Історія волонтера із Великобританії, який 50 років допомагає українській громаді

Пітер Лучка почав займатися волонтерством у 15 років і протягом 50 років виконував безліч завдань: від організації концертів, мітингів та громадських заходів до виконання повсякденної роботи, як-от приготування чаю чи прибирання приміщень після подій

Пітер Лучка, батьки якого приїхали до Великої Британії як біженці після Другої світової війни, відіграє ключову роль в українській громаді Ковентрі та Ворікширу, присвячуючи свій час підтримці інших і сприянню розвитку громадських організацій. Після початку війни в Україні він зосередився на прийомі українських біженців, допомагаючи їм почуватися як удома та відчувати себе частиною громади. Про це розповідає Foreign Ukraine із посиланням на ВВС.

Лучка почав займатися волонтерством у 15 років і протягом 50 років виконував безліч завдань: від організації концертів, мітингів та громадських заходів до виконання повсякденної роботи, як-от приготування чаю чи прибирання приміщень після подій.

Його діяльність набула особливої важливості після початку війни в Україні.

Завдяки своїй волонтерській роботі в Асоціації українців Великої Британії (AUGB) Лучка допоміг сотням українців, які були змушені покинути свої домівки, облаштуватися у Великій Британії, надаючи їм необхідні поради, практичну підтримку та можливість долучитися до гостинної української спільноти.

Серед тих, кому він допоміг, — українська біженка Олена Ляшенко, яка приїхала до Ковентрі з Києва разом із двома дітьми.

«У нас тут зовсім не було друзів, тому громада дуже допомогла нам розібратися в усіх процедурах — це була справді величезна підтримка для людей, які щойно прибули до Великої Британії», — розповіла вона.

Лучка обіймав керівні посади в Асоціації українців Великої Британії (AUGB), зокрема очолював її відділення у Ковентрі, а наразі виконує обов’язки заступника голови, скарбника та адміністратора приміщень.

Він також є активним членом громади Української католицької церкви у Ковентрі: займався питаннями вдосконалення церковних приміщень, підтримував духовенство та сприяв організації громадських заходів і подій.

Лучка розповів, що волонтерство для нього ніколи не було способом отримати визнання — це стиль життя, сформований його вихованням і зумовлений глибоким прагненням підтримувати громаду.