Через зростання міжнародного попиту, Грузія почала залучати потенційних сурогатних матерів з-за кордону, зокрема з України, країн Центральної Азії, Росії, Білорусі, Таїланду та Філіппін

28-річна Анна втекла зі сходу України у 2023 році після вторгнення російських військ. Через два роки вона погодилася стати сурогатною матір’ю в Грузії для заможного іноземного подружжя. Про це йдеться у дослідженні Ольги Олейнікової, доцентки Центру досліджень технологій соціального впливу та демократії у Школі комунікацій Технологічного університету у Сіднеї (Австралія), Медеї Бадашвілі, доцентки кафедри географії у Тбіліському державному університеті (Грузія) та Поліни Власенко, постдокторантки Оксфордського університету (Великобританія) на сторінках The Conversation, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Дослідниці провели поглиблені інтерв’ю з українськими жінками, аби краще зрозуміти їхню мотивацію для укладання угод про сурогатне материнство, їхній досвід у системі, а також соціальні, економічні та правові фактори, які впливають на ухвалення таких рішень.

Вони також проаналізували загальнодоступні політичні та нормативні документи уряду Грузії, аби дослідити, як функціонує цей сектор. Вони приділили особливу увагу новим регуляторним викликам, прогалинам у нагляді та зусиллям грузинської держави стосовно балансування економічних можливостей з етичними та правозахисними міркуваннями.

Зміна географії сурогатного материнства

Закони про сурогатне материнство значно різняться по всьому світу. Деякі країни, включаючи Австралію, забороняють комерційне сурогатне материнство. Інші дозволяють його за певних умов. Ці відмінності створюють транскордонні ринки, де майбутні батьки виїжджають за кордон, щоб отримати доступ до послуг, які є обмеженими, дорогими або недоступними вдома.

До повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, Україна була одним з найбільших у світі комерційних центрів сурогатного материнства. За оцінками, щороку там завдяки домовленостям про сурогатне материнство народжувалося від 2000 до 2500 дітей.

Війна зруйнувала цю галузь. Клініки закривалися або переїжджали. Подорожі стали небезпечними. ЗМІ повідомляли про майбутніх батьків, які намагалися дістатися до новонароджених, та сурогатних матерів, які були переміщені через бойові дії. Грузія стала безпечною альтернативою.

Міжнародне сурогатне материнство легалізовано в Грузії з 1997 року. Саме тоді країна ухвалила законодавство, яке дозволяє як гестаційне (жінка виношує ембріон, генетично не пов’язаний з нею), так і традиційне сурогатне материнство (жінка виношує ембріон для іншого подружжя, використовуючи власну яйцеклітину). Перші діти народилися завдяки гестаційному сурогатному материнству приблизно у 2007 році.

Чітка правова база Грузії – визнання майбутніх батьків законними опікунами дитини від народження та відсутність у сурогатної матері жодних батьківських прав – стала ключовим фактором її привабливості.

«За останній рік сурогатне материнство у Грузії коштувало приблизно від 55 000 до 85 000 доларів, тоді як у Сполучених Штатах сурогатне материнство може коштувати до 250 000 доларів», – повідомила Ольга Писана, незалежна міжнародна консультантка з питань сурогатного материнства.

Через зростання міжнародного попиту у 2010-х роках, Грузія (невелика країна з населенням у 3,7 мільйона людей) швидко стала нездатною задовольнити потреби такої кількості батьків, які мають лише місцевих жінок. Тож клініки почали залучати потенційних сурогатних матерів з-за кордону, зокрема з України, країн Центральної Азії, Росії, Білорусі, Таїланду та Філіппін.

Мобільні сурогатні матері

Кілька жінок, з якими дослідниці проводили інтерв’ю, раніше працювали в українських агентствах. Після вторгнення з ними знову зв’язалися рекрутери – цього разу пропонуючи роботу в Грузії.

Внутрішнє переміщення створило нову та економічно вразливу робочу силу. Дослідниці назвали цих жінок «мобільними сурогатними жінками»: вони переїжджають через кордони, аби забезпечити репродуктивну працю у відповідь на війну, економічні кризи або зміни в законах про сурогатне материнство.

«Якби не було війни, я б ніколи не поїхала», – сказала Анна.

Вона працювала в магазині до війни, а потім прибирала будинки у Польщі.

«Сурогатне материнство в Грузії оплачується за дев’ять місяців стільки, скільки я заробляла б роками», – повідомила вона.

Дослідження засвідчило, що сурогатним жінкам зазвичай платять близько 20 000 доларів частинами. Для українських сімей, переміщених внаслідок війни, ця сума грошей може покрити орендну плату, витрати на переїзд та навчання.

Але ці домовленості мають суворі контрактні умови. Жінки можуть зіткнутися з обмеженнями щодо пересування, раціону та щоденного режиму.

Анна підписала контракт мовою, яку вона не до кінця розуміла, але вважала, що у неї немає альтернативи.

«Мені просто потрібно було щось стабільне. Я не могла постійно переїжджати з місця на місце», – пояснює жінка.

У законодавчій базі Грузії мало що сказано про трудові стандарти, житлові умови чи довгострокову медичну підтримку сурогатних матерів після пологів. Результатом є дисбаланс: сильний захист для майбутніх батьків та слабкі гарантії для жінок, які виношують дітей.

У 2023 році було внесено законопроект, який спрямований на обмеження платного сурогатного материнства у Грузії для іноземців через зростаючу стурбованість щодо комерціалізації галузі та потенційної експлуатації сурогатних матерів. Однак він ще розглядається. Станом на початок 2026 року, сурогатне материнство залишається легальним у Грузії для іноземних гетеросексуальних пар.

Три тенденції, які спостерігаються

По-перше, репродуктивні ринки дуже чутливі до криз. Коли сурогатна галузь України стала нестабільною, то попит швидко перемістився до Грузії. Глобальні ринки фертильності функціонують на кшталт інших транснаціональних галузей: коли один майданчик скорочується, інший розширюється.

По-друге, економічна нерівність формує учасників. Переміщення та фінансова нестабільність підвищують готовність жінок до складних репродуктивних угод.

По-третє, сурогатні матері несуть на собі основний тягар регуляторних неоднозначностей та пов’язаних з ними ризиків і проблем. Це включає укладання контрактів та медичних процедур мовами, яких вони не розуміють.

Потрібна реформа

У Грузії чіткіші правила захисту праці є надзвичайно важливими: мінімальні житлові стандарти, прозорі графіки оплати та обов’язкова незалежна юридична консультація мовою, яку розуміють сурогатні матері. Медичне страхування жінок також має поширюватися на період після народження.

Основні ринки послуг сурогатного материнства, включаючи Китай, США, Австралію, Ізраїль, Німеччину та інші, також повинні переглянути, як їхні громадяни займаються сурогатним материнством за кордоном. Це включає суворіше регулювання діяльності агентств, що займаються маркетингом за кордоном, та чіткіші етичні рекомендації для майбутніх батьків.

Зрештою, необхідна більша міжнародна координація. Спільні стандарти транскордонного сурогатного материнства покращать прозорість та підзвітність на швидкозростаючому та слабкорегульованому світовому ринку.

Зі зростанням попиту, головне питання полягає не в тому, чи продовжиться транскордонне сурогатне материнство, а в тому, чи можна його регулювати таким чином, аби гарантувати справедливість, прозорість та права жінок.