знищити українську протиповітряну оборону або далекобійну артилерію, а це означає, що використання найкращої зброї наражає РФ на великий ризик.

Проте, Росія ще зберігає перевагу у високоточному ударному озброєнні великої дальності, наприклад у крилатих ракетах. Незважаючи на розмір свого арсеналу, російські війська продовжують марнувати технологічну перевагу та покладатися на низькоякісні іноземні безпілотники, такі як Shahed. Російські військові не змогли знищити міцну оборону України, покладаючись на погану тактику, керівництво та навчання.

Уроки війни

Поки російські війська продовжували погано користуватись своїми технологіями, Україна опановувала їх. Це головний урок для Заходу. Саме існування передових технологій і високотехнологічної зброї не дає армії гарантії успіху.

Західні військові можуть шукати в Україні приклад того, як інтегрувати технології та зброю, щоб залишатися гнучкими та адаптованими. У той же час вони можуть дивитися на Росію як на небезпечний приклад відсутності компетенції та поганого командування й контролю.

Україна – це вітрина війни майбутнього. Наступні війни також залежатимуть від того, яка із сторін зможе краще використовувати всі рівні технологій та інтегрувати їх у послідовну стратегію. Технології змінюють ситуацію на полі бою, але лише для тих, хто використовує їх якнайкраще.