Київ має спроможність скористатися можливостями, які з’явились, внаслідок слабкості Росії на морі і в умовах тривалої війни це, зрештою, може схилити терези на користь України

Після російського вторгнення в Україну, більшість бойових дій велася на землі. Проте, під час війни також був менш помітний – але, тим не менш, важливий – морський вимір у повному спектрі тактичних, стратегічних, економічних і дипломатичних міркувань. Про це йдеться в авторській колонці Бейзіла Джермонда, професора кафедри політики, філософії та релігії Ланкастерського університету (Великобританія) на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Після того, як 24 лютого 2022 року сухопутні війська перетнули кордон України, російський флот швидко закріпив контроль над північно-західною частиною Чорного моря. Це могло б сприяти авіаційній кампанії проти України, запускаючи крилаті ракети з моря, а також диверсифікувало вектори атаки Росії, збільшивши ймовірність проникнення шляхом перевантаження систем ППО України.

Цей оперативний контроль надав загарбникам можливість загрожувати важливому портовому місту Одесі десантним штурмом. Така перспектива спочатку вимагала від військових планувальників України відволікати ресурси від головних фронтів на сході та півночі навколо Києва. Це також дозволило Росії заблокувати Україні доступ до та з власних портів, що призвело до фактичної морської блокади України.

Але Росії не вдалося перетворити це початкове домінування на стратегічний ефект, відкривши новий фронт в Одесі. Це було пов’язано з підпорядкуванням флоту цілям сухопутних військ Росії, які були зосереджені на іншому місці.

Зі свого боку, Україна не мала оперативного флоту, здатного вступити в безпосередній бій з російським флотом на морі. Її позиція стала ще небезпечнішою, внаслідок неспроможності західних союзників допомогти на морі – через закриття турецьких проток і ризик ескалації у разі будь-якої прямої участі кораблів НАТО. Але незважаючи на все це, Києву вдалося похитнути домінування Росії на морі, продемонструвавши новаторство та винахідливість.

Потоплення Москви

Першою великою перемогою було потоплення крейсера «Москва» 14 квітня 2022 року. Окрім престижу потоплення флагмана Чорноморського флоту РФ, це виявило недоліки російської ППО на борту її надводних кораблів.

Затоплення «Москви» продемонструвало, що російський флот не міг безпечно діяти поблизу узбережжя України через загрозу протикорабельних ракет — таких, як «Нептун» української розробки, так і ракет «Гарпун» з країн Заходу.

Надводні кораблі Чорноморського флоту РФ потребували захисту військово-морської авіації Росії, переважно наземного базування в Криму. Це обмежувало їх оперативний радіус дії приблизно до 20 миль, щоб отримати повну підтримку з повітря.

Іншим помітним успіхом стало те, що Україна відновила контроль над островом Зміїний, невеликим, але стратегічно важливим форпостом у Чорному морі (приблизно 70 морських миль на південь від Одеси), який був захоплений російськими військами в перші дні війни.

Творчий опортунізм України

У серпні 2022 року все почало рухатися швидше, коли Київ ініціював контратаки, особливо на півдні. У рамках цієї зміни імпульсу, Україна ініціювала стратегію переслідування російських військово-морських кораблів. Йдеться про атаку проти авіації Чорноморського флоту на авіабазі Саки в Криму 9 серпня, а 20 серпня – атаку безпілотників на штаб Чорноморського флоту в Севастополі.

Згодом 29 жовтня морські безпілотники були використані для націлювання на російські військові кораблі в Севастополі, підкреслюючи постійний стан незахищеності російського флоту, який був переведений у повний «режим оборони».

На практиці, оскільки надводний флот РФ «ховався», це зменшувало здатність Москви планувати десантний напад на Одесу. Це також обмежувало її здатність завдавати ударів з моря та початкову геостратегічну мету – контроль південного узбережжя України від Криму до Придністров’я. Важливо, що це також вплинуло на загальний хід війни, дозволивши Україні перемістити свій контрнаступ ближче до Криму.

Морський ланцюг поставок

Але зі своїм обмеженим флотом Україна не змогла забезпечити контроль над морем. Москва зберігає можливість блокувати цивільні перевезення в українські порти та з них, роблячи для судноплавних компаній надто ризикованою роботу за межами морського коридору для експорту зерна – угоду, укладену за посередництва ООН і Туреччини та погоджену 22 липня 2022 року.

Блокування Росією північно-західної частини Чорного моря була достатньою, щоб запобігти відвантаженню зерна та іншої сільськогосподарської продукції. Це призвело до підвищення цін на продукти харчування, що завдало шкоди багатьом країнам, які розвиваються. Але недостатній контроль Росії над глобальними ланцюгами поставок також сприяв ефективності санкцій, спрямованих проти її військово-промислової бази.

Усі великі судноплавні компанії, крім китайської, призупинили свої операції в Росію та з Росії. Але ці значні колективні зусилля обійшлися судноплавним компаніям дорогою ціною. Зменшення торгівлі з Росією та заборона на пропуск кораблів під російським прапором, які належать або експлуатуються РФ, також вплинули на бізнес у західних портах.

Морська сила та світове лідерство

Незважаючи на повідомлення про те, що наближається новий російський наступ, не очікується, що морський флот РФ відіграватиме значну в цьому роль, оскільки малоймовірно, що він розглядатиме можливість відкриття нового фронту навколо Одеси. Але чим довше триває війна, тим більша ймовірність того, що її виграє коаліція морських держав, які можуть контролювати глобальний ланцюг поставок.

Добре розуміючи це, Росія у своїй морській доктрині від липня 2022 року наголосила на необхідності консолідації власної морської могутності. Але незрозуміло, як це можна зробити, враховуючи поточні труднощі, з якими стикається російська військово-промислова база.

Таким чином, хоча морський вимір війни обмежений, він все-таки демонструє, що Київ має спроможність скористатися можливостями, які з’явились, внаслідок слабкості Росії на морі і в умовах тривалої війни це, зрештою, може схилити терези на користь України.