Йдеться про навмисне бомбардування Харківського фізико-технічного інституту та навмисне руйнування Оскільської греблі у 2022 році

За 300 кілометрів вище за течією від дамби, якої вже не існує, на околиці Запоріжжя, біолог Вадим Манюк йде по висохлій та хрусткій землі. Під його ногами мільйони раковин прісноводних мідій покривають те, що до 6 червня 2023 року було дном Каховського водосховища. Далі на південь, у Херсонській області, прокурор Владислав Ігнатенко контролює сотні слідчих-екологів, які встромляють червоні прапорці у землю, збирають зразки ґрунту та запаюють їх у поліетиленові пакети з логотипом української поліції.  Україна – перша країна у світі, яка подала до суду звинувачення проти Росії в екоциді, скоєному під час війни. Але через чотири роки після масштабного вторгнення розрив між правовими амбіціями та реальністю доказів набагато більший, ніж стверджують ЗМІ. Про це йдеться в аналітичній публікації італійського видання Renewable Matter, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

Рахунок за збитки: 145 мільярдів доларів

Україна подала до міжнародної спільноти претензію на суму 43 мільярди доларів за шкоду, завдану клімату виключно внаслідок війни: це перша в історії претензія щодо відшкодування збитків, пов’язаних зі збройним конфліктом, яка ґрунтується на звіті «Шкода, завдана війною Росії в Україні – 36 місяців», у якому оцінюється, що військовий конфлікт призвів до викидів у розмірі 294 мільйонів тонн CO₂-еквіваленту, що перевищує річні викиди 175 країн.

Але така цифра – лише частина загальної картини. У січні 2026 року Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України склало базу даних про 10 668 екологічних злочинів, що довело загальну оціночну шкоду навколишньому середовищу до 6,4 трильйона українських гривень, що приблизно становить 145,6 мільярда доларів. Державна екологічна інспекція України розподіляє цю цифру таким чином: 1,32 трильйона гривень за забруднення ґрунту, 962 мільярди за лісові пожежі та майже 178 мільярдів за забруднення води. Три мільйони гектарів лісу пошкоджено, а 20% національної лісової спадщини перебуває під окупацією. Постраждало понад 800 природоохоронних об’єктів – 20% усієї української мережі охорони природи. Загинуло понад 75 000 тварин, а понад 80 видів тварин перебувають під загрозою зникнення.

«Ми документуємо кожен факт екоциду, аби забезпечити неминучість відповідальності російського агресора та відновлення природних ресурсів нашої держави», – заявили у Держекоінспеції України.

Лише дві справи з повним набором доказів

Із 14 справ, класифікованих Генеральною прокуратурою України як екоцид, лише 2 справи мають повний набір доказів і наразі перебувають на стадії судового розгляду: навмисне бомбардування Харківського фізико-технічного інституту, де розташований підкритичний ядерний об’єкт «Джерело нейтронів», яке було вражено 74 рази протягом березня-вересня 2022 року; та навмисне руйнування Оскільської греблі, підірваної російськими військами, що відступали, у вересні 2022 року, аби запобігти наступу українських військових. Розслідування руйнування Каховської греблі – найруйнівнішої екологічної катастрофи російсько-української війни – ще триває.

Проблема структурна. Згідно із українським законодавством, екоцид є окремим кримінальним злочином за статтею 441 Кримінального кодексу України і не класифікується окремо як воєнний злочин. Поріг доказовості високий: необхідно довести, що дії «можуть спричинити екологічну катастрофу», тим самим виключаючи багато випадків пошкодження, якими б серйозними вони не були.

Масове забруднення річки Сейм у серпні 2024 року, що сталося внаслідок скидів з російського села Тьоткіно та спричинило загибель риби в регіоні, зокрема видів, занесених до Червоної книги України, зі збитками, оціненими в 1,4 мільярда доларів, було класифіковано як екологічну шкоду, а не як екоцид. Те саме стосується бомбардувань нафтосховищ, лісових пожеж у зонах бойових дій та удару безпілотника на Різдво 2025 року, внаслідок якого в атмосферу над Черніговом потрапило майже 8 тонн забруднюючих речовин.

