Польща, можливо та, ймовірно, відіграватиме ключову роль у стратегічному успіху США у подоланні автократії в Європі шляхом створення процвітаючої, демократичної України, яка є частиною європейської спільноти та здатна вирішувати своє політичне партнерство так, як вона вважає за потрібне

Неочікуваний візит президента США Джо Байдена до Києва та його дводенне перебування у Варшаві, поки Володимир Путін веде війну з Україною, яка почалася понад рік тому, надсилають чіткий сигнал, що Сполучені Штати й надалі будуть керувати країнами вільного світу у підтримці України та її боротьби за перемогу у «великій битві за свободу». Про це йдеться в аналітичній публікації Павла Маркевича, виконавчого директора офісу Польського інституту міжнародних справ у Вашингтоні на сторінках Wszystko Najważniejsze, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Показово, що подорожі Джо Байдена відбувалися у період національного свята у США – Дня президентів, яким вшановують лідерів країни. З перших моментів вторгнення Росії в Україну, Джо Байден власними позиціями та рішеннями відображає ставлення своїх попередників. Вони формуватимуть не лише історію його президентства, але й післявоєнну трансформацію Європи (і світу).

Війна в Європі

Джо Байден — перший американський президент після Вудро Вільсона, який вийшов на світову арену під час війни в Європі, сповнений рішучості захистити східноєвропейську націю від агресивного сусіда, який загрожує її суверенітету. Прогресивні ідеали Вільсона втілилися в його зовнішню політику – самовизначення було демократичною формою захисту малих держав від великих держав. Вільсон працював на незалежність і територіальну цілісність Польщі, а Байден – на Україну. Він виступає за допомогу Києву з тієї самої причини, з якої Вільсон ввів Сполучені Штати у Першу світову війну: «Тому що було порушення закону, яке торкнулося нас до глибини душі, унеможливлюючи життя нашої нації, доки закон не буде відновлений і світ не буде раз і назавжди захищений від його повторного порушення». Велика стратегія Вільсона стала моделлю заснованого на правилах порядку, тобто вільного світу, який сьогодні захищає Джо Байден.

Деякі законодавчі кроки нинішнього президента США, як-от підписання закону про ленд-ліз, який прискорює постачання зброї в Україну, чи активізація Атлантичної хартії, як інструменту співпраці проти глобальних викликів і суперників – перегукуються з діяльністю Франкліна Делано Рузвельта. Проте, Байден має набагато більше повноважень керувати своєю політикою, ніж його попередник, чиї рішення негативно вплинули на Центральну та Східну Європу. Ялтинська угода, укладена наприкінці Другої світової війни в лютому 1945 року між Франкліном Д. Рузвельтом, Вінстоном Черчіллем і Йосипом Сталіним, визначила фатальну долю Польщі та Центральної Європи на наступні десятиліття. Повоєнна Польща стала символом глобального зіткнення між демократією та автократією. Нині – це Україна.

Вірний своєму зобов’язанню – підтримувати Україну, президент Джо Байден очолює Альянс, демонструючи силу та єдність Заходу. Завдання, однак, полягатиме у продовженні підтримки у середньостроковій та довгостроковій перспективі – узгоджуючи її з невідкладними внутрішніми справами – і у розширенні коаліції, щоб включити партнерів з-поза меж євроатлантичного простору. Президент США також виніс важливий урок із зловісної Ялтинської угоди. Коли над Україною нависла примара вторгнення Путіна і почалася війна, Байден послався на слова Білла Клінтона, звернені до жителів Центральної Європи у 1997 році: «Нічого про вас без вас». Таким чином, він дав зрозуміти, що без узгодження з Києвом чи іншими столицями Центрально-Східної Європи жодні рішення не будуть ухвалюватись.

Вашингтон під час холодної війни

Під час холодної війни Західна Німеччина була ключовим союзником політики та стратегії США, спрямованої на припинення поширення комунізму у розділеній Європі. Берлін був потенційною точкою спалаху збройного конфлікту між Сходом і Заходом. Це було місце історичних промов Джона Ф. Кеннеді (червень 1963 року) і Рональда Рейгана (червень 1987 року), які наголошували на праві людей звільнитися від влади імперій.

