Україна має значний потенціал для виробництва енергії з відновлюваних джерел, переважно вітру та сонця, а також певною мірою з біометану і цей потенціал перевищує внутрішні потреби української економіки

Немає зеленої трансформації без цифрової трансформації. Такі технології, як теплові насоси чи інтелектуальні мережі потребують великого програмного забезпечення. І тут Україна має вражаючі досягнення. Про це йдеться в інтерв’ю Рувена Стуббе, експерта консалтингової компанії Berlin Economics польському виданню Krytyka Polityczna і Foreign Ukraine пропонує з ним ознайомитись.

Krytyka Polityczna: Після війни Україна зіткнеться з новим викликом: відбудувати зруйновану країну. Вже обговорюються різні сценарії, у багатьох із них повертається варіант «зеленої трансформації». З української точки зору, «зелена трансформація» не буде розкішшю?

Рувен Стуббе: Ні, я не думаю, що зелений перехід є розкішшю. Навпаки, я вважаю, що це може бути необхідним для України, аби повоєнна відбудова була сталою. І екологічно, і економічно.

Krytyka Polityczna: Чому економічно стійка реконструкція України обов’язково має бути зеленою?

Рувен Стуббе: Через декілька причин. По-перше, після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну ми спостерігали велике потрясіння на ринках енергетичних товарів, особливо коли йдеться про викопне паливо. Особливо це помітно у випадку з природним газом. Газовий ажіотаж вразив не лише Україну, але й майже всю Західну Європу. Подібні сценарії ми бачили для вугілля, нафти та інших енергоносіїв. Ціни зростали також для індивідуальних користувачів. Усе це засвідчило, наскільки небезпечною є залежність від викопного палива, яке часто експортують лише кілька країн світу. Тому я вважаю, що хоча б заради власної енергетичної безпеки, Україна повинна інвестувати в зелену енергетику, щоб зменшити свою залежність від викопного палива. Безумовно, атомна енергетика залишатиметься важливим елементом енергетичного балансу України у найближчі роки – однак, інвестиції у відновлювані джерела енергії та підвищення енергоефективності підвищать енергетичну безпеку української держави.

Krytyka Polityczna: Скільки може коштувати така зелена трансформація української економіки? Приблизно про які суми йдеться?

Рувен Стуббе: Я не можу назвати точні цифри, але ми кажемо про сотні мільярдів доларів. Незалежно від того, буде вона зеленою чи ні, відбудова України буде дуже капіталомісткою. Країні знадобляться інвестиції на мільярди доларів.

Krytyka Polityczna: Чи не будуть зелені технології дорожчими – принаймні, спочатку?

Рувен Стуббе: Це правда, що «зелені» технології іноді вимагають більших інвестицій на початку, ніж так звані сірі технології. Тому капітальні витрати на зелену реконструкцію, ймовірно, будуть вищими. Тим не менш, вартість зелених технологій в останнє десятиліття падає, і сьогодні вони стають більш конкурентоспроможними. У довгостроковій перспективі витрати на зелені технології значно нижчі, аніж на сірі.

Krytyka Polityczna: Після війни Україна навряд чи матиме кошти на дорогі інвестиції, а витрати на отримання кредитів на фінансових ринках також можуть бути паралізуюче високими. Що можна зробити, аби українці отримали кошти на відбудову?

Рувен Стуббе: Ця дискусія ще триває. Ми точно знаємо, що до реконструкції будуть суттєво залучені міжнародні фінансові інституції: Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд. Я вважаю, що Європейський Союз також буде залучений, враховуючи, що Україна отримала офіційний статус країни-кандидата до ЄС. Точну фінансову архітектуру ще потрібно розробити, але я думаю, що Європейський Союз і ЄБРР відіграватимуть ключову роль.

Krytyka Polityczna: Вам не здається, що європейські політики не забажають переказувати гроші платників податків на відбудову України – хоча б тому, що невідомо, скільки триватиме мир після припинення агресії?

