У столиці України організовують численні заходи для визнання та вшанування пам’яті 118 американців, які загинули на війні проти Росії

Колишній американський солдат, який вважається першим загиблим бійцем, похованим в Україні, спочиває на Алеї Героїв на історичному Лук’янівському кладовищі у Києві, в оточенні прапорів України та США. На його могилі встановлена ​​табличка українською мовою: «Крістофер Джеймс Кемпбелл, 18 грудня 1995 р. – 6 квітня 2023 р.». Ветеран 82-ї повітряно-десантної дивізії армії США, яку розгорнули на Близькому Сході, Кемпбелл прибув до України невдовзі після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Спочатку він працював військовим інструктором, а згодом записався до Міжнародного легіону іноземних добровольців. Про це йдеться у спецрепортажі американського видання Stars and Stripes, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

«Він був свого роду ідеалістом; він просто дуже вірив у місію. Він завжди повторював: «Це правильно». Він повторив ці слова перед відрядженням до Бахмута, міста на сході України на Донбасі, де відбувалися одні з найважчих боїв російсько-української війни. Через кілька днів він загинув під час нападу російської воєнізованої групи Вагнера», – розповів Алекс Петерсон, колишній американський солдат, який завербував Кемпбелла для навчання українських військ.

Його портрет на цвинтарі загорнутий в український рушник, який традиційно використовується для відзначення найважливіших моментів життя, від народження до смерті. Цей портрет призначений для могили; інший був призначений для його весілля з українською нареченою Іванною Саніною-Вінінгер. Перед смертю Кемпбелл сказав їй, якщо станеться найгірше, він хоче бути похованим в Україні. Тепер це його дім, і він хотів, щоб відвідувачі його могили бачили там американський прапор як нагадування про те, що американці підтримують Україну.

«Для мене це було суто виявом американської ментальності. Ти борешся за свободу і показуєш її навіть після своєї смерті», – підкреслила Саніна-Вінінгер.

Щонеділі її родина відвідує могилу Кемпбелла, аби прибрати, замінити чи полити квіти та віддати йому шану. Її батько, відомий український кінорежисер Олесь Санін, кожні шість місяців замінює американський прапор, щоб він не зів’яв.

«Ви повинні щось зробити, аби зберегти та розвинути те, за що він боровся. Це важливо. Могили необхідні живим як совість», – наголошує Санін.

Низка данин

У Києві організовують численні заходи для визнання та вшанування пам’яті іноземних учасників бойових дій, багато з яких є американцями. У 2026 році Київ відзначив День пам’яті США церемонією у Софійському соборі, де прозвучали гімни обох країн та вшанували пам’ять приблизно 118 американців, які загинули, борючись за Україну.

Національний музей історії України у Другій світовій війні у 2025 році відкрив виставку, щоб розповісти деякі з історій американських добровольців. Багато їхніх особистих речей — медалі, прапори та фотографії — були надані Фондом Р.Т. Везермена. Ця американська некомерційна організація допомагає пораненим іноземцям, які воюють в Україні, повертає останки загиблих солдатів до їхніх рідних країн та розшукує зниклих безвісти. Виставка «За свободу», ініційована фондом та представлена ​​бійцями з кількох країн, мала бути експонована протягом шести місяців, але виявилася настільки популярною, що музей продовжив її щонайменше до кінця 2026 року.

«Це дуже важливо для нас. Ми відчуваємо, що громадськість хоче це побачити. Ми бачимо інтерес», – заявила Людмила Мельник, речниця музею.

У 2025 році виставку, розташовану біля входу до музею під величним монументом «Мати-Україна» – пам’яткою радянської епохи, з якої відкривається вид на Київ, відвідали майже 120 000 осіб. За словами Мельник, у 2026 році виставку відвідало понад 60 000 осіб. Серед них – інші іноземні військовослужбовці або їхні родичі, які часто просять включити добровольців до експозиції. Експозиція є стаціонарною, але музей приймає їхні пожертви та записує історії.

«Поки музей існує, ми зберігатимемо ці речі тут, на нашій території. І, звичайно, ми використовуватимемо їх для різних виставок, не лише в Україні, але й за кордоном», – пояснила Мельник.

На новому Національному військовому меморіальному кладовищі України у Києві, побудованому за зразком Арлінгтонського національного кладовища в США, іноземних бійців ховають із військовими почестями, як і українських військовослужбовців.

«Важливо не громадянство людини, а її внесок в оборону України. Якщо людина стала на захист нашої країни та брала безпосередню участь у бойових операціях, її можуть вшанувати на Національному військовому меморіальному кладовищі разом з іншими захисниками», – повідомила Леся Качор, речниця кладовища.

З моменту відкриття у серпні 2026 року на кладовищі поховали бійців, які народилися в США, Бразилії, Польщі, Португалії, Угорщині, Росії та інших країнах.

Глобальна солідарність

У 2025 році військовий музей, згідно з відкритими джерелами, оцінив, що близько 120 000 іноземців воювали в лавах української армії. Але точні цифри важко визначити. Девід Малет, доцент Американського університету, який досліджує історію іноземних добровольців, сказав, що американці, схоже, служили у більшій кількості, ніж представники будь-якої іншої країни світу.

«Багато країн, які вели війни з використанням іноземних добровольців, намагалися применшити їх внесок. Ізраїлю, наприклад, знадобилися десятиліття, перш ніж повністю визнати та увічнити внесок тисяч іноземних добровольців, які воювали у війні за незалежність 1948 року. Але Україна була іншою. Зіткнувшись із набагато більшим ворогом, вона оголосила заклик до іноземних добровольців у перші дні війни та продовжує відзначати їх, рекламуючи військову службу на офіційних сторінках у соціальних мережах. Це те, що, на мою думку, досить унікально у сучасну епоху», – зазначив Малет.

Він очікує, що це публічне визнання перенесеться на післявоєнну епоху та увічнення пам’яті, особливо враховуючи, що Україна прагне більшої інтеграції із Заходом через членство в Європейському Союзі та НАТО.

«Керівництво України справді намагається підтримувати світову увагу, показуючи, що цей внесок є постійним. Я думаю, вони хотіли б продовжувати наратив про те, що Україна настільки тісно пов’язана з рештою країн світу, що люди готові жертвувати заради неї», – додав Малет.

Передвісником цього може бути переповнений меморіал з прапорами на Майдані Незалежності в центрі Києва, де ділянки землі присвячені загиблим членам певних військових частин та національностей. Місце, яке переповнене американськими прапорами та фотографіями американців, які загинули, борючись за Україну, стало принадою для тих, хто воював разом з ними в Міжнародному легіоні.

Девід, 60-річний громадянин Ізраїлю російського походження, проходить сюди три-чотири рази на тиждень. Він йде протоптаною стежкою: спочатку французи, потім 2-й Міжнародний легіон, потім білоруси і, нарешті, – його улюблена ділянка з американцями. Він запалює за них свічки, або, якщо проїжджає повз дорогою на роботу, то салютує їм.

Нещодавно до нього ввечері приєднався колишній товариш, грузино-українець на ім’я Вахтанг, який має теплі спогади про службу з американцями, і був здивований, зустрівши стількох людей, яким небайдужа війна так далеко від своєї батьківщини.

«Я думаю, що найкращі люди Америки знаходяться саме тут. На цій маленькій вершині», – підсумував Девід.