На думку Світлани Тихановської, без демократичної Білорусі, війна в Україні не закінчиться

Це європейська країна, яка садить до в’язниць журналістів, кандидатів у президенти та правозахисників, зокрема і торішнього лауреата Нобелівської премії миру Алеся Біляцького. Білорусь під диктатурою 68-річного Олександра Лукашенка — це не просто нація, яка пригнічує свободу вдома — її лідер сприяє війні та руйнуванню за кордоном. Саме з Білорусі Володимир Путін розпочав свою атаку на столицю України Київ у лютому 2022 року, і війна була б зовсім іншою, якби Лукашенко не зміг сфальсифікувати вибори у своїй країні у 2020 році. Про це йдеться у спеціальному репортажі ABC, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Можливо, цієї війни і не було б взагалі. Лукашенко надав нашу землю для запуску ракет і дозволив Путіну атакувати Київ найкоротшим шляхом», — каже Світлана Тихановська зі свого будинку у сусідній Литві.

Вона балотувалася на президентських виборах 2020 року та вважає себе справжнім лідером Білорусі.

«Люди знали, що всі вибори у Білорусі, які проводив Лукашенко, завжди були сфальсифікованими. [2020 року] наші ІТ-фахівці розробили систему альтернативного підрахунку голосів для перевірки результатів виборів. Ці платформи показали, що я набрала 56% голосів», — запевняє Тихановська.

Лукашенко, який керує Білоруссю як її перший і єдиний президент з 1994 року, оголосив про свою перемогу, заявивши, що він отримав понад 80% голосів.

Сотні тисяч білорусів протестували проти цього результату, і Лукашенко та його співробітники КДБ у балаклавах жорстоко придушили протести.

Управління Верховного комісара ООН з прав людини встановило, що за 12 місяців після виборів  у Білорусі було затримано 37 000 протестувальників.

Лукашенко має погасити борг

Група колишніх співробітників поліції, безпеки та юстиції, відома як BYPOL, виявила, що білоруський КДБ масово використовував російську зброю та боєприпаси під час придушення цих мирних протестів.

На цьому допомога із Москви не зупинилася. Президент Росії пообіцяв Білорусі кредит у розмірі 1,5 мільярда доларів, щоб допомогти уникнути економічної кризи, а також «всебічну безпекову допомогу» у боротьбі з протестувальниками.

Але чим більше Путін допомагав підтримувати правління Лукашенка, тим більше він був у боргу перед Москвою.

Коли Путін хотів використати Білорусь як базу для вторгнення в Україну у 2022 році, Лукашенко передав суверенітет своєї країни Росії.

«2020 року Лукашенку вдалося втриматися при владі лише завдяки насильству та підтримці Путіна, і йому довелося продемонструвати свою лояльність. Він розуміє, що повністю залежить від підтримки Путіна та інших союзників у нього немає», — каже Тихановська.

У лютому 2023 року стало відомо, що Росія планує повністю захопити Білорусь до 2030 року.

Нещодавно президент Росії підтвердив, що з урядом Лукашенка укладено угоду щодо розміщення тактичної ядерної зброї на території Білорусі.

«Ми спостерігаємо повзучу окупацію з боку Росії. Вони окупують нашу військову, культурну, медійну та економічну сфери. Сам Лукашенко продає нашу країну Кремлю, – каже Тихановська.

За її словами, повалення білоруського диктатора «прискорить перемогу в Україні».

Але те, що відбувається всередині її країни, залишається значною мірою невідомим на Заході.

«Ми маємо нагадати світу, чому Білорусь важлива», — каже Тихановська.

Для Тихановської це питання – особисте

За оцінками правозахисного центру «Вясна», у Білорусі є близько 1500 політв’язнів. Опозиційний рух вважає, що ця цифра може бути ближчою до 5000.

Один із цих політв’язнів — чоловік Тихановської.

Сергій Тихановський був блогером, ютубером та активістом, коли вирішив балотуватися у президенти у 2020 році.

Коли його популярність зростала і стало зрозуміло, що він починає загрожувати Лукашенку, його заарештували.

«Він їздив із міста до міста, питав, як люди живуть, що вони думають про уряд? І він став дуже популярним, і, звичайно, це налякало Лукашенка, і він посадив його до в’язниці», — каже Тихановська.

