Хімчистка меблів, пошиття весільних суконь, уроки танців і продаж рослин – лише невеликий перелік того, чим українці заробляють собі на життя у нових країнах проживання
Коли у лютому 2022 року Анастасія Козьміна та Олексій Данько прокинулися від звуків бомбардування, вони одразу ж вирішили залишити Україну. Вони приєдналися до 8 мільйонів українських біженців, які мають знайти безпечне місце для життя та роботи. Подружжжя приїхало до Великобританії, де знайти роботу було складно. Тому вони розпочали свій власний бізнес. Про це йдеться у спеціальному репортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.
«Це був справді важкий період для нас»
В Україні Анастасія працювала юристом; Олексій був кваліфікованим фармацевтом. Вони також здавали меблі у хімчистку, щоб заробити додаткові гроші.
Анастасія розповідає, що коли 24 лютого 2022 року почалися бомбардування, вона знала, що не хоче жити у зоні бойових дій.
Подружжя мало друзів, які переїхали до Англії, тому вони розмістили у Facebook звернення до спонсора — і у підсумку, прибули в Саутпорт, Мерсісайд.
«Це був дуже важкий період для нас. Я перестала робити макіяж, манікюр, зачіску… Мені знадобилося шість місяців, щоб освіжитися і зрозуміти, що я у безпечному місці», – зазначає Анастасія.
Вона намагалася знайти роботу юристом, але через те, що у Великій Британії – інша правова система, не змогла, тому подружжя вирішило використати свої навички підробітку та відкрило бізнес із хімчистки меблів.
Вони надрукували кілька листівок і здивувалися, отримавши телефонні дзвінки від людей, які хотіли почистити меблі, які насправді не були брудними.
«Одного разу Олексій пішов чистити маленький диван, а господарка помешкання подарувала нам гарні квіти, бо хотіла нас підтримати. В Англії ми маємо інше життя, ми маємо можливість розвиватися та рости», — каже Анастасія.
«Я знаю, що можу жити краще»
Юлія виїхала з України за три місяці після початку війни.
Вона знайшла спонсора у Ноттінґемі і три дні їздила зі своїми двома доньками та їхнім собакою. Юлія попросила нас не називати її прізвище, бо її чоловік досі перебуває в Україні.
Повернувшись додому, вона вела успішний бізнес із виробництва весільних суконь і її спонсор запропонував розпочати його знову.
«Це божевільна ідея, але я думаю, що можу спробувати… моя професія – це моє життя», – каже Юлія.
Приятелька чоловіка Юлії, який їхав до Великобританії, привіз їй швейні машинки, тканини й манекени.
«Це непросто, оскільки в Англії – інша система ведення бізнесу, не така, як в Україні», — підкреслює Юлія.
Вона щосили намагалася запустити свій бізнес з виробництва весільних суконь у Великій Британії, тому вирішила використати навички та пристрасть, аби знайти роботу швачкою на повний робочий день.
Юлія каже, що, хоч вона і розчарована, що не може продовжувати свій бізнес, але задоволена своїм новим життям.
«У нас хороше місце, у нас хороша робота, сім’я… Я роблю те, що мені подобається, тож можу сказати, що мені пощастило», – стверджує Юлія
Вона каже, що згодом знову спробує налагодити свій бізнес.
«Щоб почуватися краще, потрібно чимось зайняти себе»
Поліна Салабай готувала дітей у своїй танцювальній школі до змагань, коли Росія напала на Україну.
«Почалася війна, і все, що ви планували, не має жодного сенсу», – каже вона.
Поліна жила поруч із танковим заводом у Львові та швидко зрозуміла, що він стане мішенню для російських військ. Наступного ранку вона поїхала до Польщі, а за місяць приєдналася до своєї сестри, яка вже кілька років жила у Канаді.
«Це було дуже важко морально, оскільки ви досі є частиною України, а ви тут, у Канаді, і це зовсім інше. Вам потрібно щось робити, вам потрібно чимось зайняти себе, аби почуватися краще», — каже вона.
Поліна влаштувалася на роботу у рекрутинг, але її пристрастю було викладання танців.
Вона орендувала приміщення у студії та почала навчати танцям канадських дітей та дітей інших українських біженців.
«Я відчуваю цей енергетичний обмін із дітьми. Це те, що робить мене щасливою», — каже вона.
«Я просто відчуваю цей страх усередині»
Володимир та Регіна Розумовські виїхали з України рік тому.
Вони вже були змушені залишити свій будинок у Донецьку, коли він був захоплений російськими сепаратистами у 2014 році, і їхній бізнес був знищений.
Подружжя втекло до Києва, де відкрили ще один бізнес із продажу рослин.
Але коли Росія напала у лютому 2022 року, сім’я знову була змушена втікати — цього разу до друзів у Перті, Західна Австралія.
«Чи можете уявити, щоб просто покинути свій будинок? Щоб залишити ваші справи? Щоб залишити своїх друзів? – риторично запитує Регіна.
За її словами, в Австралії їх дуже добре прийняли і це вселило у них віру в те, що вони можуть почати знову.
Володимир зараз працює повний робочий день, адже бізнес в Україні складає лише 10% від того, що він робив до війни.
«Коли ви вірите, що у вас є майбутнє, ви купуєте рослини. Люди в Україні зараз такі виснажені і так втомилися від війни, що втрачають довіру», – підсумовує Регіна.
Foreign Ukraine 