Рувен Стуббе: Не існує абсолютно безпечних інвестицій. Але можуть бути запроваджені заходи, які підвищать безпеку інвестицій в Україну, не лише у військовому вимірі. Щоб гарантувати безпеку іноземних інвестицій на своїй території, Україні після війни доведеться прийняти пакет антикорупційних рішень, який вона не змогла повністю реалізувати до 2022 року. Але крім цього, інвесторам також потрібна певна форма «страхування» своїх інвестицій від ризику. Така програма може бути запроваджена на рівні Європейського Союзу чи на якомусь іншому міжнародному рівні. Тому що без цього дуже сумнівно, чи будуть готові зокрема приватні інвестори працювати в економіці України після війни.

Krytyka Polityczna: Ви казали про необхідність для України інвестувати у підвищення енергоефективності. Якими саме будуть інвестиції?

Рувен Стуббе: Під час війни значна частина житлового фонду України була зруйнована. Її реконструкція має не тільки забезпечити належну теплоізоляцію будівель – багато з них були занедбані в цьому аспекті до війни – але й запровадити абсолютно нові конструктивні рішення у будівництві, зробивши будівлі більш енергоефективними. Більшість систем опалення в українських містах були радянськими, тобто дуже централізовані та неефективні. Тепер, коли ці системи опалення знищено, Україна може інвестувати у нові технології, такі як теплові насоси чи децентралізовані системи централізованого теплопостачання, перепроектувавши їх. З точки зору енергетики, Україні потрібно буде інвестувати не лише у відновлювані джерела енергії, але й у гнучкі накопичувачі енергії та газові пікові електростанції, які згодом можуть бути переобладнані для роботи на водні чи біометані. Воднева енергетика має обмежені можливості для подальшого розвитку в Україні, але додаткові інвестиції можуть з’явитися після війни. Інше питання – електромережі. На них спрямована більшість російських атак. Після війни, вони потребуватимуть масштабного ремонту, щоб вони могли поглинати більше енергії з відновлюваних джерел.

Krytyka Polityczna: Як виглядав сектор зелених технологій в Україні до 2022 року?

Рувен Стуббе: У роки, що передували війні, у нас був бум відновлюваної енергії. Тому Україна має тут певний досвід – не обов’язково у виробництві пристроїв, які дозволяють отримувати відновлювану енергію, але, звичайно, у реалізації складних енергетичних проектів. Немає зеленої трансформації без цифрової трансформації. Такі технології, як теплові насоси чи інтелектуальні мережі, потребують великого програмного забезпечення. І тут Україна має вражаючі досягнення, країна має відносно велику, досвідчену групу працівників, навчених працювати у сфері розробки програмного забезпечення. Деякі з них зможуть долучитися до проектів, пов’язаних із зеленою трансформацією.

Krytyka Polityczna: Як ви вважаєте, чи зможе Україна після війни стати піонером у тестуванні нових екологічних рішень, чи вона просто стане реципієнтом, можливо, дешевих, уже перевірених технологій?

Рувен Стуббе: Це дуже складне питання. Я думаю, що є сфери, де Україна дійсно могла б запровадити особливо інноваційні рішення.

Krytyka Polityczna: Які саме сфери?

Рувен Стуббе: Навіть у металургії, у виробництві чавуну та сталі. Під час війни було зруйновано багато металургійних заводів. Вони повинні бути відбудовані. Металургійна промисловість традиційно є вуглецевоємною, сталь виплавляють у доменних печах, що спалюються коксом. Але у металургійній промисловості починають з’являтися екологічні рішення, такі як нова техніка виробництва чистого заліза за допомогою водню. Їх випробовують, наприклад, у Швеції. Можливо, Україна також мала б шанс зробити технологічний прорив та інвестувати у подібне виробництво після війни. Але, мабуть, ще зарано робити такі прогнози. Це дуже дорогі інвестиції, а після війни Україна матиме багато інших потреб, насамперед у відбудові житлового фонду та базової інфраструктури. Подібні технології досі не до кінця вивчені, і чи дійсно такі країни, як Україна, повинні ризикувати їх розробкою.

Krytyka Polityczna: Також у країнах, набагато багатших за Україну, виклики зеленої трансформації породжують багато соціальних напружень. Чи зможе Україна їх уникнути? А як щодо таких груп, як шахтарі, які бояться втратити зелений перехід?

