Безпека України залежить від Заходу і війна не може закінчитися, доки Україна не стане його частиною

Під час нещодавнього візиту до Києва розмови в українських коридорах влади суттєво відрізнялися від розмов у Вашингтоні та європейських столицях. Далеко не зосереджуючись на обговорюваному контрнаступі українських збройних сил, вищі урядовці були більше стурбовані довгостроковим майбутнім країни. Про це йдеться в авторській колонці Іво Даалдера, колишнього посла США в НАТО та президента Чиказької ради з глобальних справ на сторінках Politico, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Україна виживе. Найважче буде після війни», — сказав дуже досвідчений шпигун у групі колишніх високопосадовців, які приїхали до Києва зі Сполучених Штатів і Європи.

За своєю суттю війна в Україні — це боротьба не за територію, а за майбутнє країни. Росія має намір контролювати політичну долю України, якщо не її територію. І в цьому російський президент Володимир Путін не є унікальним, він репрезентує історичну російську традицію пошуку безпеки в імперії, яка, як мінімум, включає Росію, Білорусь та Україну.

Навіть, якщо Україні вдасться відтіснити збройні сили Росії до кордонів 1991 року, війна насправді не закінчиться. Представники української розвідки підрахували, що якби бойові дії припинилися цього року, Росія вже змогла б отримати достатні можливості для відновлення війни до 2027-2028 років — навіть за умови збереження економічних санкцій.

Отже, щоб по-справжньому припинити війну, Росії доведеться зрозуміти — або їй потрібно дати зрозуміти, — що майбутнє України буде вирішуватися у Києві, а не у Москві. І Київ дуже чітко дав зрозуміти, що бачить це майбутнє на Заході, як невід’ємну частину євроатлантичних інституцій.

Зрештою, для Києва знайти гарантоване місце на Заході важливіше, ніж забезпечити контроль над усією своєю територією військовими засобами, хоча вона справедливо наполягає на тому, що повна незалежність і суверенітет вимагають повного контролю над усією територією в межах її кордонів 1991 року.

Таким чином, стратегічний провал Путіна буде повним, якщо Москва зрозуміє, що Україна втрачена остаточно — фізично, економічно, політично та стратегічно. І забезпечення цього провалу має бути кінцевою метою — не лише для України, але й для Заходу.

Є багато причин, чому майбутнє України на Заході.

Україна боролася не лише за власну безпеку, але й за безпеку своїх сусідів. Вона хоче бути частиною Європейського Союзу і отримала статус кандидата. Їй також пообіцяли членство в НАТО у 2008 році і весь цей час вона боролася з найбільшими супротивниками її вступу до Альянсу. Тепер вона хоче якомога швидше приєднатися до найуспішнішої організації безпеки в історії. Після всього, що зробила Україна, після всіх постраждалих її громадян, вони заслуговують бути частиною Заходу.

Тим часом, стратегічна аргументація приєднання України до Заходу сягає суті конфлікту: без інтеграції України Путін — і хто б не прийшов до влади після нього — продовжуватимуть вірити, що вони мають шанс контролювати її. Дійсно, завдавши Путіну військової поразки в Україні, а також інтегрувавши її до Заходу, стратегічний провал Росії буде усвідомлений. І це допоможе відновити певний порядок, продемонструвавши, що агресія не приносить результатів, а також відправить Москві чіткий сигнал про те, що у майбутньому немає жодної перспективи, що нова агресія буде успішною.

Існують також практичні аргументи для інтеграції України до Заходу, адже у протилежному випадку війна затягнеться і це створить нові виклики для безпеки. Навіть при всій військовій підтримці Заходу післявоєнна Україна буде нацією на межі — протистояти сусіду, який у три-чотири рази перевищує її за розміром території та населення та володіючи ресурсами для відновлення армії. Залишене напризволяще, українське суспільство стане більш мілітаризованим, менш відкритим і більш параноїдальним, готуючись до нової війни.

Захід може спробувати заспокоїти Україну, пообіцявши надати їй усі необхідні засоби для захисту — як це було досі — але за відсутності інтеграції України до Західного альянсу, вона стане схожою на Ізраїль: самостійна, недовірлива до своїх сусідів, які зосереджені виключно на власній безпеці, бажають і здатні вживати превентивних дій, коли вважають за потрібне, навіть, можливо, розробляючи власну ядерну зброю.

Безпека є основою майбутнього України. Її економічна реконструкція й трансформація, а також можливе членство в ЄС — усе залежить від безпеки. План Маршалла не міг би бути успішним — і Європейське співтовариство не було б сформовано — без створення НАТО. За винятком нейтральних держав, жодна із 15 країн, які приєдналися до ЄС після закінчення холодної війни, не зробили б цього, не ставши перед цим членом НАТО. Таким чином, здатність України стати сильною, життєрадісною та процвітаючою нацією після війни залежить від її безпеки.

Тому необхідність забезпечити Україну засобами для самооборони буде життєво важливою як під час бойових дій, так і після їх завершення. Багато західних країн на чолі із США готові це робити у довгостроковій перспективі і ці зусилля мають бути детально описані у зобов’язуючих меморандумах, які мають бути підписані з Україною.

Проте, самої підтримки безпеки недостатньо, оскільки це може не стримати Москву і навряд чи заспокоїть Київ. Україна хоче — і потребує — реальних гарантій безпеки: зобов’язання стати на свій захист за певних обставин. Хоча членство в НАТО може бути можливим у майбутньому, це навряд чи станеться найближчим часом, оскільки важко уявити, як країні, яка перебуває у стані війни, із територіальними проблемами, дозволять приєднатися до альянсу, члени якого мають допомагати один одному, якщо хтось з них зазнає збройного нападу — як зараз Україна.

Втім, важливо, щоб країни НАТО — індивідуально та колективно — сигналізували Україні, що вони не лише розуміють її бажання приєднатися до альянсу, але й зобов’язані зробити це реальністю, як тільки дозволять умови. Навіть без офіційного припинення війни, не кажучи вже про реальний мир, США та інші країни НАТО мають чітко дати зрозуміти, що вони оберігатимуть безпеку України та вивчатимуть тимчасові домовленості — так само, як вони це пообіцяли Фінляндії та Швеції — допоки вона не стане повноправним членом.

Дебати про членство України в НАТО можуть усунути на узбіччя важливіше питання – безпека України залежить від Заходу і війна не може закінчитися, доки Україна не стане його частиною. Питання не в тому, чи повинна Україна стати частиною Заходу, а в тому, як і коли це відбудеться.