Процес дерусифікації та дерадянізації розпочався не з масштабного російського вторгнення у 2022 році, а ще у 2014 році під час Революції Гідності

За останнє десятиліття в Україні в рамках дерусифікації та дерадянізації було змінено близько 80 000 назв вулиць, площ та міст, а також демонтовано та вивезено приблизно 5 000 пам’ятників (за даними Українського інституту національної пам’яті). Про це повідомляє Foreign Ukraine з посиланням на польське видання РАР.

Процес дерусифікації та дерадянізації розпочався не з масштабного російського вторгнення у 2022 році, а ще у 2014 році під час Революції Гідності.

У 2015 році було ухвалено перший закон у цьому контексті, що засуджував комуністичний та нацистський режими, на основі якого було розпочато процес дерусифікації.

Володимир Тиліщак, заступник голови Українського інституту національної пам’яті пояснив, що рішення про зміну назви або демонтаж пам’ятника приймають місцеві органи влади.

«У перший рік (2015-2016) було змінено назви понад 50 000 вулиць та понад 1000 міст, а також демонтовано кілька тисяч пам’ятників. Цей процес продовжився, але він був менш інтенсивним», – сказав Тиліщак під час зустрічі з групою польських журналістів, організованої Центром Мєрошевського та Українським інститутом національної пам’яті.

Наступний етап розпочався у 2022 році, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За словами Тиліщака, це був «специфічний прояв психічного опору агресору». Хоча тоді було внесено багато змін, детальної статистики немає, оскільки муніципалітети не були зобов’язані звітувати на той час.

Згідно із законом про засудження російської політики та деколонізацію топоніміки, за один рік – з липня 2023 по липень 2024 року – було змінено понад 20 000 назв вулиць, площ та понад 330 назв міст, а також демонтовано 2000 пам’ятників.

Тиліщак зазначив, що в Україні тривають дискусії щодо російської спадщини, а найскладнішим питанням, на його думку, є ставлення до культурних діячів, адже «їхній внесок у розвиток культури не можна заперечувати». Однак, за його словами, сам факт нав’язування їхніх прізвищ без згоди муніципалітетів був проявом піднесення російської культури над українською.

«Викреслення імен та прізвищ цих активістів не означає, що плоди їхньої праці мають бути заборонені. Їхня спадщина та праці доступні. Кожен, хто хоче, може скористатися ними», – додав він.

Прикладами дерусифікації в Україні є: зміна назви міста Дніпропетровська на Дніпро, або Артемівська на Бахмут у 2015 році. Після початку повномасштабної війни, вулиця Пушкінська у центрі Києва повернулася до назви імені Євгена Чикаленка, а площу Льва Толстого перейменували на площу Героїв України.

По всій країні демонтували сотні пам’ятників Леніну та Пушкіну, а також пам’ятник імператриці Катерині II в Одесі. У Києві також знесли пам’ятник Миколі Щорсу, більшовицькому командиру 1918–1919 років.

У січні 2024 року Харківська міська рада змінила назви 65 вулиць, які пов’язували із Росією. Найгучніша зміна стосувалась однієї з головних вулиць міста – Пушкінської. Тепер вона названа на честь українського поета та філософа Григорія Сковороди.