Представники української організації парамедиків-добровольців «Госпітальєри» допомагають перевозити поранених солдатів з передової у лікарні

Їхні руки почорнілі й брудні від боротьби. Деякі з них досі носять армійські черевики, а маленькі грудочки чорнозему з поля бою прилипли до їхніх тіл, оголених під аварійною ковдрою. Про це йдеться у спеціальному фоторепортажі ABC, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Вони – «Госпітальєри» – представники української організації парамедиків-добровольців, вкладають поранених солдатів з перебинтованими головами і шинованими кінцівками у медичний евакуаційний автобус.

Нещодавно солдатів було поранено під час запеклих боїв у Донецькій області на сході України, де наступали російські війська.

Битва у Бахмуті, місті, оточеному з трьох сторін російськими військами, була особливо кривавою, і солдати описували нескінченні дні боїв.

«Ми були на гастролях у пеклі», – розповідає Юра, який, як і всі солдати, з міркувань безпеки називав тільки своє ім’я.

Він лежав на ліжку у спеціально обладнаному медичному автобусі, його рука та нога були сильно поранені.

Закривавлені важкі бинти навколо його правого передпліччя скріплювалися металевими стрижнями, щоб стабілізувати зламану кістку.

На його біцепсі був глибокий фіолетовий синець, залишений джгутом, накладеним, щоб зупинити кров і врятувати йому життя.

Час його надягання було надряпано ручкою на його правій щоці: 19:45.

«Вони намагалися дістати мене гранатами, – сказав він.

На відміну від більшості поранених, Юра – не українець.

Він – росіянин, але з листопада 2022 року воював на боці України у Бахмуті.

Уродженець Москви переїхав до України перед війною, як і його друг, який також воює за Україну і провів 2,5 роки у в’язниці в Росії за репост у соціальній мережі, в якому йшлося про те, що Крим, анексований Росією у 2014 році – був українським.

Поранили його – власні співвітчизники.

Він провів «вісім днів майже безперервного бою» у Бахмуті.

Але йому та його підрозділу вдалося відбити всі атаки на їхні позиції.

«На п’ятий день безсоння, у мене були думки, що я збожеволію. Справді, там неможливо спати. Вони обстрілюють Бахмут так, що земля тремтить», – каже Юрій.

Він показав відео на своєму смартфоні, яке було зняте всередині Бахмута: інтер’єр зруйнованої будівлі, пробиті стіни артилерією, щебінь на підлозі.

За викривленими металевими залишками вікна видніється пекельний міський пейзаж із зруйнованих будівель та розколотих дерев.

37-річний Ярослав також був поранений у Бахмуті.

За його словами, битва була настільки близька, що російські та українські війська билися всередині будівель.

Блідий, з майже непомітним тремтінням та білими губами, він підвівся на лікті, чекаючи, коли його перенесуть на ношах з машини швидкої допомоги в автобус для поїздки в краще обладнану лікарню в місті далі на захід.

Від вибуху шрапнель пронизала його ногу нижче коліна.

«Я опам’ятався і побачив, що навколо мене нікого немає, а потім зрозумів, що у моєму черевику хлюпається кров», — сказав він, тихо затягуючись цигаркою.

Коли його підрозділ спробував зрушити зі своїх позицій, російські війська розпочали обстріл.

«Коли я йшов, все було у вогні, – згадував він.

На землі лежали мертві росіяни та українці.

«Люди бігали дорогою і падали, бо рвалися міни, літали дрони».

Він докурив цигарку і знову ліг на ноші.

Його очі зупинилися на якійсь невидимій точці перед ним, і він повільно закрив повіки.

«Госпітальєри» підняли його носилки і віднесли до автобуса.

Медично обладнаний автобус, який отримав назву «Австрійський» на прізвисько фельдшера-госпітальєра, який загинув внаслідок аварії іншого автобуса для медичної евакуації, може перевозити на ношах шість тяжко поранених пацієнтів та ще кілька ходячих поранених.

«Евакуації ми проводимо за необхідності. Це може бути двічі-тричі на день», — повідомила головний фельдшер Катерина Селіверстова.

За її словами, автобус, придбаний за пожертви, у медичному аспекті оснащений краще, ніж навіть деякі державні лікарні.

Він оснащений моніторами, електрокардіографами, вентиляторами та кисневими балонами та може надавати допомогу тяжкохворим пацієнтам під час їх транспортування до великої лікарні.

«Цей проект дійсно важливий, тому що він допомагає економити ресурси. Ми можемо перевезти шістьох поранених з тяжким чи середнім ступенем важкості», – повідомляє Селіверстова.

Неподалік від Юри, то падав, то непритомнів ще один солдат із коричневою пов’язкою на голові.

Фельдшер перевірив його життєві показники на моніторі та допоміг йому зробити ковток води із шприца.

Після цього чоловік сильно закашлявся.

Через сильно забинтовану голову виднівся тільки почорнілий кінчик носа.

Він отримав великі опіки обличчя.

Юрко тихо звернувся до одного з медпрацівників.

Вираз його обличчя не змінився, але по його обличчю покотилися сльози.

Фельдшер нахилився і обережно витер їх.