Дорослі жінки без військового досвіду хочуть опановувати необхідні навички та покращувати свою готовність до кризових ситуацій

Після початку повномасштабної війни в Україні, кількість членів Жіночої добровільної оборонної організації (Naiskodukaitse) в Естонії різко зросла порівняно із попередніми роками. Дорослі жінки без військового досвіду хочуть опановувати необхідні навички та покращувати свою готовність до кризових ситуацій. Про це йдеться у спецрепортажі естонського видання ERR News, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Потреба в таких знаннях стала нагальною, починаючи з 24 лютого 2022 року, коли Росія напала на Україну. Ульві Кару, яка належить до Naiskodukaitse понад 20 років, сказала, що це спровокувало набагато більшу хвилю нових членів, ніж раніше.

«Під час Бронзової ночі, війни в Грузії чи анексії Криму кількість членів жіночої захисної організації суттєво не зросла порівняно із попередніми роками. Натомість у 2022 році після початку війни в Україні, кількість членів зросла більш ніж на третину», – розповіла Ульві Кару, яка понад 20 років є членом Naiskodukaitse.

У своїй нещодавно захищеній бакалаврській дисертації вона вивчала мотивацію жінок, які приєдналися до Naiskodukaitse, починаючи з 2022 року, їхню оцінку власної готовності до кризових ситуацій та розуміння своєї ролі під час кризи.

Вона провела 10 індивідуальних інтерв’ю із жінками віком щонайменше 35 років, які приєдналися до лав Naiskodukaitse під час війни в Україні та проживають у Тартуському районі.

«Я припускала, що рішення, ухвалені в цьому віці, загалом добре продумані. Люди вже мають сформовані звички і не так легко сприймають серйозні зміни», – вважає Кару.

Війна в Україні, можливо, спонукала жінок приєднатися до Naiskodukaitse більше, ніж попередні російські провокації та напади на сусідні країни, з кількох причин. По-перше, війна почалася у дуже символічний для Естонії день — 24 лютого.

«По-друге, попередні події або не мали такого тривалого впливу, як Бронзова ніч, або їхня актуальність з часом зникла, як у випадку війни в Грузії та анексії Криму», — зазначила Кару.

Війна в Україні, навпаки, залишалася помітною та посилювала громадянську активність іншими способами — люди жертвували кошти Україні та шукали різні способи зробити свій внесок.

Жінки, з якими брала інтерв’ю Кару, розповіли, що їхньою основною причиною вступу до оборонної організації було бажання отримати навички, які допомогли б їм краще впоратися із потенційною кризою та допомогти своїм близьким. Вони особливо відчували брак військових знань, але так само важливо було розуміти, якою може бути їхня роль у національній обороні та як вони можуть зробити свій внесок під час кризи.

«Одним із найважливіших висновків мого дослідження є те, що ці жінки раніше не мали контакту із військовою сферою», – наголошує Кару.

Більшість опитаних жінок зізналися, що ніколи не уявляли собі приєднання до військової організації, яка здавалася їм лякаючою, а одна жінка вважала себе пацифісткою.

«Як сказала одна 59-річна жінка: «Я зрозуміла, що моїх знань недостатньо, аби впоратися з таким світом», – повідомила Кару.

Колективна воєнна пам’ять також спонукала деяких жінок приєднатися: сімейні історії про війну або досвід депортації. Одна респондентка приєдналася виключно через тривогу, пов’язану з війною в Україні, сподіваючись знайти спосіб впоратися зі своїм страхом.

«Рішення, які ухвалені через страх, часто не є довгостроковими або тривалими. Але вона знайшла полегшення від своєї тривоги у Naiskodukaitse», – підкреслила Кару.

Багато естонських жінок, які приєдналися після 2022 року, вже мали певну готовність до кризових ситуацій.

«Деякі мали досвід походів. Це означає, що у них вже було спорядження, яке значною мірою також є кризовими запасами», – каже Кару.

Незважаючи на це, всі респондентки отримали додаткові знання та навички від Жіночої добровільної оборонної організації.

«Більшість опитаних зізналися, що навчання поводженню зі зброєю та навички солдата спочатку відлякували, але всі впоралися», – наголошує Кару.

Після обов’язкової базової підготовки, жінки можуть спеціалізуватися в галузі, яка їх цікавить.

«Мета Naiskodukaitse полягає в тому, аби кожен активний член мав одну конкретну кризову роль і був готовий виконати її за потреби. Майже всі респондентки були готові до цього. Лише одна опитана, яка мала маленьких дітей, планувала покинути країну, якщо почнеться війна, оскільки не хотіла, щоб її діти були втягнуті в неї», – проінформувала Кару.

Більшість респонденток не бачили конфлікту між сімейними обов’язками та національною обороною. У небезпечній ситуації вони спочатку подбали б про свою сім’ю: чоловіка, дітей та свекруху посадили б у машину та відправили б у безпечне місце. Потім жінки планували піти виконувати свою доручену роль.

«Готовність піклуватися про близьких також зменшує навантаження на державу», – вважає Кару.

Найбільше її вразила одна респондентка, яка сказала, що почувалася спокійно, перебуваючи в Естонії 24 лютого 2022 року. Але та сама людина пережила паніку під час анексії Криму у 2014 році, коли вона була в Південній Америці.

«Приємним сюрпризом було те, що вона запанікувала, що не може бути в Естонії під час кризи та діяти. А перебуваючи в Естонії, вона відчувала: «Я тут залишуся», – розповіла Кару.