Плата за навчання в Україні подекуди втричі менша вартості навчання у приватному навчальному закладі в Індії

Ріші Двіведі – один із тисячі індійських студентів, евакуйованих з України рік тому, але тепер він знову навчається у Львові, незважаючи на загрозу, яку становить війна для його безпеки. Про це йдеться у спеціальному репортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Сирени повітряної тривоги, які сповіщають нас про наближення ракет або атаки безпілотників, спрацьовують чотири рази на день», — розповідає 25-річний Двіведі.

Студент п’ятого курсу з Каннауджа у штаті Уттар-Прадеш на півночі Індії здобуває ступінь бакалавра медицини та хірургії у Львівському національному медичному університеті.

Його врятували під час російського вторгнення рік тому, але він вирішив повернутися у жовтні 2022 року, щоб отримати диплом.

Після того, як 22-річний індійський студент-медик загинув під час обстрілу на початку війни, Індія евакуювала 23 000 своїх громадян, які опинилися в пастці, зокрема і 18 000 студентів.

Але велика кількість – більшість з них медики – з тих пір повернулися назад, ігноруючи урядові поради. Кажуть, у них невеликий вибір, якщо вони хочуть працювати лікарями.

Двіведі є одним із 1100 індійців, які зараз проживають в Україні. Більшість із них – студенти у таких містах, як Львів, Ужгород і Тернопіль на заході країни – у зоні дольоту російських ракет, але далеко від бойових дій.

«Нам цікаво, чи зможемо ми завершити курс навчання Коли над нами пролітають гелікоптери чи літаки, ми не можемо спати. Ми хвилюємося, чи не буде нападу», — каже Шрішті Мозес, студентка четвертого курсу медичного факультету у Львові.

Електропостачання нестабільне, тож Мозес, яка походить з північного індійського міста Дехрадун, довелося переїхати до дорожчої квартири в районі з регулярним електропостачанням.

Експерти кажуть, що більшість індійських студентів-медиків за кордоном хочуть повернутися у свою країну після закінчення навчання. Але для цього їм потрібен дозвіл від Національної медичної комісії (NMC), індійського регулятора медичної освіти.

Коли війна змусила цих студентів припинити навчання, міністр освіти Індії сказав, що уряд «зробить усе можливе», аби «зробити їх лікарями».

Індійська медична асоціація попросила, щоб таких студентів розмістили в індійських коледжах. Подібні вимоги висунули уряди штатів.

Міністерство закордонних справ Індії навіть попросило «індійські приватні медичні заклади зараховувати студентів, які повертаються… на одноразовій винятковій основі».

Але Міністерство охорони здоров’я вирішило по-іншому. Багато студентів, які повернулися з України, навіть не хочуть вступати до індійських коледжів – через жорстку конкуренцію за вступ і високу вартість медичних курсів навчання.

Вайшалі Сетіа, яка вивчає медицину у Тернопільському національному медичному університеті, виїхала з України через угорський кордон на початку березня 2022 року та повернулася у листопаді.  Вона вступила у грудні 2021 року, лише за кілька місяців до того, як війна змусила її виїхати.

«NMC видала наказ, згідно з яким індійські студенти, які вступили до іноземних університетів після листопада 2021 року, повинні закінчити курс у тому самому університеті, якщо вони хочуть, щоб їхні дипломи визнавали в Індії», — каже Сетіа.

Нещодавно міністерство охорони здоров’я Індії повідомило, що 3964 індійські студенти, які навчалися в українських університетах, коли почалася війна, перейшли до університетів переважно за межами України.

Близько 170 студентів продовжили навчання в українських вишах, які тимчасово переїхали у безпечніші регіони.

Міністерство охорони здоров’я також оголосило, що індійські студенти, які закінчили медичний курс до 30 червня 2022 року або раніше, мали право скласти іноземний медичний іспит – це іспит для студентів, які закінчили навчання за кордоном і хочуть отримати ліцензію на практику в Індії.

Але все це мало що означає для студентів, які нині повернулися в Україну. Ті, хто цього не зробив, опиняються у дивному стані.

Діпак Кумар, який живе в штаті Біхар на півночі Індії, каже, що хоча він і хотів би повернутися в Україну та відновити навчання, але не може через тиск родини.

«Моя сім’я проти переїзду, тому що вони переживають за мою безпеку», – каже він.

Діпак міг би вступити до приватного медичного коледжу в Індії, але вирішив цього не робити через високу вартість навчання.

«У нас навіть не було грошей, щоб навчатись в Україні, тому мій батько продав частину нашої землі, аби оплатити моє навчання», — каже він.

Плата за весь медичний курс в Україні становить менше половини вартості навчання у приватному навчальному закладі в Індії.

Мрітюнджай Кумар, чий син Шашанк повернувся вчитися до Львова, каже, що в той час як індійські приватні коледжі стягують близько 7,2 мільйона рупій (87 000 доларів або 72 000 фунтів стерлінгів) за весь курс навчання, в Україні він коштує близько 2,5 мільйона рупій.