Багато аспектів життя в Україні зупинилися через війну, але на заході країни туристична інфраструктура, включаючи готелі, здається, процвітає, навіть гірськолижні курорти мають велику кількість відвідувачів

Пандемія Covid-19 призвела до того, що готель «Леополіс» у Львові був зачинений на два місяці у 2020 році. Тим не менш, відтоді і трохи більше року після вторгнення Росії, «Леополіс» продовжує працювати без перерви. Керівництво готелю навіть ухвалило рішення продовжити розпочату у 2019 році реконструкцію, завершивши її влітку 2022 року, у той час, коли на місто падали ракети. Про це йдеться у спеціальному репортажі CNN, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Нам довелося призупинити ремонт на кілька місяців, але, обговоривши його з власниками, ми вирішили продовжити, аби бути готовими до закінчення війни», – розповідає Катерина Матющенко, генеральна директорка готелю.

Цей оптимізм – небезпідставний. Навіть під час війни заповнюваність 70 номерів у «Леополісі» загалом перевищувала заповнюваність під час карантину.

«Січень і лютий 2023 року були не такими вже й поганими. Краще, ніж ми планували, з огляду на постійну загрозу масованих атак та відключення електрики, — каже Матющенко.

З моменту відкриття у 2007 році готель «Леополіс» користується популярністю. Розташований у центрі Старого міста Львова, він спонсорує щорічний фестиваль Leopolis Jazz Fest та є фаворитом серед відвідувачів Львівського книжкового форуму – найбільшого літературного фестивалю України, а також серед ділових мандрівників.

Готель продовжує користуватися популярністю, але з інших причин. І схоже, що в той час, як багато аспектів життя в Україні зупинилися через війну, у західній частині країни туристична інфраструктура, включаючи готелі, здається, процвітає. Навіть гірськолижні курорти України мають велику кількість відвідувачів.

Ігор Гут, турист із Києва, до війни часто зупинявся у «Леополісі» на Jazz Fest та у відрядженнях. Він, як і раніше, регулярно відвідує цей готель і сьогодні.

«У них багато різних місць для ділових зустрічей та, мабуть, найкращі конференц-послуги у Львові», — каже він.

Гут залишається у справах, а також для возз’єднання з дружиною та сином, які перебувають у Хорватії. Йому також подобається безпека товстих стін цього готелю.

І Гут, і фінська туристка Ханна Карттунен, танцівниця, яка разом зі своїм чоловіком працювала волонтером в Україні, висловлюють вдячність за бомбосховище у «Леополісі».

Підземний притулок

Хоча у наші дні всі функціонуючі готелі України мають бомбосховища, більшість із них перебувають у переобладнаних гаражах або підвалах, що давно не використовуються. «Леополіси» знаходиться у колишньому сигарному салоні, який у 2018 році був перетворений на простір для приватних заходів (колись куріння в готелі було заборонено), а також у ньому є невелика тренажерна зала.

Гут, який живе на північ від Києва, теж іноді зупиняється у Radisson Blu у Києві. Зараз він вважає за краще зупинятися у готелях, оскільки вони дають змогу поспілкуватися.

«Завжди є з ким випити. Чесно кажучи, я зараз намагаюся більше бувати у готелі, ніж удома. Готель надає деяку психологічну підтримку, тому що у вас є товариство», – зазначає Гут.

Туристи приїжджають до українського гірськолижного курорту Буковель з інших причин. Курорти, розташовані у Карпатах, раніше були заповнені іноземними туристами, багато з яких приїжджали із Саудівської Аравії та сусідніх країн через ослаблення візового режиму.

«Коли приїжджав на курорт у 2021 році, почувався як у Дубаї. Готелі могли тримати високі ціни, і гості були задоволені обслуговуванням, їжею та гостинністю», — каже Олексій Волошин, генеральний директор групи готелів «Едем», до якої входять HAY Boutique Hotel & Spa by Edem Family у Буковелі та Edem Resort на 80 номерів у Львові.

Курорти «Едему» – це велнес-центри, які спеціалізуються на медичних/омолоджувальних програмах, а також на детоксикації й релаксації. До війни 30% туристів прибували з інших країн. Наразі 100% їхніх гостей – це українці.

Гості «Едему» до Буковеля та Львова приїжджають, щоб урятуватися від війни, нехай навіть лише на кілька днів.

«Українцям треба освіжити душу й тіло, щоб знову продовжувати боротися. Наразі всі воюють на різних фронтах», — каже Волошин, який також є віце-президентом Української асоціації готельного господарства.

