Володимир Зеленський прийшов на посаду президента України з думкою про можливе примирення з Путіним, але тепер він вірить лише у перемогу

Невдовзі після того, як Росія почала вторгнення в Україну, український президент Володимир Зеленський перебував у безпечній кімнаті в одній із урядових структур у Києві, в якій лунав по телефону голос президента Білорусі. Олександр Лукашенко, один із ключових союзників Кремля, запрошував делегацію офіційних осіб з України до Мінська для переговорів щодо припинення війни. Про це повідомив Андрій Сибіга, заступник керівника Офісу президента України. Зеленського розлютило запрошення на чергові переговори — згадуючи про «Мінськ 1» і «Мінськ 2», які проходили в білоруській столиці у 2014 і 2015 роках, на яких Київ змушений був піти на поступки Кремлю під загрозою втрат на полі бою. Про це йдеться у спеціальному репортажі The Washington Post, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Ніякого Мінська-3 не буде», — сказав Зеленський.

Відмова Зеленського брати участь у чергових мінських переговорах — незважаючи на російські ударні вертольоти, винищувачі й танки, які атакували Київ — показала, як український лідер загартовувався перед обличчям загроз президента Росії Володимира Путіна. Цей процес стартував за багато місяців до вторгнення та прискорився, коли розпочалась війна.

Комік, який став президентом, відмовився від пропозицій про те, щоб його евакуювали у безпечне місце, і став набагато лютішим ворогом, ніж очікувала Москва. Це було елементом масової трансформації, яка зміцнила світову репутацію Зеленського, як запеклого лідера військового часу.

«Звичайно, ми всі змінилися, включно з президентом. Випробування, якими відзначена його каденція, — вони не можуть не змінити людину. Він став твердішим? Він став сильнішим? З моєї точки зору, він завжди був сильним», – зазначив керівник Офісу президента України Андрій Єрмак.

Минулого року Зеленський став всесвітньо відомим, зухвало апелюючи до сумління західних демократій, оскільки наполягав на збільшенні поставок зброї для зміцнення української армії. З кмітливістю професійного артиста він виголосив сотні промов, репрезентуючи війну як маніхейську боротьбу між демократією та автократією, свободою й тиранією, справедливістю та несправедливістю — і зовсім нещодавно, на Мюнхенській конференції з безпеки як битву між Давидом і Голіафом. У розгубленому західному світі він підтримував українську місію.

За цей час сам Зеленський змінився, ставши більш безкомпромісним лідером, який зазнав труднощів війни. Його позиція, особливо щодо того, як поводитися з Росією, ставала твердішою з кожним ракетним нападом РФ, віддзеркалюючи непокору до Москви, яка виникла в українському суспільстві, навіть коли мільйони людей виснажені після року тотальної війни.

Якщо Зеленський як кандидат у президенти у 2019 році вважав Росію потенційним партнером, з яким він міг би домовитися про мир, то тепер він регулярно називає Росію терористичною державою, яку необхідно перемогти, щоб врятувати Захід, завершуючи трансформацію, яка зробила його, мабуть, найгучнішим путінським і рішучим глобальним супротивником.

Минулого місяця він висміяв Путіна в інтерв’ю Sky News. «Хто він тепер?» – запитав Зеленський. «Після повномасштабного вторгнення для мене він ніхто. Ніхто».

Трансформація Зеленського стала особливо очевидною у вересні 2022 року, коли він стояв перед українським урядовим комплексом у своїй армійсько-зеленій футболці та флісі — того самого дня, коли Путін «анексував» чотири області на сході України — і закрив двері для будь-яких можливих дискусій з російським лідером.

Україна, зазначив Зеленський, намагалася шляхом переговорів знайти умови мирного співіснування з Росією «на рівних, чесних, гідних і справедливих засадах».

«Зрозуміло, що з цим російським президентом це неможливо», – заявив Зеленський. «Він не знає, що таке чесність і гідність. Тому ми готові до діалогу з Росією — але вже з іншим російським президентом».

Пізніше Зеленський пом’якшив свою позицію під тиском Вашингтона, але зміст його послання залишився зрозумілим: український лідер досяг точки неповернення з Путіним.

Метаморфоза із загартованим лідером війни завершилася. Пішов комік у водолазці, який змагався за пост президента України у 2019 році на ідеалістичних обіцянках знайти спосіб укласти мир з Росією. Зник і нетерплячий молодий президент, який у свій перший рік перебування на посаді намагався зустрітися з Путіним у пошуках невловимої точки дотику. Зник і воєнний лідер перших тижнів, який посилав емісарів на переговори до Білорусі й Туреччини в надії, що розум переможе.

Досвід і трагедія накрили його. У ньому цинізм боровся з ідеалізмом. Він бачив наслідки звірств і тримав руки родичів загиблих українських солдатів. Він холоднокровно звільнив друга дитинства, який був керівником його спецслужби. Його стиль управління став жорсткішим відповідно до обставин війни. Такою ж була його позиція щодо Росії та Заходу.

