У приватному секторі продовжують стрімко зростати контакти між Україною і Тайванем, який став тим, що українські виробники дронів називають «воротами для китайських комплектуючих»

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, Лі заробляв на життя доставкою посилок у Тайвані, спілкувався з друзями або грав у відеоігри після роботи. Він знав про Україну лише із гри S.T.A.L.K.E.R., дія якої відбувається у Чорнобильській ядерній зоні. Зараз він служить в українській армії на полі бою та сподівається на те, що він дізнався про війну за допомогою безпілотників, може допомогти не лише Україні, але й колись його власній батьківщині. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Війна колись відбудеться з Китаєм, і тоді мій досвід буде цінним», – стверджує 37-річний Лі у кав’ярні в Києві, перебуваючи у відпустці з фронту.

Лі є частиною нової неформальної мережі звичайних громадян та оборонних компаній, які будують партнерські відносини між Україною і Тайванем. Під загрозою завоювання з боку набагато більших ворожих сусідів, вони діляться уроками, ресурсами та перевіреними бойовими технологіями.

Їхні зусилля обходять відсутність офіційних дипломатичних чи військових відносин між Україною і Тайванем, а також чутливість обох урядів щодо можливого розчарування Китаю. Українська індустрія дронів залежить від Китаю щодо більшості своїх компонентів, таких як двигуни та акумулятори. Тайвань також глибоко інтегрований у китайську економіку.

З 1992 року Україна дотримується принципу «Єдиного Китаю», і це означає, що вона визнає лише китайський уряд у Пекіні, а не Тайвань. І щоб уникнути ворожнечі до Китаю, Тайвань не хоче, щоб той розглядав його як такого, що заходить надто далеко, аби допомогти Україні, враховуючи партнерство Пекіна з Москвою «без обмежень».

Тим не менш, неофіційний обмін військовими технологіями та досвідом відбувається між керівниками оборонних компаній та волонтерами, такими як Лі. Два уряди також поступово зблизилися, оскільки Тайвань надіслав гуманітарну допомогу та допомогу для реконструкції Україні, а українські законодавці відвідали Тайбей, столицю Тайваню.

На думку Лі, Тайвань, намагаючись зміцнити свою оборону від будь-якого потенційного вторгнення Китаю, повинен прийняти винахідливий арсенал літаючих, плаваючих та повзаючих роботів, яких Україна використовує для зрівнювання шансів з РФ.

Він сказав, що коли їде додому, то друзі, з якими він колись служив у тайванській армії, деякі з яких досі є її військовослужбовцями, переповнені питаннями про дрони на полі бою в Україні.

«Вони запитують, як можна глушити дрон електронним способом, або як втекти, коли він переслідує вас. Насправді мало що можна зробити, якщо вибухаючий дрон націлений на солдата. Ці питання схожі на такі дитячі запитання, як їсти», — зазначає Лі.

Оборонні аналітики та деякі відставні тайванські чиновники критикують військових за їхню повільність у впровадженні інновацій, зокрема за нездатність повністю прийняти асиметричну війну, яку Україна започаткувала.

Уряд Тайваню також визнав перешкоди для встановлення офіційних оборонних контактів з Києвом.

«Досвід України у використанні безпілотників у реальних бойових умовах є дуже цінним. Але секретність воєнного часу навколо технології безпілотників ускладнювала вивчення українських методів», – зазначив Цоу Ю-сінь, заступник генерального директора Адміністрації промислового розвитку Міністерства економіки Тайваню.

Однак одного рядового українського солдата, який відпочивав у Тайвані зі своєю дівчиною, запросили виступити перед представниками Комітету закордонних справ та національної оборони місцевого парламенту. Солдат, який є оператором дронів, розповів, що влітку 2025 року годинами описував війну в Україні.

Звичайні тайванці також намагаються дізнатися більше про військовий досвід України. 35-річна Тіна Ху, керівниця проекту у Тайбеї, розповіла, що прочитала посібник із цивільної оборони, в якому згадується безпека використання дронів, виходячи з українського досвіду. Вона знайшла місцезнаходження бомбосховища поблизу та підготувала «сумку» з батарейками, ліхтариками та їжею для кожного члена своєї родини.