Рувен Стуббе: Це важливе питання, про яке не можна забувати. Недаремно ми говоримо не лише про зелений, але й про справедливий перехід. А справедливий перехід вимагає програм, які дозволять працівникам старих галузей перекваліфікуватися або достроково вийти на пенсію. Важка промисловість і гірничодобувна промисловість часто зосереджені на відносно невеликій території, тому є регіони, де вони є основою місцевої економіки. Нам потрібні стратегічні інвестиційні плани, які диверсифікують і розвиватимуть економіку у подібних сферах.

Krytyka Polityczna: А як щодо опору олігархів і різних груп інтересів, пов’язаних зі старими галузями?

Рувен Стуббе: На мою думку, їхня позиція внаслідок війни явно ослабла. Під час війни було знищено багато контрольованих олігархами конгломератів важкої промисловості, деякі з яких росіяни свідомо обрали ціллю своєї кампанії. Тим паче, що до війни багато з них були пов’язані тісними зв’язками з Росією.

Krytyka Polityczna: Виникає враження, що українці будуть пасивними реципієнтами власної зеленої трансформації, яку готують і фінансують на Заході. Що можна зробити, аби українці відчули, що вони контролюють цей процес, а не хтось ззовні?

Рувен Стуббе: Це матиме вирішальне значення для соціальної легітимності екологічної трансформації української економіки. Один із способів полягає в тому, щоб громадянське суспільство було максимально залучене. Міжнародне співтовариство, яке координує допомогу Україні, має спілкуватися не лише з урядом у Києві, але й з місцевою владою, з мерами якомога більшої кількості міст, з меншими місцевими громадами, з організаціями громадянського суспільства. Чим ближче ці розмови до місцевого рівня, тим більше пересічні українці відчують їхній вплив. Дискусії про зелений перехід часто можуть здаватися дуже абстрактними, але якщо ми перенесемо їх на місцевий рівень, люди зможуть побачити, який вплив ці рішення мають на їхнє повсякденне життя.

Krytyka Polityczna: За підсумками зеленої реконструкції, Україна зможе стати експортером зеленої енергії?

Рувен Стуббе: Я думаю, так. Україна має значний потенціал для виробництва енергії з відновлюваних джерел, переважно вітру та сонця, а також певною мірою з біометану. Цей потенціал перевищує потреби української економіки. Виникає питання, що наразі має бути пріоритетним для України. Україна планує декарбонізувати свою економіку до 2060 року. Якщо це пріоритет, то потенціал відновлюваної енергетики України має бути спрямований на внутрішні потреби. Незалежно від рішення України, її експортний потенціал є значним.

Krytyka Polityczna: Хто може стати імпортером української чистої енергії?

Рувен Стуббе: Переважно сусідні країни з ЄС, а також такі країни, як Німеччина чи Італія. Останнім часом, у німецьких економічних колах точиться багато розмов про потенціал України, як експортера зеленої енергії.

Krytyka Polityczna: Якщо говорити про Німеччину: у жовтні 2022 року канцлер Олаф Шольц говорив про необхідність запуску «плану Маршалла для України». Як на це відреагував німецький політичний клас?

Рувен Стуббе: Серед найважливіших партій – християнських демократів, соціал-демократів, зелених і лібералів – існує досить поширений консенсус щодо необхідності допомоги Україні у відбудові після війни.

Krytyka Polityczna: Яка громадська думка з цього приводу?

Рувен Стуббе: Більшість була б готова підтримати «план Маршалла для України», хоча є й помітна меншість, яка налаштована більш скептично.

Krytyka Polityczna: З якої причини?

Рувен Стуббе: У Німеччині у нас є велика група людей, які вважають, що Німеччина жодним чином не повинна брати участь у цій війні. Це переконання може також поширюватися на думки про допомогу у відбудові України. Але я не бачив жодних опитувань громадської думки з цього приводу, тому це лише припущення. Проте, більшість німців рішуче підтримують допомогу Україні в її майбутній відбудові.

Krytyka Polityczna: Ви говорили про німецькі економічні кола та їхній інтерес до України. У чому саме він проявляється?

