Російське вторгнення в Україну зруйнувало економіку Монголії

Оскільки глобальні економічні наслідки російського вторгнення в Україну надалі будуть відчутними, монгольські домогосподарства, фермери і підприємства зазнаватимуть тиску

На початку російського вторгнення Україну, дехто очікував, що війна вкрай негативно вплине на монгольську економіку. Монголія є безпосереднім південним сусідом Росії та її економіка істотно залежить від імпорту стратегічно важливих товарів із Росії. Про це йдеться в аналітичній публікації Оюнтугса Даваахуу, наукового співробітника Інституту економічних досліджень Монголії й Тувшинтугса Батделгера, директора Інституту економічних досліджень Монголії та доцента Монгольського національного університету на сторінках East Asia Forum, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Монголія імпортує близько 28% товарів із Росії та повністю залежить від російських нафтопродуктів. Вразливість країни перед цією залежністю неодноразово демонструвалась у минулому. У 2008 році російська нафтогазова компанія «Роснєфть» запропонувала побудувати у Монголії 100 АЗС. Хоча парламент Монголії спочатку не схвалив цей план, Улан-Батор пізніше визнав значення російської компанії як основного постачальника палива до країни та згодом підписав вигідні для «Роснєфті» контракти.

Економічні, географічні та історичні зв’язки між Монголією та Росією ускладнили вихід Улан-Батора із залежності від Москви. Оскільки монгольські політичні лідери та дипломати дуже хочуть зберегти свої відносини з Росією, Монголія віддала перевагу збереженню політичного нейтралітету щодо війни в Україні, неодноразово відмовляючись підтримувати резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, які засуджують російські акти агресії.

На відміну від Монголії, країни колишнього Радянського Союзу, такі як Киргизстан, Грузія та Вірменія, покладаються на Росію у питаннях торгівлі, інвестицій, туризму та грошових переказів. Міжнародні санкції щодо Росії призвели до зростання потоків російського капіталу, зовнішньої торгівлі й туризму в ці країни, поглиблюючи їхню залежність від Росії.

Ризик війни для монгольської економіки обмежується її залежністю від нафтопродуктів, що імпортуються. Але жорсткі міжнародні санкції щодо Росії не дозволяють Монголії підтримувати імпорт нафти. Щоб знизити вартість імпорту нафтопродуктів та стабілізувати їх постачання, російське дизельне паливо було звільнено від акцизного податку у Монголії до липня 2023 року. Після тривалих переговорів з російськими постачальниками, влада Монголії забезпечила стабільне постачання основних нафтопродуктів до 2027 року.

Війна також впливає на економіку Монголії, зокрема, через глобальну інфляцію. Транспортні витрати збільшилися, а постачання основних споживчих товарів, таких як пшениця та олія, було порушено. Міжнародний валютний фонд очікує, що зростання світових цін продовжить завдавати збитків монгольській економіці.

Транспортні витрати зросли через суттєву фіскальну та грошово-кредитну політику, пов’язану з COVID-19, а також політику Китаю щодо боротьби з COVID-19, яка сприяла стрімкому зростанню інфляції на 16,1% у червні 2022 року, що є найвищим рівнем із 2014 року.

Зростання цін на паливо та продукти харчування призвело до збільшення вартості імпорту, що чинило додатковий тиск на платіжний баланс Монголії. Вартість імпорту нафти зросла на 52% у 2022 році, а обсяг збільшився лише на 3,9%. Це негативно позначилося на валютних резервах Монголії: з лютого по грудень 2022 року валютні резерви країни скоротилися на 7,7%, а курс монгольського тугрика впав на 20,1%. У відповідь на зростання інфляції, Банк Монголії посилив свою грошово-кредитну політику протягом 2022 року та підвищив облікову ставку до 13%, тоді як податково-бюджетна політика залишається експансіоністською.

Війна позначилась, як на макроекономіці, так і на мікроекономіці Монголії. Зростаюча інфляція чинить більший тиск на домогосподарства з низьким доходом та залежністю від соціального забезпечення. У липні 2022 року інфляція у групі з найнижчим доходом становила 18,2%, а у групі з найвищим доходом — лише 12,9%.

Групи, які найбільше постраждали від підвищення цін, — це батьки-одинки з трьома і більше дітьми та домогосподарства, у яких є люди з обмеженими фізичними можливостями або які потребують особливого догляду. Інфляційний тиск на домогосподарства, очолювані жінками, на 1–2 відсотки вищий, ніж на домогосподарства, які очолює чоловік.

У процесі посилення інфляції, пенсії, соціальні доходи та заробітна плата залишаються незмінними. Домогосподарства дедалі більше використовують свої заощадження та беруть нові кредити, що призводить до подальшого погіршення їх добробуту.

Цей вплив особливо помітний для вразливих груп. Для пастухів та фермерів зростання цін на паливо помітно збільшило вартість бізнесу та постачання. У підсумку, сільські домогосподарства також скорочують закупівлю продуктів першої необхідності, продають більше худоби та беруть кредити.

Війна між Росією та Україною та продовження впливу COVID-19 також створюють значні труднощі для малих та середніх підприємств, які стикаються з перебоями у постачаннях, нестачею кадрів та зниженням попиту.

Оскільки перевезення через Росію значно затримуються, а імпорт й транзит із Китаю сповільнилися, підприємства у виробничому й торгівельному секторах стикаються зі значними труднощами. Ціни на сировину, що швидко зростають, негативно позначаються на роботі підприємств у всіх напрямках. Це особливо актуально для підприємств у віддалених районах, які залежать від транспорту.