У приватному секторі контакти між Україною і Тайванем продовжують зростати. Тайвань став тим, що українські виробники дронів називають «воротами для китайських комплектуючих». Навіть після того, як Китай посилив прямі продажі Україні, деякі компоненти залишалися на продаж у Тайвані.

«Тайванські компанії часто спрямовують продажі до України через Східну Європу. Тайвань експортував 70 372 дрони до Чеської Республіки та 31 711 дронів до Польщі у 2025 році. Більшість з них зрештою опинилися в Україні, багато з них завдяки пожертвам благодійних організацій для української армії», – каже Самара Дюрр, аналітик з національної безпеки Дослідницького інституту демократії, суспільства та нових технологій у Тайвані.

У Тайвані міжнародні оборонні підрядники продають військовим моделі дронів як такі, що пройшли бойові випробування в Україні, але не продаються безпосередньо українськими виробниками.

«Тайванські виробники також відправляли дрони в Україну для випробувань», – повідомив Джин Су, генеральний менеджер Thunder Tiger, великої компанії з виробництва дронів у Тайчжуні, місті в центральному Тайвані.

Міжнародні оборонні підрядники звернулися до українських інженерів з проханням розробити конкретні конструкції, які адаптовані до потреб Тайваню.

Після вторгнення Росії в Україну, Олександр Мащенко перетворив свій успішний бізнес з вейкбордингу на виробництво морських дронів, що продаються під брендом Strug. Пізніше контакт у галузі попросив його дослідити системи морських дронів для захисту Тайваню від китайського вторгнення.

Тайваню потрібні оборонні споруди, які простягаються далеко у протоку, що відділяє його від Китаю. Це, за словами Мащенка, може включати підводні безпілотники або надводні безпілотні платформи, які озброєні перехоплювачами. Україна розгорнула подібні системи у Чорному морі.

Сорен Монро-Андерсон, генеральний директор американського виробника безпілотників Neros, повідомив, що його компанія випробовує 100 безпілотників у Тайвані, які базуються на конструкціях, розроблених в Україні. Neros має офіс в Україні та вивчає можливість відкриття виробництва у Тайвані.

«Наша мета — доставити можливості, які розроблені в Україні, у Тайвань та виробляти там у великих кількостях», — сказав Монро-Андерсон.

Лоренц Мейєр, генеральний директор Auterion, ще однієї американської компанії з оборонних технологій, яка працює в Україні, у 2025 році підписав угоду про співпрацю із тайванським дослідницьким закладом. Програмне забезпечення для наведення, яке кодує його компанія, масово використовується та постійно вдосконалюється на українському полі бою.

А у березні 2026 року один із найбільших українських оборонних стартапів, General Cherry, оголосив про партнерство з американською компанією Wilcox, яка вироблятиме безпілотники, які розроблені General Cherry, у Сполучених Штатах. Wilcox продає свою продукцію у Тайвані.

Україна прагне поглиблювати партнерські відносини з усім світом і нещодавно підписала угоди про безпеку з трьома країнами Близького Сходу. Але оскільки поширення технологій українського виробництва виходить за межі контролю уряду, це стало болючою темою.

Президент України Володимир Зеленський не хоче, аби дрони українського виробництва продавалися за кордоном лише як одиниці обладнання. Натомість він заохочує українські компанії пропонувати підписки — на пристрої, оновлення програмного забезпечення та послуги дистанційних пілотів в Україні. Такі угоди, на думку українського керівництва, призведуть до довгострокових угод про безпеку з іншими країнами.

У березні 2026 року Зеленський заявив журналістам, що йому відомо мінімум про 10 виробничих потужностей, які виникли за кордоном, де міжнародні оборонні компанії та деякі українські підприємства виготовляють дрони українського виробництва. Високопоставлений український чиновник та представник оборонної промисловості, який побажав залишитися анонімним, повідомив, що один такий завод знаходиться у Тайвані.