Верховна Рада України зараз розглядає законопроект, який запровадить суворіший нагляд за індустрією сурогатного материнства та фактично заборонить доступ іноземцям, які складають 95% майбутніх батьків

22-річна Карина Тарасенко із Бахмута перебуває на шостому місяці вагітності. Вона є сурогатною матір’ю і вагітна ембріоном з яйцеклітини та сперми китайського подружжя. Коли більша частина її рідного міста перетворилася на руїни, Карина та її партнер переїхали до Києва, але їм було важко знайти постійну роботу. У неї не було грошей, навіть на хліб і підгузки для їхньої півторарічної доньки, тому вирішила вдатися до послуг платного сурогатного материнства. Про це йдеться у спецрепортажі ВВС, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Спочатку те, що я стала сурогатною матір’ю, викликало у мене лють і розчарування, але тепер я просто з цим змирилася», — розповідає Карина, яка зараз живе на околиці Києва в квартирі, наданій її клінікою сурогатного материнства.

Вона зароблятиме 17 000 доларів США, що приблизно вдвічі перевищує середню зарплату в Україні, хоча більшу частину грошей отримає після пологів.

Карина мала отримати 21 000 доларів США, але коли один із близнюків, яким вона була вагітна, помер, її оплату скоротили, як це було передбачено контрактом.

Незважаючи на початкові побоювання, Карина тепер планує народити стільки сурогатних дітей, скільки її організм дозволить, аби накопичити грошей на будинок.

До війни Україна вважалася другим після Сполучених Штатів комерційним ринком сурогатного материнства у світі.

Але Верховна Рада України зараз розглядає законопроект, який запровадить суворіший нагляд за індустрією сурогатного материнства та фактично заборонить доступ іноземцям, які складають 95% майбутніх батьків.

Законопроект спрямований на суворіше регулювання галузі, яку звинувачують у перетворенні репродукції на товар і експлуатацію бідних та уразливих жінок. Прихильники законопроекту також стверджують, що українські жінки не повинні народжувати сурогатних дітей від іноземців у той час, коли народжуваність різко впала через війну, хоча кількість дітей, народжених через сурогатне материнство, становить невелику частку.

«Через війну кількість жінок у відчаї зростає, і клініки пропонують їм таку можливість, оскільки західні пари хочуть дешево купувати дітей», — зазначає Марія Дмитрієва, активістка за права жінок, яка виступає проти будь-якого сурогатного материнства з етичних міркувань.

Вона вважає, що цю практику варто повністю заборонити в Україні і звинувачує клініки сурогатного материнства у відкритому націлюванні на бідніших жінок, вказуючи на рекламу у соціальних мережах.

Зокрема, одне оголошення, створене штучним інтелектом у січні 2026 року, опубліковане клінікою для набору нових сурогатних матерів, показує жінку, змушену вирішувати між покупкою дров для опалення печі чи одягом для своїх дітей.

Карина відкидає думку про те, що комерційне сурогатне материнство є експлуататорським.

«Ніхто нас не змушує. Це моє тіло, моє рішення… Я отримаю свою нагороду за те, що подарую комусь щастя. А новий закон повністю зруйнує мої плани», – наголошує вона.

Покинуті діти

Бувають також випадки відмови від дітей після народження, коли біологічні батьки передумали. Хоча в Україні батьки несуть юридичну відповідальність за дитину після народження, і відмова від неї з будь-якої причини є протизаконною. А от притягнення до відповідальності іноземних батьків, які відмовились від дитини, яку народила сурогатна мати в Україні, є складним завданням.

Вей, якому зараз п’ять років, отримав серйозне пошкодження мозку після того, як народився передчасно у 2021 році. Зараз він живе у державному будинку для дітей з інвалідністю у Києві. Дитина не може сидіти без сторонньої допомоги, тримати голову або нормально бачити, і потребуватиме цілодобового догляду до кінця свого життя.

Дізнавшись про стан Вея, його ймовірні батьки з країни Південно-Східної Азії вирішили відмовитись від нього. Вони фактично зникли і неодноразові спроби зв’язатися з ними не вдалися.

Не хотіла його і сурогатна мати Вея, яка за українським законодавством не мала перед ним жодних юридичних зобов’язань.

Валерія Соручан з Міністерства охорони здоров’я України, яка є одним із тих, хто наполягає на змінах до закону, каже, що багато» дітей, народжених через сурогатне материнство, залишаються покинутими. Вона у принципі не проти сурогатного материнства, але критикує відсутність регулювання в Україні та підтримує заборону доступу для іноземців.

Коли дітей покинули, то клініки не зобов’язані юридично брати участь у витратах на їх утримання у державних будинках. Діти з такими серйозними вадами, як у Вея, рідко знаходять прийомну родину. 15 сімей переглянули досьє Вея, але жодна з них не виявила зацікавленості в його усиновленні.

«Вони створили нам сім’ю»

Проте є ті, хто стверджує, що комерційне сурогатне материнство може принести користь усім сторонам.

Протягом п’яти років Хіматраж і Раджвір Баджва із Лондона безуспішно намагалися створити сім’ю, включно з двома раундами екстракорпорального запліднення (ЕКЗ), перш ніж вирішили спробувати сурогатне материнство.

38-річна Раджвір має важкий ендометріоз, через що їй набагато важче завагітніти. У неї також розсіяний склероз.

Подружжя вирішило не робити це у Великобританії, де дозволено лише альтруїстичне сурогатне материнство, тобто мати не отримує фінансової винагороди, але її покривають усі витрати. Крім того, тут домовленості про сурогатне материнство більш неофіційні та часто організовуються через друзів, родину або некомерційні організації, які підбирають майбутніх батьків із сурогатними матерями.

Відповідно до законодавства Великої Британії, сурогатна мати несе юридичну відповідальність за дитину, доки не буде ухвалено рішення біологічних батьків, яке передає юридичну відповідальність від них до прийомних батьків.

Хіматраж і Раджвір були стурбовані перспективою не мати негайних законних прав на дитину. Були випадки, коли альтруїстичні сурогати передумали відмовлятися від дітей, хоча ці випадки винятково рідкісні.

Подружжя було вражено тим, як організовано сурогатне материнство в Україні та його низка вартість. У 2025 році вони заплатили за цю послугу в Україні близько 87 770 доларів – це набагато менше, ніж у Сполучених Штатах, де сурогатне материнство може перевищувати 150 000 доларів.

За допомогою ЕКЗ у Лондоні створили ембріон, який відправили до Києва та зберігали у кріогенних резервуарах клініки.

У червні 2025 року вони приїхали до Києва на народження дитини. Але через час, який потрібен британській владі, щоб оформити необхідні документи та видати їхньому синові паспорт, вони провели перші три місяці в Києві, у бомбосховищі та поза ним, коли Росія бомбила місто.

«Це було страшно й сюрреалістично», — каже Раджвір.

Вони повернулися до Англії зі сином наприкінці серпня 2025 року.

У червні 2026 року вони святкуватимуть його перший день народження.

Британське подружжя виступає проти законопроекту про посилення регулювання сурогатного материнства в Україні, стверджуючи, що агентство, через яке вони звернулися, принесло їм «радість і щастя».

«Вони дали нам те, чого ми ніколи не вважали можливим — вони зробили нас сім’єю», — підсумувала 37-річний Хіматраж.