Після російського вторгнення, Німеччина створює умови для роботи українських митців в еміграції

Ніколи раніше не було такого інтенсивного представництва української культури в Німеччині, як після російського вторгнення. Останній рік стихійно став неформальним фестивалем української культури в Німеччині. Про це йдеться в аналітичній публікації Deutsche Welle, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Література для знавців

Письменниця Таня Малярчук, лауреатка відомої літературної премії ім. Інґеборґи Бахманн з 2018 року вже кілька років живе у Відні. Річницю початку повномасштабної війни вона вшановує у Мангеймі, де є куратором зустрічей, присвячених українській літературі на фестивалі.

«Для мене в цих виступах важливі дві речі. Показати, що ми, українці, не якісь варвари чи націоналісти, як нас десятиліттями ганьбила російська пропаганда. Ми нормальні європейці і живемо в європейській культурі, яка, безумовно, здатна пережити цю війну», – зазначає письменниця.

Переклади з української мови вже роками виходять в авторитетних німецьких видавництвах, однак книжки популярних авторів користуються популярністю переважно у поціновувачів. Та все ж остання книга лауреата минулорічної Премії миру німецьких книгорозповсюджувачів Сергія Жадана під назвою «Небо над Харковом», його нотатки перших місяців війни, відразу потрапили у німецькі списки бестселерів. Жадан, як і Юрій Андрухович, якого шанують у Німеччині, є автором відомого видавництва Suhrkamp. Натомість, серед книжок про Україну до списку бестселерів тижневика «Der Spiegel» за останні місяці увійшли книги кореспондентів німецького громадського телебачення: «Війна Путіна» Катрін Айгендорф та «Україна і ми. Помилки Німеччини та висновки на майбутнє» Сабіни Адлер.

За словами Тані Малярчук, у сприйнятті української літератури в Німеччині ще багато білих плям.

«Після цього спалаху інтересу я з нетерпінням чекаю нових перекладів, а також книжок з новим поглядом на Україну та її історію. Класика української літератури взагалі не перекладена німецькою мовою. Мені боляче, і я не дам спокою, буду постійно про це нагадувати, – зазначає письменниця.

Розкол між Україною та Росією

Донедавна Україна сприймалася у Німеччині в контексті впливу Російської імперії.

«Багато людей врешті-решт розплющують очі і починають розуміти, що українська культура не є частиною російської. Ми намагаємося налагодити прямі контакти між художниками з Німеччини та України. Ми разом організовуємо акції солідарності. Надзвичайно важливо підтримувати зв’язок один з одним», – каже актриса Марія Садовська, яка з початку війни організовує благодійні концерти для рідної країни.

Однак, виступи українців поруч із артистами з Росії в цей час стають проблематичними. Зараз ані українські письменники, ані музиканти, ані актори не хочуть спільних панельних дискусій з росіянами. Це показав нещодавній скандал навколо запланованого виступу Анни Нетребко на травневому фестивалі у Вісбадені.

Тим часом, німецькі культурні інституції не відмовляються від російських контактів, очікуючи від митців з Росії лише чітких політичних декларацій. Тим не менш, передпрем’єрні протести не оминули донедавна репресованого в Москві Кирила Серебреннікова. У Гамбурзькому театрі «Талія» він щойно поставив виставу «Вій», засновану на п’єсі Миколи Гоголя та документацію російської агресії в Україні. У цьому ж театрі у січні 2023 року відбулася прем’єра легенди київського театрального життя Влада Троїцького. У Гамбурзі він поставив шестигодинну натуралістичну виставу під назвою «Разом ми захищаємо наше майбутнє», імітуючи ніч у притулку.

Заради української ідентичності

Українські артисти беруть активну участь у роботі німецьких театрів, наприклад завдяки державній програмі підтримки U*act, створеній для них у Німеччині.

«Мистецтво – серце демократії, яке б’ється», – наголошує державний секретар Німеччини з питань культури Клаудія Рот у прес-матеріалах.

Київський симфонічний оркестр зумів отримати підтримку та допомогу в Німеччині. З минулого літа музиканти оселилися в Гері. Місто подбало про 80 ​​музикантів, технічних працівників та членів їхніх родин – загалом 125 осіб. Звідси оркестр під керівництвом Луїджі Гаджеро вирушає на концерти по всій Німеччині та за кордоном. Він представляє репертуар, заснований на класиці та численних творах таких українських композиторів, як Лев Ревуцький, Борис Лятошинський та Максим Березовський, написаних у ХХ столітті.

У процесі усунення домінування російської культури в Україні уточнюватиметься сприйняття українського мистецтва. Це видно, наприклад, з анонсованої на літо 2023 року виставки «Український модернізм» у Музеї Людвіга у Кельні. Серед 70 робіт будуть роботи з колекції музею, раніше підпорядкованого «російському авангарду». Вони висітимуть поруч із роботами, запозиченими з Національного музею України у Львові.

Жодного українознавства

Розвиток політичної ситуації дозволяє припустити, що незабаром і в Німеччині зросте попит на людей з українською компетентністю. Німеччина вкрай потребує міждисциплінарного українознавства, зазначив в аналізі 2022 року голова Спілки україністів Німеччини, професор Олександр Воель. Тим часом, незалежного українознавства в Німеччині наразі немає. Хоча у 12 німецьких університетах можна вивчити українську мову, але лише її основи. Александер Воель вказує на необхідність створення центрального інституту українознавства в Німеччині.

«Війна показала, наскільки німецькому громадянському суспільству та академічним осередкам бракує систематизованих знань про Україну», – резюмував Олександр Воель.

За рік російської агресії та героїчного захисту України, Європа розширила свій погляд на Схід. Тепер реальність просто має йти в ногу зі зміненими парадигмами.