Іноземні уряди неодноразово попереджали Японію про те, що її технології контрабандою перевозяться до Росії. А Україна надіслала щонайменше вісім офіційних дипломатичних листів до Міністерства закордонних справ Японії з цього приводу. У листах містилися списки та фотографії десятків знайдених компонентів від японських компаній Nippon Electric Corporation, Panasonic, Toshiba у російських ракетах, включаючи друковані плати, передавачі та напівпровідники

Невдовзі після російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року західні країни депортували сотні російських шпигунів та внесли до чорного списку компанії, пов’язані з Кремлем. Відтоді десятки цих шпигунів опинилися в Японії. Зокрема, у Токіо знаходиться секретний підрозділ російської військової розвідки, відомий як 20-те управління, роль якого ніколи не розголошувалась публічно. За словами нинішніх та колишніх посадовців п’яти західних розвідувальних служб, російські шпигуни, видаючи себе за дипломатів або бізнесменів, купують або крадуть військові технології в Японії та контрабандою вивозять їх до Росії. Про це йдеться у спецрепортажі The New York Times, переказ якого пропонує Foreign Ukraine.

Наслідки цих зусиль очевидні у нічних атаках на українські міста та у важких боях на полі бою. Через чотири роки війни, яка забрала життя сотень тисяч людей і стерла з лиця землі цілі міста, Росія частково продовжує свою діяльність, завдяки постійному доступу до технологій, подібних до тих, які вона отримує з Японії.

Після того, як російська крилата ракета Х-101 зруйнувала житловий будинок у Києві та вбила щонайменше 24 людини у травні 2026 року, українські слідчі провели ретельне дослідження уламків. Вони виявили, що ракета керувалася японськими компонентами, експорт яких до Росії був заборонений.

Використовуючи конфіденційні урядові документи, корпоративні записи та інтерв’ю із десятками розвідувальних та урядовців на трьох континентах, The New York Times почала збирати докупи те, як працює 20-те управління.

Згідно із документами та інтерв’ю, українські чиновники надали Японії докази того, що їхні технології використовуються в російських атаках. Але японський уряд, незважаючи на гучну підтримку України, повільно реагує.

Японія давно відома як шпигунський рай, частково через обмеження після Другої світової війни, встановлені її переможцями, які послаблюють розвідувальні служби країни. Японія навіть не має агентства іноземної розвідки. Тамтешні чиновники визнають загрозу шпигунства та працюють над скасуванням багаторічних обмежень на збір розвідувальних даних.

«У нас є відчуття кризи в цій ситуації», — наголошує Акіхіса Шіодзакі, депутат правлячої Ліберально-демократичної партії та колишній адвокат, який займався справами про промислове шпигунство.

Міністерство закордонних справ Японії заявило, що уряд співпрацював із західними союзниками, аби заборонити експорт військової продукції до Росії. Тим не менш, російські шпигуни, схоже, діють прямо під носом японської влади.

Офіс «Аерофлоту» в Токіо знаходиться неподалік від штаб-квартири Національного поліцейського агентства, яке розслідує шпигунство. Західні розвідники стверджують, що саме там, в офісі авіакомпанії, на 22-му поверсі, людина 20-го управління в Токіо керує своєю смертоносною операцією. Його звати Максим Фільченков.

Шпигун прибуває до Токіо

Коли 49-річний Фільченков обійняв свою посаду в Токіо у лютому 2024 року, то Росія гостро потребувала високотехнологічних компонентів. Війна в Україні переходила від артилерійських битв у стилі Першої світової до війни за допомогою безпілотників, і українці отримували технологічну перевагу.

Щоб залишатися в боротьбі, Росії потрібно було посилити свою міць новими технологіями. Китай міг би допомогти, але для найсучаснішої зброї не було заміни високотехнологічному обладнанню, верстатам та іншим компонентам, які багатьом компаніям раптово заборонили продавати Росії.

Згідно з бізнес-документами та інтерв’ю, Фільченков почав розвивати відносини із логістичними компаніями, які постачають товари з Японії до Росії. Західні чиновники попереджали Японію, що такі відносини допомагають офіцерам ГРУ купувати конфіденційні технології під хибним приводом та відправляти їх до Росії, іноді використовуючи фальшиві транспортні записи.

За словами нинішніх та колишніх представників розвідки, саме в цьому 20-те управління перевершує інших. Хоча історія підрозділу невідома, чиновники заявили, що він існував до війни в Україні. За їхніми словами, з початку цієї війни він відіграє центральну роль у зусиллях Кремля щодо отримання військових технологій.

Шпигуни ГРУ використовували роботу в Аерофлоті як прикриття ще з радянських часів, полюючи на західні технології. Вхід до токійського офісу «Аерофлоту» схожий на тюремні двері з вузькою щілиною вікна та дзвінком. На початку 2026 року двері відчинила жінка середнього віку зі солом’яним волоссям та російським православним хрестом на шиї. Вона виглядала здивованою, побачивши відвідувачів.

Фільченкова там не було і жінка не могла сказати, коли він повернеться.

«Аерофлот» не внесений до чорного списку Японії, але фактично посадку літаків цієї авіакомпанії було призупинено, оскільки він не може отримати там необхідні запчастини та послуги.

Однак офіційні партнери «Аерофлоту» залишаються активними.