Давид Арахамія, лідер фракції Зеленського у парламенті, сказав, що український лідер став більш цинічним через підступність Росії, а також після того, як побачив, що «міжнародне співтовариство грає в ігри».

«Часто буває, вам кажуть: «Ми за демократію» тощо, а пізніше співпрацюють з росіянами», — сказав Арахамія. «Не хочу називати країни, але є статистика. Ви можете побачити, хто має з ними торговельний баланс. Зрозуміло, що це просто цинізм».

Переконаний, що угоди з Росією не буде укладено, Зеленський тепер стикається зі зростаючим тиском, щоб підтримувати та розширювати підтримку Заходу у тривалій боротьбі з Москвою, яку Київ не в змозі виграти самостійно. І Україна, і Росія готують нові наступальні операції напередодні весняного сезону бойових дій, який може стати вирішальним у траєкторії війни.

Зеленський в інтерв’ю Sky News попередив, що Україна – лише «перший крок» для Путіна і російський лідер може «рухатися далі».

«Вони не хочуть жодних переговорів, і так було до вторгнення. Так вирішив президент Путін», – сказав Зеленський. «Він не хоче переговорів, тому що не хоче миру».

Комік і шпигун

Зеленський прийшов до влади у 2019 році, переповнений юнацькою щирістю щодо побудови нової європейської України та підтримкою ідеалізму стосовно миру з Росією — позиції, які допомогли йому перемогти свого націоналістичного та жорсткого опонента в особі Петра Порошенка, набравши приголомшливі 73% голосів.

Як артист, Зеленський давно висловлював проєвропейські погляди через свої сценки та персонажів і часто пронизував свої жарти скептицизмом щодо Москви. Водночас він переважно розмовляв російською мовою, виріс у російськомовній родині в українському місті Кривий Ріг і користувався значною популярністю в Росії як актор. Його вважали кандидатом, більш прагматичним щодо Москви.

У перервах між вирішенням скандалу щодо імпічменту в США, Зеленський провів більшу частину свого першого року на посаді, намагаючись досягти прогресу з Кремлем, організовуючи обмін ув’язненими, відводячи війська з лінії фронту та працюючи над тим, щоб організувати особисту зустріч з Путіним за посередництва Німеччини і Франції.

Вільям Б. Тейлор-молодший, тодішній високопосадовець посольства США, пригадав, як зустрів Зеленського у своєму кабінеті влітку 2019 року, коли він цікавився «формулою Штайнмаєра» — інтерпретацією Мінських угод, названою на честь колишнього міністра закордонних справ Німеччини. Ця формула, як сподівався український президент, може призвести до угоди з Кремлем.

«Ніхто не знає, що це таке», — пригадав Тейлор. «Штайнмаєр не знає, що це таке».

Зеленський, за словами Тейлора, схопив свій телефон і вказав на документ із поясненням формулювання, думаючи, що десь у деталях юридичної угоди можна знайти дієвий компроміс із Москвою.

«Це жахлива ідея», — відповів Тейлор, хоча Зеленський підтримав її згодом, намагаючись провести переговори віч-на-віч із Путіним.

Коли ця зустріч відбулася у Парижі в грудні 2019 року, Путін ставився до Зеленського як до актора, який випадково потрапив на знімальний майданчик дипломатичних переговорів, в якийсь момент наказавши українському лідеру обернутися й посміхнутися на камери, коли вони сіли з канцлером Німеччини Ангелою Меркель і президентом Франції Еммануелем Макроном.

Тим не менш, Зеленський поїхав з Парижа з надією.

За кілька тижнів Росія погодилася на обмін полоненими та запропонувала Україні газове арбітражне врегулювання на 3 мільярди доларів, а також нову угоду щодо транзиту газу.

«Але коли справа дійшла до деталей, коли почався обмін і вони почали обманювати, він уже почав говорити: «Здається, вони взагалі не дотримуються свого слова і, швидше за все, будуть брехати», — сказав Арахамія. «Перші зміни у стосунках для нього почалися вже тоді».

«Я бачив людину, яка говорила одне, а потім робила інше», – сказав Зеленський Sky News.

Коли Путін і Зеленський оцінили один одного, погляди почали змінюватися.

«Росіяни спочатку думали, що обрання Зеленського зіграє їм на руку — український націоналістичний уряд зазнав поразки через російськомовного кандидата, який говорив про необхідність миру та переговорів з росіянами», — сказав Генрі Е. Гейл, професор політології Університету Джорджа Вашингтона та співавтор «Ефекту Зеленського». «Невдовзі Кремлю стало зрозуміло, що він не збирається здавати економіку, і насправді він такий же європейський, як інші політики в Україні. Тому їхні єдині дії мали бути військовими, якщо вони збиралися реінтегрувати Україну в орбіту Росії».

За рік переговорів після паризької зустрічі українці зрозуміли, що Росія «щиро не хоче припиняти війну», — сказав Єрмак. «Процес зайшов у глухий кут».