Група «Едем» планувала відкрити третій курорт у Києві у травні 2022 року, але оскільки Київ сильно постраждав на початку війни, відкриття було відкладено. Готель вже готовий, і планується відкрити його влітку 2023 року.

Сімейні зустрічі

Новий сегмент індустрії гостинності України – возз’єднання. Сім’ї, які мешкають у різних містах країни або навіть в інших країнах, разом проводять час на карпатських гірських курортах або в інших готелях західної України.

Ключем до виживання українського туристичного ринку, мабуть, є гнучкість.

«У той час як готелі перетворили існуючі гаражі та кімнати відпочинку на бомбосховища, Львівське бюро туризму стало медіацентром для іноземних ЗМІ», – каже його керівниця Христина Лебідь.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО), які були змушені переселитися через війну, також користуються готелями. Оскільки західноукраїнські міста загалом були безпечнішими, багато хто втік до Львова.

За словами Лебідь, здебільшого українські туристичні фірми не мали роботи до минулого літа, коли вони почали організовувати дитячі табори у Львівській та Закарпатській областях, а також за кордоном.

Щодо місцевих гідів, то зрозуміло, що «попит на екскурсії значно впав. Пізніше екскурсії стали організовувати більш регулярно для ВПО, які потребують емоційного відновлення і бажають дізнатися більше про місто. Екскурсії містом також допомогли ВПО з логістикою».

Багато музеїв також відкриті та адаптуються.

«Незважаючи на відсутність багатьох експонатів, у музеях відбуваються нові виставки, наприклад [художниці] Марії Приймаченко. Для багатьох [відвідування музеїв] – це своєрідна терапія. Також зростає попит на поінформованість про Україну та її історію, — каже Лебідь.

Крім підтримки індустрії туризму та оплати праці персоналу, як і всі країни, вони використовують свій досвід і ресурси, щоб допомагати фронту.

Індустрія гостинності Львова забезпечила харчуванням та житлом тих, хто був переміщений внаслідок війни. Готелі надали ВПО – безкоштовне проживання та харчування, зручні тимчасові притулки в готелях та місця для волонтерських центрів. Готельні ресторани також готували та доставляли їжу до притулків, волонтерських центрів та для сил територіальної оборони.

Музеї відіграли свою роль у збереженні української історії та культури. За словами Лебідь, ті, хто перебував подалі від бойових дій, «почали допомагати музеям у прифронтових районах. Музеї були змушені швидко реагувати на можливу загрозу та почали оберігати цінні експонати.

Міцні зв’язки

Група сімейних готелів «Едем» використовує свої об’єкти для допомоги солдатам, які отримали поранення в бою. Після виписки з лікарні декого відправляють до «Едема» для продовження фізичної та психічної реабілітації.

Через свій гольф-клуб «Едем» розробила програму співпраці фахівців у галузі гольфу з лікарями для роботи з пораненими солдатами. Тут також пропонують йогу та інші реабілітаційні програми, запропоновані медичним персоналом.

Кажучи про деяких членів команди, генеральний директор «Едем» Волошин стає помітно емоційним.

«Ми втратили одного офіціанта із ресторану. Він був солдатом і його там убили. І у нас зник один хлопець [з відділу їжі та напоїв]. Він також був солдатом. З усіма нашими хлопцями, які на війні, ми маємо дуже міцні зв’язки. Ми пишемо їм, відправляємо повідомлення, вітаємо їх на відео, купуємо їм потрібні речі та спілкуємось із їхніми сім’ями», – розповідає Волошин.

Хоча обставини далеко не сприяють розвитку туристичної галузі, Львівське управління туризму заявляє, що робить все можливе, аби знайти нові ринки, підтримати галузь та допомогти українцям прославити свою країну.

Кожного року у вересні в Україні відзначають День туризму. Лебідь каже, що доречність святкування цієї події обговорювалася, але врешті-решт було ухвалено рішення запросити до Львова представників культури з міст, що знаходяться під російською окупацією, щоб вони розповіли про культуру, традиції та кухню.

«І це була фантастична ідея! Уся Україна зібралася в одному місці. Ми почули звуки Азовського моря, спробували кримську пахлаву і навчилися вбирати хустку по-харківськи. То був фантастичний день! За час перебування у Львові нам вдалося поїздити Україною», – зазначає Лебідь.

Дивлячись у майбутнє, українська туристична індустрія покладає великі надії. Після запуску авіарейсів, інсайдери туризму очікують, що насамперед прибудуть ділові, військові та будівельні мандрівники.

Українці кажуть, що з нетерпінням чекають на той день, коли зможуть похвалитися своєю гарною природою в Карпатах, смачною кухнею та культурою, за збереження якої вони так завзято боролися.