Коли його посадили, вона вирішила балотуватись замість чоловіка.

Наступного дня після того, як була проголошена перемога Лукашенка, Тихановська пішла до Центральної виборчої комісії, щоб висловити протест проти того, що вибори не були вільними й чесними.

За її словами, невдовзі двоє високопоставлених офіцерів КДБ відвели її убік та утримували силоміць кілька годин.

«Вони сказали, що ти маєш виїхати з Білорусі, інакше ти сидітимеш у в’язниці багато років», — каже вона.

Це було надзвичайно важке рішення. Тихановська не хотіла зраджувати свій народ або розлучатися зі своїми двома дітьми, включаючи одного з особливими фізичними потребами.

«Тоді я думала, що внутрішньо виграла цю битву. Я боялась, що люди побачать у мені зрадника. Але після того, як я втекла, я почула стільки слів підтримки від білорусів, що залишилися. Вони сказали мені: «Ми боремося там. Ти б’єшся там, де ти є. Роби, що можеш. Це надихнуло мене і дало внутрішні сили, щоб відродитися і продовжувати працювати на міжнародній арені», – зазначає Тихановська.

Чоловік Тихановської нині відбуває 19,5 років позбавлення волі за розпалювання ненависті та соціальних заворушень. За її словами, умови утримання політв’язнів у Білорусі – нелюдські.

«З ними поводяться набагато, набагато гірше, ніж зі звичайними злочинцями. Їх позбавляють нормальної їжі, води, грошових переказів та посилок. І їх постійно принижують, фізично та морально. Місяцями поспіль тримають у холодних карцерах», – каже Тихановська.

Тихановська та її чоловік не можуть писати один одному. Все, що в неї є, це листи, які передаються між її чоловіком та їхніми дітьми.

Їхня семирічна донька Агнія малює для батька яскраві, барвисті картинки і відправляє їх йому до в’язниці.

«Я завжди пояснюю своїм дітям, що їхній батько живе в атмосфері сірості, що навколо нього все сіре, тому я прошу Агнію додати більше фарб у її малюнки. Моя донька завжди малює всю сім’ю, її тато завжди присутній на картині», – розповідає Тихановська.

6 березня 2023 року суд у Білорусі заочно засудив Тихановську до 15 років позбавлення волі за звинуваченням, у змові з метою повалення уряду.

Вона каже, що її призначений судом адвокат жодного разу не контактував з нею під час судового розгляду та не відповів на прохання ознайомитись з матеріалами справи.

Найнебезпечніша країна Європи для журналістів

Наразі у білоруських в’язницях перебувають щонайменше 33 журналісти.

«Репортери без кордонів» називають Білорусь найнебезпечнішою країною в Європі для журналістів.

Ірина Новик втекла до Литви у червні 2021 року, через тиждень після звільнення із в’язниці.

Її злочин в очах режиму Лукашенка настільки безглуздий, що у це важко повірити.

Новік працювала редактором сайту новин «Гроднолайф» того дня, коли білоруська авіадиспетчерська служба повідомила пілоту літака Ryanair, що летів з Афін до Вільнюса, про загрозу вибуху бомби і, що рейс має приземлитися у Мінську.

Згодом цей інцидент був засуджений Міністерством юстиції США, як акт міжнародного авіаційного піратства.

Білоруська влада хотіла змінити напрямок рейсу, щоб мати можливість заарештувати антиурядового блогера Романа Протасевича, який знаходився на борту.

Протасевич був заарештований, затриманий і наразі постає перед судом. Його та ще двох звинувачували у більш ніж 1500 злочинах, включаючи образу президента та створення терористичної організації.

Коли ця історія спливла, HrodnaLife опублікувала статтю, і Новік стала побічною шкодою.

«Все, що потрібно було, аби ув’язнити мене, — це фотографія літака Ryanair», — розповідає вона.

Фотографія, що супроводжувала статтю, містила водяний знак Nexta – польського ЗМІ, що допомагало координувати протести проти президентства Лукашенка. Верховний суд Білорусі визнав її терористичною організацією.

Як один із редакторів, Новік була притягнута до відповідальності за публікацію фотографії із забороненим водяним знаком. Він простояв лише п’ять годин, перш ніж його зняли.

