Після російського вторгнення, приблизно 233 незалежні видання в Україні були змушені тимчасово або повністю закритися через захоплені або зруйновані офіси, окупацію чи економічні проблеми

По неділях журналістка-фрілансерка Тетяна Безрук відкривала ноутбук і дивилася розклад судових засідань у Києві на тиждень. Вона, як репортерка резонансних антикорупційних справ для українських та міжнародних ЗМІ, включно з розслідуванням злочинів, скоєних міліцією проти протестувальників під час революції Євромайдану в Україні 2014 року, шукала потенційні історії у списку слухань. Але з лютого 2022 року, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії, Безрук не була присутньою на судах. Зараз вона – військова репортерка. Про це йдеться у спеціальному репортажі Al-Jazeera, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Я вирішила висвітлювати цю війну, оскільки вона стосується кожного аспекту мого життя», — розповідає Тетяна.

Впродовж минулого року вона готувала репортажі з лінії фронту, зокрема працюючи з Харкова, Дніпра та Херсона, де була свідком сильних обстрілів.

У грудні 2022 року Херсонську область було звільнено, і Безрук провела час із тими, хто пережив російську окупацію.

Оскільки київський офіс ділового видання «Ліга» постраждав від ракетних обстрілів міста, його співробітники миттєво стали військовими репортерами.

«У нас не було досвіду висвітлення війни», — каже Юлія Банкова, головний редактор «Ліги».

Команда швидко придбала шоломи та захисне спорядження в міжнародних організаціях, навчившись висвітлювати війну «на робочому місці».

Банкова також працювала з досвідченими, застрахованими журналістами-фрілансерами для деяких фронтових репортажів.

Для українських журналістів із невеликим досвідом або без досвіду репортажів про війну, безпека має першочергове значення.

За даними Українського інституту масової інформації, 45 працівників українських ЗМІ загинули внаслідок повномасштабного вторгнення Росії, а 21 журналіста, який працював в Україні, захопили та викрали російські війська.

Internews – некомерційна організація, заснована у Сан-Франциско, яка підтримує міжнародні незалежні ЗМІ, спочатку була зосереджена на безпосередніх потребах журналістів у безпеці, наприклад, на переселенні репортерів із районів, які раптово стали лінією фронту.

Разом із українськими партнерами Internews привіз до країни близько 250 бронежилетів і шоломів, а також 550 тактичних аптечок.

Через рік його робота тепер включає заміну втраченого або пошкодженого обладнання та забезпечення блоками живлення та сонячними батареями, щоб допомогти підтримувати роботу ЗМІ під час перебоїв з електроенергією, спричинених російськими атаками на електростанції. Internews також отримав запити на супутниковий Інтернет, щоб допомогти редакціям залишатися онлайн.

Незалежне культурно-розслідувальне видання «Заборона» перенесло свій київський офіс у менше приміщення, щоб 10-12 співробітників мали кращий доступ до електроенергії.

Головна редакторка Катерина Сергацкова стала співзасновницею Фонду 2402 для забезпечення безпеки та комунікаційного обладнання й тренінгів із безпеки та репортажів для українських журналістів.

Багатьом українським ЗМІ не вистачає реального фінансування для роботи та репортажів з поля бою.

За словами Джилліан Маккормак, яка очолює команду Internews в Україні, «минулого року також спостерігався високий рівень вигорання й стресу».

Один із співробітників ділового видання «Ліга» врятував дружину з окупованого Сєвєродонецька, а інший провів із родиною щонайменше 10 днів у бомбосховищі у Чернігові.

«Майже у кожного є свій трагічний досвід», – підкреслює Банкова.

Для персоналу були проведені терапевтичні сеанси, які спрямовані на вирішення психологічних наслідків після репортажів про війну.

Фрілансерка Безрук каже, що журналістика допомагає їй справлятися з психологічним ударом.

Що стосується комерційного аспекту української медіа-індустрії, то приблизно 233 видання в Україні були змушені тимчасово або повністю закритися через захоплені чи зруйновані офіси, окупацію або економічні проблеми.

«Зараз важко вижити. Ринок реклами зазнав справжнього удару», — каже Маккормак з Internews.

Банкова зазначила, що «Ліга» втратила всю свою рекламу за один день — приблизно 65% доходу. Зараз вона значною мірою залежить від грантів і читацьких підписок і пожертвувань.

У той же час, українські незалежні ЗМІ зазнали тиску, притягуючи до відповідальності можновладців.

З огляду на те, що бізнес-моделі були зруйновані війною, а кількість робочої сили зменшилася через проблеми безпеки, експерти стурбовані майбутнім сектора.

«Під час війни ще важливіше [мати незалежні ЗМІ], тому що Україна має репутацію корумпованої країни. Тільки українські ЗМІ можуть висвітлювати цю корупцію», — зазначила Банкова.

Український медіа-ринок також втратив «якісних журналістів» на користь міжнародних ЗМІ, які висвітлюють війну.

«Іноземні журналісти мають велику команду і страхування, але українські журналісти не настільки добре захищені і виконують небезпечну роботу на передовій», – пояснює Банкова.

Хоча ставлення до українських журналістів з боку міжнародних ЗМІ покращилося з початку війни, Банкова зазначає, що іноземні репортери її неодноразово запитують, чи може вона залишатися об’єктивною, будучи українкою.

«Це чорно-біле. Як журналісти, ми зосереджуємось на документуванні фактів та історій людей, а не на особистих почуттях», — сказала вона.

Журналістка-фрілансерка Безрук працювала «фіксером» для міжнародних ЗМІ і сказала, що багато чому навчилася в іноземних колег із досвідом репортажів про війну.

На Київщині вона вперше побачила братські могили та спостерігала, як іноземний колега підходив до родичів загиблих, зберігаючи фаховість, водночас переживаючи жахливу ситуацію на власні очі.

Залучення українських журналістів до міжнародного висвітлення війни може створити контекст і допомогти іноземним ЗМІ уникнути російської пропаганди та дезінформації.

«На відміну від міжнародних новин, українські ЗМІ, зокрема місцеві, надають важливу локалізовану інформацію про безпеку та дозволяють внутрішньо переміщеним особам відстежувати домашні новини. Вони також можуть забезпечити зв’язок для тих, хто живе в умовах окупації», – стверджує Маккормак.

Незважаючи на оперативні труднощі, загрози фізичній і психічній безпеці та ймовірні дії Росії проти журналістів і незалежних ЗМІ, українські журналісти продовжують працювати.

«Люди кажуть, що не бачать сенсу більше бути журналістом. У мене таких думок ніколи не було. Журналіст – одна з найважливіших постатей на війні, оскільки ми можемо показати, що відбувається. Росія не хоче, щоб ми бачили звірства, які вона здійснює. Ось чому так важливо, щоб ми продовжували працювати», – резюмує Сергацкова.