«Ми є піонерами, і в міжнародній системі немає прецеденту. Ми не сподіваємося на судовий розгляд у короткостроковій чи середньостроковій перспективі; зараз йдеться про накопичення доказів», – заявив Максим Попов, спеціальний радник Генерального прокурора України з питань екологічних злочинів.

У грудні 2025 року 35 країн та Європейський Союз підписали в Гаазі Конвенцію Ради Європи, якою було створено Міжнародну комісію з розгляду претензій. Схема, побудована на основі Реєстру збитків, який вже функціонує з 2023 року та отримав понад 86 000 заяв, знаменує собою історичну віху: вперше система компенсації за збитки, завдані війною, чітко включає екологічний аспект. Рада Європи створила підготовчий комітет у лютому 2026 року, а Конвенція набуде чинності після ратифікації 25 країнами.

Однак існує парадокс: станом на 1 березня 2026 року категорія екологічної шкоди ще не була відкрита в реєстрі. Механізм існує, але екологічна шкода залишається в списку очікування.

Військове «зелене завоювання» національного парку-привида

Однак Росія не задовольняється лише руйнуванням. В історично майже безпрецедентному кроці вона переписує географію охорони природи в Україні на свою користь.

У січні 2026 року уряд РФ створив національний парк площею 16 700 гектарів на окупованих територіях Запорізької області. Його межі точно збігаються з межами українського Великолузького національного парку, «Великого Лугу» – ландшафту, який для українців є набагато більше, ніж просто заповідною територією. Великий Луг був землею запорізьких козаків, місцем розташування Запорізької Січі та колискою Української держави. Його первісний ландшафт – мозаїка річкових островів, заплавних лісів та рукавів Дніпра – був затоплений у 1950-х роках через будівництво Каховського водосховища, а 37 000 мешканців із 90 сіл було депортовано.

70 років Великий Луг лежав під водою. 6 червня 2023 року, руйнування Каховської дамби російськими військами спорожнило водосховище за лічені тижні. І сталося щось несподіване: екосистема почала відновлюватися. Острови знову з’явилися, рослинність повернулася, а козацькі стежки вийшли на поверхні. Для українських біологів, зокрема для тих, хто працює в Українській природоохоронній групі, це була надзвичайна можливість: відновити найрізноманітнішу екосистему країни на площі понад 200 000 гектарів, принаймні частково компенсуючи втрати біорізноманіття, спричинені війною.

Натомість російською реакцією на це стало створення національного парку на тій самій території – землі, яка зараз перебуває під активними бойовими діями. Логіка, задокументована UWEC (Робочою групою з питань екологічних наслідків війни в Україні), має два аспекти: з одного боку, легітимізувати російський контроль над окупованими територіями в очах міжнародної спільноти; з іншого боку, створити пропагандистський щит. Якби заповідні зони отримали визнання, то будь-яка спроба України звільнити їх військовим шляхом могла б бути зображена як злочин проти природи.

Як Росія експлуатує Запорізьку атомну електростанцію

Це не теоретична гіпотеза: протягом 2025 року Росія неодноразово звинувачувала Україну у нападі на Запорізьку атомну електростанцію, але розслідування Greenpeace Україна не знайшло жодних доказів на підтвердження цих звинувачень. Навпаки, Росія систематично перетворює цивільну інфраструктуру на військові об’єкти.

Таким є випадок із Запорізькою атомною електростанцією, найбільшою в Європі, потужністю у 6000 мегават, що еквівалентно всьому ядерному парку таких країн, як Словаччина чи Угорщина. Окупована російськими військовими з березня 2022 року, із шістьма зупиненими реакторами, вона стала найекстремальнішим прикладом експлуатації навколишнього середовища в умовах війни.