Один з них, Proco Air, рекламує себе як «міст між Японією та Росією». Proco орендує вантажні місця в авіакомпаніях, які літають до країн, де працює «Аерофлот», таких як Шрі-Ланка чи Узбекистан. «Аерофлот» забирає вантаж там і перевозить його до Росії. У цьому немає нічого незаконного чи навіть незвичайного. Багато товарів ще дозволено перевозити до Росії, і такі партнерства дозволяють це робити.

Західні розвідники стверджують, що такі домовленості також є важливими для діяльності 20-го управління.

Японія є найбільшим у світі експортером чутливих технологій подвійного використання, яких прагне Кремль. Контрабандистам не потрібно безпосередньо доставляти це обладнання до Росії; їм просто потрібно доставити його туди, де його готові продати Росії.

Наприклад, найбільшим пунктом призначення чутливих технологій Японії є В’єтнам, який, у свою чергу, є найбільшим експортером чутливих технологій до Росії.

Proco Air розташована в районі промислового порту Токіо, неподалік  від офісу Аерофлоту. Фільченкова там також не було, але власник компанії, Такехіко Мікі, та його дружина погодились поспілкуватись.

Мікі зустрівся із Фільченковим приблизно у 2018 році, але почав серйозно працювати з ним лише через шість років. Дружина Мікі описала їхнього російського бізнес-партнера як неусміхненого чоловіка, який показував лише «ділову сторону» свого обличчя.

У 2025 році Мікі зв’язався із колегою з Китаю, з яким його познайомив Фільченков і попросив допомогти з доставкою предметів, які, як він визнав, заборонені до пересилання в РФ.

В інтерв’ю та подальших переговорах Мікі заперечував, що знав про зв’язки Фільченкова із російською розвідкою. Він також рішуче заперечував, що коли-небудь звертався за допомогою у перевезенні заборонених предметів до Росії. За його словами, Proco Air перевозить лише дозволені товари, «здебільшого медичне обладнання і трохи косметики».

Як доказ, він попросив дружину принести копію нещодавнього авіарахунку. Перш ніж передати, Мікі спробував закреслити ручкою назви компаній, які беруть участь у перевезенні. У документі було чітко зазначено, що отримувачем японського обладнання є московська фармацевтична компанія «Р-Фарм».

«Р-Фарм» не перебуває під санкціями, але її засновник, Олексій Репік, внесений до «чорного списку» Австралією, Великою Британією та Канадою (хоча й не Японією) через його відносини із президентом РФ Володимиром Путіним. Репік неодноразово з’являвся поруч із російським диктатором і розповідав про зусилля на підтримку війни, зокрема про зустріч у травні 2025 року, на якій він описав мобілізацію російського бізнесу для «надання безпрецедентної підтримки фронту».

«Я думаю, що зараз важливо висловити від імені всіх російських бізнесменів величезну подяку нашим захисникам вітчизни», – заявив Репік у 2025 році.

Компанії «Proco Air» не висунуто звинувачень у жодних правопорушеннях, а Мікі заявив, що ніколи «свідомо не сприяв транспортуванню жодної особи, на яку поширюються санкції».

Дипломатичні попередження

Іноземні уряди неодноразово попереджали Японію про те, що її технології контрабандою перевозяться до Росії.

Лише за один місяць, квітень 2025 року, Україна надіслала щонайменше вісім офіційних дипломатичних листів до Міністерства закордонних справ Японії з цього приводу. У листах містилися списки та фотографії десятків знайдених компонентів японського виробництва, включаючи друковані плати, передавачі та напівпровідники.

Україна надала Японії списки повернутих компонентів, виготовлених деякими з найбільших японських компаній: Nippon Electric Corporation, Panasonic, Toshiba та іншими. У цих документах не було жодних доказів того, що компанії свідомо продавали свою продукцію Росії, а не відправляли її в інші країни та перепродавали.

Усі компанії заперечували правопорушення та заявили, що зобов’язані дотримуватися економічних санкцій і торговельних обмежень. У Nippon Electric Corporation заявили, що електричні компоненти, які ідентифікувала Україна, були старими та не продавалися компанією роками.

Міністерство економіки, торгівлі та промисловості Японії винесло попередження компаніям та галузевим групам щодо спроб ухилення від санкцій. Воно також внесло до чорного списку десятки іноземних організацій, які, як воно підозрює, допомагають Росії обходити експортні заборони.

Західні чиновники за межами України попередили японський уряд про зусилля російської розвідки щодо придбання її технологій. Вони також надали японській владі інформацію про мережу компаній, включаючи Proco, які співробітники розвідки підозрювали у сприянні шпигунам та постачанні санкційних товарів до Росії.

Хоча вони не вживали заходів проти Фільченкова, японські чиновники навряд чи висловили симпатію до України. У день, коли Путін розпочав вторгнення в Україну, Японія приєдналася до Сполучених Штатів та Європейського Союзу, запровадивши санкції. Пізніше вона порушила прецедент після Другої світової війни та почала надсилати Україні військову допомогу, таку як бронежилети та шоломи.

За часів прем’єр-міністра Японії Санае Такаїчі країна розпочала амбітну програму зміцнення розвідувальних можливостей, частково для кращого запобігання незаконному експорту та боротьби зі шпигунами.

У січні 2026 року поліція Токіо оголосила про викриття російського офіцера розвідки, який видавав себе за українця та намагався вкрасти комерційну таємницю у японського робітника. За відсутності законодавства про шпигунство, поліція порушила справу за порушення законодавства про конкуренцію, але російський шпигун покинув Японію задовго до висунення звинувачень.