Як змінилась українська журналістика за два роки війни з Росією

Загалом довіра до ЗМІ в Україні знизилася, але розслідувальна журналістика залишається однією з найкращих у Східній Європі, а влада поступово вчиться правильно спілкуватись з незалежною пресою, тому практикується лише психологічний тиск, а не фізичне насильство

Новини на українському телебаченні, як і раніше, транслюються по шести каналах одночасно. Після великомасштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року телеканали об’єдналися — для так званого телемарафону. Ідея телемарафону виходила від самих мовників. У хаотичні дні після вторгнення РФ вони вирішили поєднати зусилля та запропонувати людям орієнтири. Через два роки російсько-української війни телемарафон досі транслюється на українських телеканалах. Однією з причин цього є проблеми з фінансами у багатьох телеканалів: телемарафон просто дозволяє заощаджувати гроші, а телеканали, які беруть в цьому участь отримують субсидії від держави. Про це йдеться в аналітичній публікації німецького видання TagesSchau, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

«Досить вузький діапазон думок»

Утім багато українців дедалі частіше критикують телемарафон. Згідно з дослідженням Київського міжнародного інституту соціології, довіра до телемарафону різко знизилася: якщо ще у травні 2022 року понад дві третини опитаних дотримувалися думки, що телемарафон був джерелом, яке заслуговує на довіру, то зараз таких залишилось лише третина. Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації, яка виступає за сильні ЗМІ в Україні вважає, що у телемарафоні можна почути і побачити досить вузький діапазон думок.

«Телемарафон споживає багато державних грошей, але він не зумів завоювати громадську довіру чи значущу аудиторію, але він вплинув на поведінку користувачів ЗМІ в Україні», – підкреслює Романюк.

Telegram як інформаційна платформа

Люди в Україні хочуть бути постійно поінформованими про події та небезпеки – якнайшвидше і якомога ближче до джерела. Ось чому вони покладаються на соціальні мережі, особливо на месенджер Telegram. У Німеччині ця платформа викликає суперечки, оскільки її часто використовують різного роду вороги демократії. В Україні люди у Telegram дізнаються про новини з фронту, загрози авіаударів чи ситуацію на окупованих територіях.

Роман Погорілий є одним із засновників незалежного українського Telegram-каналу Deep State, який має понад 700 000 підписників і точно відстежує переміщення військ та аналізує їх.

«Коли ми запускали проект, це була просто карта: ми думали, що це буде просто, корисно та цікаво. Але сьогодні життя людей залежить від нашої інформації, адже багато карт використовуються для евакуації людей», – пояснює Погорілий.

Але у Telegram це не завжди так. Багато авторів каналів залишаються анонімними і використовують їх для поширення дезінформації. Тому Telegram також критично сприймається в Україні.

Довіра до ЗМІ впала

Організація «Репортери без кордонів» наразі бачить Україну на 61-му місці у світовому рейтингу свободи преси та говорить про покращення (на 18 позицій вище, ніж у 2023 році). Здебільшого це пов’язано з меншою кількістю працівників ЗМІ, вбитих російською армією. Минулого року Україна посідала 79-те місце у цьому рейтингу.

«Загалом довіра до ЗМІ в Україні знизилася, за винятком регіональних та місцевих ЗМІ, адже там автори мають ім’я і їм довіряють. Є й розслідувальні майданчики. Я сказала би, що у нас найрозвиненіша сцена журналістських розслідувань у Східній Європі. У нас є дуже добрі журналісти-розслідувачі, дуже сильні незалежні ЗМІ та громадські мовники», – вважає Романюк.

Наслідки перешкоджання роботи журналістам

Відома українська журналістка-розслідувачка Марія Семланська працює на платформі Bihus.info і є прикладом того, як на журналістів в Україні досі чинять тиск. Її та колег таємно знімали та прослуховували – і відео викладали в Інтернет. Це була наклепницька кампанія з метою заплямувати їхню репутацію.

«За цим, мабуть, стояла СБУ. Звичайно, інцидент привернув велику міжнародну увагу. По-перше, це справді було серйозне порушення прав людини. По-друге, це була спроба тиску на редакцію. Проте подібні випадки повторювалися знову і знову. Я не можу сказати, що уся країна змінилася після нашого інциденту. Це системні речі, які мають змінюватись з роками», – зазначає Семланська.

Після того, як про цю справу стало відомо, високопосадовця СБУ було звільнено, а прокуратура розпочала розслідування.

Журналісти не беззахисні

Усі, хто переслідує журналістів чи навіть заважає їм у роботі, мають очікувати наслідків. Наталія Гуменюк, керівниця об’єднаного прес-центру сил оборони Півдня нещодавно була змушена залишити свою посаду, оскільки журналісти скаржилися, що вона заважає їм у роботі.

«Насправді, отримати інформацію часто буває складно. Коли влада проводила розслідування, то часто посилалася на той факт, що не може поділитися інформацією з причин війни. Деякі колеги також практикували самоцензуру зі страху зіграти на руку ворогові своїми розслідуваннями. Враховуючи ситуацію, в Україні – непогана атмосфера з погляду свободи преси. Ми – молода демократія. У нас не так багато незалежних ЗМІ. Апарат влади поступово вчиться правильно спілкуватись з незалежною пресою. Ситуація стає кращою. Практикується лише психологічний тиск, а не фізичне насильство», – резюмує Семланська.