За словами Дмитра Наталухи, голови Фонду державного майна України, найбільше цікавляться приватизацією інвестори зі США, Індії та країн Перської затоки, а от європейці поки що не демонструють жодного інтересу

Зараз найкращий час для іноземного бізнесу, аби приватизувати українські підприємства і найактивніші у цьому американські бізнесмени, які готові купувати активи, інвестувати кошти у реструктуризацію і навіть чекати, поки з’являться реальні переваги. Про це заявив Дмитро Наталуха, голова Фонду державного майна України в інтерв’ю польському виданню Money і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з його думками.

Money: Враховуючи нинішню кризу між Варшавою та Києвом та погіршення польсько-українських відносин, наскільки участь Польщі у післявоєнній відбудові України залишається актуальною?

Дмитро Наталуха: Я обійняв свою посаду у січні 2026 року. До того часу я працював у Верховній Раді України. Одна з моїх перших зустрічей після вступу на посаду, де я відповідальний за українську приватизацію, була з дипломатом ЄС у Києві. Це була не дуже приємна зустріч. З однієї простої причини. Я сказав йому, що в Україні ми бачимо зарубіжні компанії, зацікавлені у приватизації наших підприємств. Компанії з усього світу, крім бізнесу  Європейського Союзу. Я запитав, як це відбувається? У нас є компанії зі США, Туреччини, Індії, країн Перської затоки. І жодної, повторюю – жодної компанії з країн Європейського Союзу у контексті приватизації в Україні. Мій співрозмовник був здивований. Не було жодної заявки від ЄС на участь у приватизації. Після конференції з відновлення України у Ґданську, я дуже сподіваюся, що це зміниться. І я сподіваюся, що першою компанією з ЄС, яка візьме участь у приватизації, буде саме польська.

Money: Що це за компанія? У якій галузі вона працює?

Дмитро Наталуха: Я не хочу розкривати подробиці. Давайте не будемо наврочувати. Йдеться про продаж акцій компанії, якими володіла особа, що перебуває під санкціями, і яка була передана українській державі після 2022 року. Новий уряд Сергія Корецького однозначно виступає за співпрацю зі суб’єктами, які бажають брати участь у купівлі активів, призначених для приватизації. У випадку Польщі та продажу акцій наших підприємств, йдеться не лише про звичайну угоду. Йдеться про побудову цілої мережі зв’язків, яка дозволить налагодити тіснішу співпрацю між двома країнами. Це буде вигідно як для Варшави, так і для Києва. Приватизація, на мою думку, полягає, насамперед, у вливанні капіталу у стратегічні сектори держави. Це, у свою чергу, закладає основу для реальних гарантій безпеки України. Той, хто володіє бізнесом в Україні, буде зацікавлений у його захисті. Те, що ми хочемо продати, – це не якийсь мотлох. Ми продаємо привабливі суб’єкти економіки. І прагматично сподіваємося, що той, хто їх купить, буде зацікавлений у стабільності в Україні. У цьому сенсі це буде основою гарантій безпеки для нас.

Money: Давайте повернемося на хвилинку до вашої зустрічі з дипломатом ЄС у Києві одразу після того, як ви вступили на посаду у січні 2026 року. Чи змінилося щось після цієї розмови щодо інтересу до українського ринку та української приватизації?

Дмитро Наталуха: На жаль, трафік не збільшився. Інтерес не збільшився. Окрім збільшення інтересу з боку польських компаній. Але тут я також буду говорити про промисловість, щоб не виплеснути дитину разом з водою. Це енергетичний, транспортний, страховий і банківський ринки.

Money: Якщо не було зростання інтересу, то в чому причина такого небажання?

Дмитро Наталуха: Справа не у відсутності бажання. Радше йдеться про те, що в бізнесі називається уникненням ризику. Згадані мною американські, індійські та арабські компанії мають набагато більшу терпимість до ризику. Вони не очікують ідеальних умов. Вони не очікують, що це буде на 100% безпечним. На мій погляд, ця стратегія ефективніша і перспективніша. Компанії з цих країн будуть у набагато кращому становищі у майбутньому відновленні. Вони вже будуть в Україні. Ризик буде винагороджений.

Money: Тож зосередимося на тих, хто ризикує. З цих трьох – США, Індія та країни Перської затоки – хто найактивніший і які їхні інтереси в Україні?

Дмитро Наталуха: Американці. Від них у мене найбільше запитів на придбання приватизованих активів. Останні угоди про нерозголошення, які я підписав, стосувалися американських компаній. Звичайно, побачимо, чи це перетвориться на конкретні придбання акцій. Угода про нерозголошення ще не є зобов’язанням щодо купівлі. Тим не менш, угода про нерозголошення зазвичай є початком місії в Україну. Скерування менеджерів, фінансових фахівців, юристів чи інженерів. Початок серйозного бізнес-процесу.

Money: Тож чим цікавляться американці?

Дмитро Наталуха: Насамперед, це хімічна промисловість. Наприклад, сфера рідкоземельних елементів користується значним інтересом. Вони готові купувати активи, інвестувати певну суму у реструктуризацію і навіть чекати деякий час, поки не з’являться реальні вигоди. Наприклад, Aerok, яка потрапила під санкції, була компанією з виробництва газобетону. Після російського вторгнення у 2022 році її активи були конфісковані, зокрема заводи в Обухові та Бережанах. У 2026 році ірландська будівельна група CRH отримала схвалення на придбання контрольного пакету акцій цих заводів.