Супутниковий аналіз, замовлений Greenpeace Україна у McKenzie Intelligence Services засвідчив, що станція зараз нагадує військову базу: її водойма-охолоджувач зменшилася на 100 000 квадратних метрів, вздовж берегів побудовано посилені бункери, а по периметру розташовані укріплення та сітки проти дронів. У грудні 2024 року супутникові знімки виявили ракетні установки БМ-30 «Смерч» та БМ-27 «Ураган» у безпосередній близькості від ЗАЕС.

«Мілітаризація Запорізької атомної електростанції триває вже четвертий рік поспіль і стає дедалі систематичнішою. ​​Будівництво бункерів, окопів, укріплень проти безпілотників та втручання в систему охолодження є чіткими ознаками зусиль Росії щодо збереження довгострокового військового контролю над ядерним об’єктом», – заявив Ян Ванде Путте, експерт з ядерної енергетики Greenpeace Україна.

На Всесвітньому атомному форумі у вересні 2025 року російський диктатор Володимир Путін заявив, що «забезпечення ядерної безпеки та фізичного захисту ядерних установок є абсолютним пріоритетом» для Росії. Приблизно в той же час «Росатом» підтвердив плани щодо введення об’єкта в експлуатацію та підключення його до російської енергосистеми. Населення Енергодара, міста, що прилягає до станції, різко скоротилося з 50 000 осіб до приблизно 10 000 осіб. Організація Truth Hounds задокументувала 226 випадків незаконного затримання серед мешканців Енергодару та працівників станції.

Це не єдиний випадок репресій, пов’язаних з екологічними проблемами, на українських територіях, контрольованих РФ. У січні 2026 року російського вченого Олексія Дударєва було заарештовано за звинуваченням у державній зраді, ймовірно, за участь у підготовці звіту про Арктику в рамках Програми моніторингу та оцінки Арктики. А у Криму у вересні 2025 року окупаційна влада заарештувала українського морського біолога Леоніда Пшеничного. Для Москви екологічні дослідження стали питанням національної безпеки.

П’ятий злочин, якого ще не існує

Українські справи щодо екоциду розгортається на двох фронтах. На національному рівні судові процеси тривають, хоча й повільно, на тлі доказів, зібраних під час бомбардувань, неадекватних українських лабораторій та необхідності залучення іноземних установ для аналізу. На міжнародному рівні метою залишається включення екоциду до списку злочинів Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС), поряд із геноцидом, злочинами проти людяності, воєнними злочинами та агресією. У лютому 2024 року прокурор МКС Карім Хан розпочав публічні консультації щодо нової політики екологічних злочинів: важливий сигнал, але далеко не поправка до Статуту.

Українська стратегія — це те, що можна назвати «методом Лемкіна»: спочатку створити правову реальність через національну практику, а потім міжнародну норму. Так само, як польський юрист Рафаель Лемкін зробив з геноцидом: спочатку концепція, а потім Конвенція 1948 року.

Однак, складність доведення екоциду не змінює того факту, що російська агресія є незаконною, і що за її наслідки має бути виплачена компенсація.

Як зазначив Генеральний прокурор України Андрій Костін у журналі Міжнародної асоціації адвокатів: «Українці дуже добре знають, що кожен воєнний злочин має назву, і ми знаємо імена тих, хто обсипає наші міста смертельним дощем і спустошує наші ліси, річки та луки. Ми також знаємо їхню адресу: 103132, Москва, Росія. Кремль».

Але час працює проти доказів: ґрунт змінюється, вода розбавляє забруднюючі речовини, а спалені ліси створюють родючий ґрунт для інвазивних видів, які знищать первісну екосистему.

За даними Greenpeace Україна, знадобиться 100 років, аби ліквідувати завдану шкоду українській природі. Знадобиться два-три покоління, щоб виростити дерева-піонери, перш ніж ліси знову стануть схожими на себе. Природа не чекає судів.