Важлива політична та військова роль, яку відіграє Західна Німеччина, тепер належить Польщі, коли трансатлантична безпека та європейська стабільність знаходяться під загрозою. Польща є найбільшою державою-членом НАТО та Європейського Союзу, яка межує з Україною та є критично важливим пунктом логістики для військової та гуманітарної допомоги. Крім того, Варшава є місцем, до якого зміщується європейський центр тяжіння. Саме тут Байден підкреслив, що нинішнє століття — це боротьба за свободу проти відроджуваних сил автократії в усьому світі. Його візити до столиці Польщі у березні 2022 року та знову у 2023 році показують, що стратегічне мислення Сполучених Штатів включає Центральну та Східну Європу. Вони також сигналізують про те, що Польща, можливо і, ймовірно, відіграватиме ключову роль у стратегічному успіху США у подоланні автократії в Європі шляхом створення процвітаючої, демократичної України, яка є частиною європейської спільноти та здатна вирішувати своє політичне партнерство так, як вона вважає за потрібне.

Тим часом, Путін моделює старих царів, реалізуючи ідеологію імперської агресії та війни з найбільшою ймовірною загрозою для Росії – Заходом. Іван Грозний створив деспотичну систему, яка заспокоїла політичних супротивників і підкорила сусідні князівства. Як Іван Грозний, який мріяв побудувати третій Рим (після падіння Константинополя), Путін намагається зробити його сучасною Росією. Його рішення напасти на Україну у 2014 році і знову у 2022 році повторює політику Петра Великого, який прагнув тісних відносин з Європою, щоб збагатити і модернізувати Росію, особливо її армію, лише щоб зрештою відвернутися від Європи. У XVIII столітті Катерина Велика успішно розширила свою імперію на захід, приєднавши регіони, населені вільними та самовизначеними людьми, тобто території Польщі та Козацької Січі, яка на той час була останнім плацдармом політичної традиції України. Свої завоювання цариця відзначила тим, що наказала викарбувати спеціальну медаль з написом «Я відновила відірване». Путін прагне повернути Україну – яку він вважає відірваною Заходом – і повернути її під домінування Росії; він також відзначає спеціальними медалями солдатів, звинувачених у масових вбивствах у таких містах, як Буча.

Підтримка України

Зрозуміло, якщо Джо Байдена буде обрано на наступний термін на президентських виборах 2024 року, він продовжуватиме підтримувати Україну. І якщо його усуне від влади кандидат від Республіканської партії, для переможця буде розумним кроком піти стопами одного з найвидатніших президентів-республіканців Рональда Рейгана, який допоміг Америці заново відкрити свою основну ідентичність — зупинити імперіалізм і очолити вільний світ. Його слова, колись сказані про Польщу, також дуже справедливі щодо України. Рейган очолив опір Заходу радянській автократії, повернувши свободу людям Центральної Європи. Він точно не буде проти ідеї допомоги Україні (чи будь-кому іншому, кому загрожують автократи), надаючи підтримку до тих пір, поки це буде необхідно для відновлення її свободи та забезпечення основних прав.

Слова Байдена у Варшаві були не лише важливими для українського народу та втішними для людей регіону, які дуже добре розуміють загрозу, яку становить російський імперіалізм для їхньої колективної стабільності, процвітання та засобів до існування. Ці слова також несли глобальне повідомлення: очолювана американцями коаліція, яка стоїть за Україною, взяла на себе зобов’язання зупинити автократію, захищаючи міжнародний порядок, заснований на свободі та демократії. Як казав Байден, «автократа не нагодуєш – йому треба протистояти». Для Сполучених Штатів ще важливіше зберегти цю позицію зараз і у майбутньому, оскільки Китай розглядає можливість допомогти ослабленню Росії – держави, яка щосили намагається зламати правила та норми глобального порядку.