До початку 2021 року Зеленський вважав, що переговори не спрацюють і Україні потрібно буде повернути Донецьку та Луганську області «політичним або військовим шляхом», сказав Арахамія.

«Зеленський усвідомив, у чому полягали наміри Росії, принаймні наміри Кремля», — сказала Гейл. «І у Кремлі зрозуміли, до чого він йде».

Росія наростила війська на кордоні з Україною навесні 2021 року та відхилила заклики Києва до переговорів.

«Який сенс зустрічатися із Зеленським, якщо він віддав свою країну у повне зовнішнє управління?», – заявив Путін у червні 2021 року. «Ключові питання українського життя вирішуються не у Києві, а у Вашингтоні і частково в Берліні та Парижі. Про що тут говорити?»

Невдовзі після цього Путін опублікував трактат, у якому йдеться про те, що суверенітет для України можливий лише «у партнерстві з Росією» і попереджає, що він не дозволить використати московські «історичні території та близьких нам людей, які там живуть, проти Росії».

На той час українська влада посадила Віктора Медведчука, проросійського політика, який був другом Путіна, під домашній арешт. Пізніше в цьому році розвідка США почала попереджати, що Росія готується до повномасштабного вторгнення в Україну.

«Коли вони зрозуміли, що не можуть нас обдурити, вони пішли на крайність і зробили цю історично трагічну помилку для всіх, зокрема і для Росії, і напали на нас», – сказав Єрмак.

Напередодні вторгнення, Зеленський знову намагався поговорити з Путіним.

«Сьогодні я ініціював телефонну розмову з президентом Російської Федерації», — сказав Зеленський у прямому зверненні до російського народу, яке він виголосив напередодні війни. «Результатом була тиша».

Загартований трагедією

Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України, спостерігав, як Зеленський майже за одну ніч перетворився з президента мирного часу на лідера військового часу. «Він віддавав накази. Він тримав людей на своїх місцях, тому що деякі почали панікувати. І все це робив власним прикладом», – сказав Кулеба.

«Він став більш рішучим в ухваленні рішень… Він став більш безкомпромісним щодо поведінки людей», – додав Кулеба.

Арахамія, голова парламентської фракції Зеленського, сказав, що український лідер став «у 10 разів жорсткішим порівняно з тим, коли вступив на посаду у 2019 році», розуміючи, що помилки — хоч і зрозумілі в мирний час, але більше не прийнятні і коштуватимуть життя українців у воєнний час.

Зеленський залишався непохитним у тому, що Україна не вступатиме в нові переговори з Росією на кшталт Мінська, але емісари українського уряду ще вели переговори з росіянами в Білорусі й Туреччині протягом березня, аж до виявлення російських звірств у київському передмісті Буча. Коли Зеленський відвідав Бучу 4 квітня, він виглядав помітно враженим і сказав журналістам, що «дуже важко говорити, коли бачиш, що вони тут зробили».

Арахамія сказав, що зателефонував керівнику російської переговорної групи і пояснив, що Україна більше не може брати участь у жодних переговорах. «Як я можу прилетіти, сісти за стіл і говорити з ними?» – сказав Арахамія. «Я просто не розумію».

Олексій Данілов, секретар Ради національної безпеки і оборони України, згадав, як вечеряв із Зеленським наступного вечора у ситуаційній кімнаті. Данілов сказав, що він і ще 10 топ-радників мали відверту розмову із Зеленським про перспективу переговорів з Росією та ймовірність того, що «навіть якщо ви з ними про щось домовитеся, вони обов’язково не дотримають свого слова».

За словами Данілова, під час вечері Зеленський уважно всіх слухав.

«Думаю, він для себе вирішив, що вести переговори з росіянами вкрай небезпечно», — сказав Данілов. «Більше того, це абсолютно не на користь нашій країні, незважаючи на складну ситуацію, незважаючи на те, що ми несемо збитки».

Напередодні організованих Росією «анексій» чотирьох областей на сході України Зеленський знову зустрівся зі своїми головними радниками, щоб визначитися з реакцією. Заступник керівника Офісу президента Андрій Сибіга заявив, що команда одностайно ухвалила рішення виключити будь-які переговори з Путіним.

Взаємодія Зеленського з іншими лідерами та штабом зараз безпосередньо зосереджена на тому, як досягти перемоги на полі бою, а не на тому, як досягти угоди з Москвою.

«Завдання будь-якої країни, яка перебуває у стані війни, полягає в тому, що ви хочете повного знищення ворога, але насправді цього, ймовірно, не вдасться досягти, – сказав Гейл.

Міністр закордонних справ Кулеба заявив, що команда Зеленського вірить тільки в перемогу.

«Він веде країну до перемоги, в яку він особисто щиро вірить. Це правда. Для нього немає нічого проміжного», – сказав Кулеба. «І я теж це відчуваю, тому, якщо ми маємо на увазі щось проміжне, тоді не виграємо».