Рувен Стуббе: У нас досить довга історія співпраці українського та німецького бізнесу. Він був розпорошений між багатьма галузями економіки, але особливо зосереджений у таких сферах, як важка промисловість, інформаційні технології та енергетика. Будівельна та автомобільна галузі мали вплив в Україні, використовуючи послуги українських субпостачальників у виробництві деяких необхідних їм комплектуючих. Після війни ця співпраця продовжиться, особливо будівельна галузь відіграватиме важливу роль у відбудові України.

Krytyka Polityczna: Україна з її потенціалом виробництва зеленої енергії може стати ключовим енергетичним партнером Німеччини?

Рувен Стуббе: Я думаю, що це можливо, хоча ми ще точно не знаємо, як це буде виглядати. Для німецьких компаній Україна приваблива не лише як виробник енергії з відновлюваних джерел, але й як партнер, який допомагає зберігати енергетичні ресурси. Наприклад, сьогодні Україна має найбільші в Європі ресурси резервуарів для природного газу, і німецькі компанії охоче скористаються деякими з них. Німецький бізнес також сподівається, що Україна найближчим часом стане важливим джерелом водню. Наприклад, є проблема з транспортуванням цієї сировини на Захід: газопроводи, побудовані для транспортування природного газу, не можуть бути переобладнані для транспортування водню.

Krytyka Polityczna: Німецькі компанії також інвестуватимуть в український водень?

Рувен Стуббе: Так, вони вже цікавилися цим ще до російського вторгнення. Я знаю, наприклад, німецьку компанію, яка перед війною інвестувала у вітроелектростанцію в Україні – але концепція полягала в тому, що частина електроенергії буде використовуватися на місці для електролізу та виробництва водню.

Krytyka Polityczna: Україна могла б повчитися у зеленої трансформації Німеччини – чи ці два досвіди непорівнянні?

Рувен Стуббе: Це абсолютно різні досвіди, але я думаю, що українці можуть спостерігати на прикладі Німеччини, які ідеї працюють, а які ні. Україна може навчитися на прикладі Німеччини, як розробляти державну політику та створювати ринкові стимули для зеленого переходу. Україна також може використовувати німецькі новаторські технології, наприклад, у рамках спільних підприємств.

Krytyka Polityczna: Ставлення Німеччини щодо поставок зброї в Україну не завадить співпраці у відбудові країни? Українці не матимуть зла на Німеччину?

Рувен Стуббе: Я думаю, що українські політичні еліти і громадська думка підійдуть до цього питання прагматично. Українці готові говорити з усіма можливими партнерами про післявоєнну відбудову. Стосовно енергетики, Київ знає, що Німеччина та Європейський Союз загалом віддають перевагу відновлюваній енергетиці. У свою чергу, американці зацікавлені у розвитку атомної енергетики в Україні – і Київ з ними про це говорить.

Krytyka Polityczna: Отже, ви вважаєте, що Німеччина відіграватиме ключову роль у відбудові України?

Рувен Стуббе: Усе залежить від того, наскільки Європейський Союз буде інституційно залучений до цього процесу. Якщо Єврокомісія є найважливішою інституцією, яка допомагає Україні, то Німеччина відіграватиме роль у цьому процесі, насамперед, як одна з держав-членів ЄС.

Krytyka Polityczna: Чи німецькі еліти сьогодні, заявляючи, що вони хочуть бачити Україну в ЄС, серйозно сприймають те, що вони говорять? Чи вони налаштовані довести справу вступу України до щасливого завершення?

Рувен Стуббе: Я вважаю, що вони сприймають такі обіцянки досить серйозно. Інше питання, чи вистачить у них енергії, щоб справді довести справу до кінця. Я на це сподіваюся. Тому що ми також знаємо випадки, коли країни-кандидати до ЄС нескінченно чекають у коридорі ЄС, що лише зриває весь процес вступу. Навіть країни Балкан. Але, на мою думку, випадок України буде зовсім іншим.

Krytyka Polityczna: Чому?

Рувен Стуббе: Геополітика. Вступ України до ЄС був би чимось дійсно значущим, адже Україна додала б політичної ваги всій спільноті.