Її звинуватили у «поширенні екстремістських матеріалів, що містять заклики до екстремістської діяльності» і оштрафували на суму близько 400 доларів. Незабаром вона поїхала із країни.

«Практично кажучи, сьогодні у Білорусі неможливо бути журналістом», — каже вона.

Новик описує умови, у яких перебувала у в’язниці, як нелюдські. Її помістили в одиночну камеру та відмовили у медичній допомозі.

Вона розпачливо роздумує про те, що так багато її колег можуть бути ув’язнені, деякі з них на строк до 15 років.

«Кожна хвилина, проведена там, завдає значної шкоди здоров’ю людини та знищує таланти моїх колег. Усвідомлення того, що я нічим не можу їм допомогти, дуже важко мені сприймати», — каже вона.

Це почуття знайоме Борису Горецькому. Він є заступником голови Білоруської асоціації журналістів і також утік із Білорусі у 2021 році.

«Ми були змушені виїхати, коли режим провів обшук у наших офісах удруге. Якби ми не поїхали — нас посадили б, як наших колег із правозахисної організації «Вясна», — розповідає він.

Коли ми розмовляли біля посольства Білорусі у Вільнюсі, Горецький зауважив, що камери всередині будівлі почали нас знімати. Він звик до того, що за ним стежать білоруські спецслужби.

У лютому 2023 року КДБ визнав Білоруську асоціацію журналістів екстремістською організацією. Членство у профспілці журналістів у Білорусі схоже на членство в терористичній групі.

«Кожній людині у Білорусі, яка називає себе членом «Білоруської асоціації журналістів», зараз загрожує позбавлення волі на строк до 6 років через зв’язок з екстремістською організацією», – говорить Горецький.

Спротив вигнанню

Тихановська вважає, що влада Лукашенка набагато вразливіша, ніж здається. Нещодавно вона відвідала США, Велику Британію та низку країн ЄС, закликавши їх продовжувати тиск на її батьківщину за допомогою санкцій.

Вона та її колеги у вигнанні сформували Об’єднаний перехідний кабінет – альтернативний уряд Білорусі, який готовий взяти на себе владу, якщо режим звалиться.

Тихановська каже, що її надихають політв’язні, такі як її чоловік, які хочуть, щоб вона жила у холодних темних камерах у Білорусі.

«Вони – головне джерело мого натхнення. Причина, через яку я не здаюся. Щоранку, коли ви прокидаєтеся і думаєте, що ви так втомилися, ви такі виснажені, ви іноді засмучені, але ви думаєте про тих людей, які зараз у камерах. Вони у дуже тяжкому становищі, та вони вірять у нас», — каже вона.

У Білорусі виник партизанський рух, який намагається завадити Путіну використати їхню країну, як плацдарм для своєї війни з Україною.

Торік у березні на залізничній мережі було здійснено близько 80 диверсійних актів з метою зупинити проникнення російських військ в Україну.

Армія із десятків тисяч добровольців продовжує надавати ключову інформацію українським чиновникам про пересування військ й техніки всередині Білорусі.

Внаслідок нещодавньої атаки безпілотника на військову авіабазу під Мінськом, було пошкоджено російський літак-розвідник.

Це був крок, який збентежив Лукашенко і триматиме російські збройні сили у напрузі всередині Білорусі.

У промові під час свого візиту до Лондону Тихановська згадала про хоробрість білорусів, які були відправлені до в’язниці за спробу підірвати військові зусилля Росії.

«Наймолодшому з них, Володимиру Аурамцеву, фітнес-тренеру з Бобруйська, 28 років. Один із лукашенківських суддів посадив його на 22 роки за те, що він не дозволив російським військам вбивати безневинних громадян України. Володимир нікому не завдав шкоди та врятував багато життів. Зараз він у СІЗО. До 50 років його не випустять. Але я твердо вірю, що він вийде на волю набагато раніше. Білорусь також», – наполягає Тихановська.

Лукашенко, так звана «сильна людина» Білорусі, з одного боку, боїться Путіна, а з іншого боку, боїться демократії, інакодумства та волі народу.

«Створіть якомога більший тиск на Лукашенка і допоможіть білоруському народу збудувати громадянське суспільство, щоб вижити. Без демократичної Білорусі буде постійна загроза для України та наших західних сусідів. Війна не може закінчитися, доки Білорусь не стане вільною», – запевняє Тихановська.