Money: Я чув думку, що, незважаючи на підтримку Росії, Китай дуже зацікавлений у відбудові України. За кожної можливості, яка передбачає угоду про припинення вогню між Києвом та Москвою, китайська економічна дипломатія завжди активізується, вивчаючи можливості виходу на український ринок. Парадоксально, але чи не було б так, що у найсприятливіший момент в Україні з’явиться несподівано великий гравець, якого підтримуватиме влада у Пекіні?

Дмитро Наталуха: Я не мав жодних контактів із представниками Китаю, хоча знаю, що вони зацікавлені в інфраструктурних проектах.

Money: Польський уряд нещодавно оголосив про свій намір взяти під контроль один з найбільших банків України. Який банк ви маєте на увазі?

Дмитро Наталуха:  Я не зустрічався з представниками польського уряду з приводу цього питання. Але я зустрічався з представниками польського банківського сектору. Інтерес є, зокрема, до двох банків – «ПриватБанку» та «Sense Bank». Польський бізнес очікує рішень від українського уряду. І ці рішення будуть ухвалені – на мою думку – до кінця 2026 року.

Money: Ми знаємо, що «Orlen» також зацікавлений в українському ринку в енергетичному секторі.

Дмитро Наталуха: Так. Вже давно. Компанія має офіс у Києві. З початку війни вона продає дизельне паливо та бензин Україні та отримує непоганий прибуток.

Money: Чи підтримує польський уряд свої компанії, які намагаються вийти на ринок в Україні? Ви близькі до процесів приватизації. Як це виглядає з вашої точки зору?

Дмитро Наталуха: Один із секретів покращення ситуації для європейського, зокрема польського, бізнесу в Україні полягає в ролі Європейської Комісії. Польща має відносно добре розвинену систему підтримки бізнесу, який бажає інвестувати в Україну. Європейська Комісія, з іншого боку, могла б зменшити вартість ризику, інтернаціоналізувавши страхування інвестицій.

Money: Павел Коваль є повноважним представником уряду Польщі з питань реконструкції в Україні. Його роль розглядається по-іншому. А як це виглядає з точки зору представника української держави? Як ви оцінюєте його роботу?

Дмитро Наталуха: Я його знаю. Я багато разів зустрічався з ним. Він запрошував мене на заходи у Польщі. Я його поважаю. Коваль дуже добре просуває польський бізнес та підтримує його в Україні.

Money: Якщо все так добре, чому жодна польська будівельна компанія не подала заявку на будівництво автомагістралі до Луцька? Для Дональда Туска це був і залишається стратегічним проектом. Він говорив про це під час свого першого візиту до Києва після вступу на посаду прем’єр-міністра. Він навіть згадав, що польські компанії зможуть бути концесіонерами на цій автомагістралі.

Дмитро Наталуха: Важко звинувачувати в цьому Павела Коваля. Багато проблем залишається з українського боку. Наприклад, наше тендерне законодавство. Найнижча ціна досі є визначальним фактором. Тим часом компанії з ЄС не можуть конкурувати в цій галузі. Вони пропонують іншу якість, але за вищою ціною. Це створює проблеми. Коли я був народним депутатом України, то виступав за те, аби тендери були зосереджені не на найнижчій вартості інвестицій, а на цінності та якості. Найнижчі ціни наразі пропонували білоруські і турецькі компанії, а не компанії ЄС.

Money: Український бізнес також зацікавлений в інвестуванні у Польщу. Один польський дипломат сказав, що ми можемо зіткнутися зі ситуацією, коли Україна відбудує Польщу швидше, ніж Польща відбудує Україну. У яких секторах український капітал найбільше зацікавлений?

Дмитро Наталуха:  Наприклад, були спроби інвестувати у вугільні родовища в Сілезії. Були спроби увійти на паливні склади. Але я чітко бачу компанії, які зацікавлені у виході на ринок послуг, таких як оздоровчі та стоматологічні клініки. Також розглядаються клініки екстракорпорального запліднення, ресторанний бізнес та нерухомість.

Money: Повернімося до питання ризику війни. Наразі США явно готові відновити переговори між Україною та Росією. Американці запрошують міністра фінансів Росії на саміт G20. Директор ЦРУ полетів до Росії, аби вивчити можливість зустрічі Зеленського, Трампа та Путіна. З іншого боку, є сигнали про можливу ескалацію, зокрема про новий російський наступ на Київ. Як бізнес-світ має все це інтерпретувати?

Дмитро Наталуха:  Я хотів би знати відповідь на це. Однак, схоже, що все не так погано, як можна прочитати у ЗМІ. З іншого боку, Росія заганяє себе в кут. І вона стає дедалі агресивнішою. ​​Якщо вона не може окупувати Донбас, то стає більш жорстокою, бомбардує міста, вбиває мирних жителів. Ми зупинили Росію на землі. Тепер нам потрібно зупинити її у повітрі. Якщо це станеться, то у них буде лише дезінформація та диверсії. Наближаються парламентські вибори в США. Відбулись парламентські вибори і в РФ. Після них ми матимемо чіткіше уявлення про напрямок розвитку війни.

Money: Чи реально спекулювати щодо виборів в Україні за цих обставин?

Дмитро Наталуха: Я не вірю, що це буде реально, поки не закінчиться воєнний стан. Спочатку безпека, а потім вибори.