Італійські та українські економісти опублікували дослідження про те, як ринок праці оговтався від шоку після початку війни

Економісти оцінили ефективність процесу поєднання працівників і підприємств — інакше кажучи, як часто попит і пропозиція фактично зустрічаються за певної кількості вакансій і пошукачів

Війна Росії проти України спричинила один із наймасштабніших шоків пропозиції робочої сили у новітній історії. Із 41 мільйона громадян, які становили населення України до війни, майже 6 мільйонів осіб виїхали за кордон. Лише ця зовнішня міграція скоротила чисельність працюючого населення країни приблизно на 3 мільйони осіб. Ситуацію ускладнила мобілізація до лав української армії понад 700 000 громадян України. Станом на липень 2026 року у бойових діях загинуло щонайменше 55 000 українських військових (ця цифра, ймовірно, занижена, оскільки багато вояків вважаються зниклими безвісти), а ще 400 000 осіб отримали поранення. Більшість із них — чоловіки працездатного віку. Про це йдеться у дослідженні Тіто Боері, професора економіки в Університеті Бокконі, Джакомо Анастасії, аспіранта з економіки у Колумбійському університеті та Олександра Жолудя, головного експерта з питань монетарної політики та економічного аналізу у Київській школі економіки на сторінках The Conversation, переказ якої пропонує Foreign Ukraine.

За консервативними оцінками, кількість жертв серед цивільного населення України сягає майже 70 000 осіб, причому цей показник зростає протягом останніх місяців через масоване застосування Росією балістичних ракет. Крім того, мільйони українських громадян на сході та півдні країни залишаються в умовах російської окупації.

Загалом на територіях, які й досі перебувають під контролем українського уряду, відбулося скорочення робочої сили приблизно на 25% від початкового рівня. Це шок пропозиції робочої сили надзвичайного масштабу.

Шок попиту на робочу силу виявився не менш суворим. Внаслідок війни відбувся масштабний і багатогранний перерозподіл ресурсів: більша частина економічної активності змістилася до західних регіонів України, які менше потерпають від повітряних атак.

Тіто Боері

Чи можуть працівники й компанії знаходити одне одного в умовах воєнної економіки, що супроводжується таким масштабним переміщенням населення та перерозподілом економічної активності? Аби відповісти на це запитання, економісти проаналізували дані Work.ua — української онлайн-платформи, де компанії розміщують вакансії, а шукачі роботи публікують свої резюме.

Економісти оцінили ефективність процесу поєднання працівників і підприємств — інакше кажучи, як часто попит і пропозиція фактично зустрічаються за певної кількості вакансій і пошукачів.

Уявіть 10 компаній, у кожній з яких є одна відкрита вакансія, і 10 безробітних. Якщо ефективність поєднання є максимальною, то може відбутися до 10 наймів; якщо мінімальною — жодного. Що більше на ринку перешкод (фрикцій), то нижчою стає ця ефективність.

Економісти простежили, як змінювалася ефективність поєднання до та після повномасштабного вторгнення 2022 року в розрізі регіонів та секторів економіки України.

Джакомо Анастасія

Стійкість ринку праці

Аналіз даних дозволяє виділити три факти. По-перше, з 2022 року ефективність поєднання знизилася приблизно на 15%. Українським підприємствам стало складніше знаходити працівників, а шукачам роботи — роботодавців, які готові їх найняти.

Це зниження є суттєвим, але не катастрофічним. Наприклад, воно менше за показники, зафіксовані під час фінансової кризи 2008 року в США.

По-друге, ситуація є неоднорідною. У регіонах, які найбільше постраждали від війни (зокрема, у Сумській та Харківській областях на північному сході України), зниження ефективності поєднання сягає близько 20%.

Натомість у західних регіонах України ситуація значно краща. У Львівській та Івано-Франківській областях кількість як резюме, так і вакансій зросла порівняно з періодом до повномасштабного вторгнення РФ — попри загальне скорочення населення та робочої сили в Україні. Ефективність поєднання в цих регіонах знизилася лише на 5–7%.

Як змінилася ефективність підбору персоналу (за регіонами України)

Економісти виявили подібні відмінності в різних секторах. Багато робітничих професій, які пов’язані з фізичною працею або кваліфікованими ремеслами, від клінінгових служб до водіїв, зазнали відносно незначного спаду. Найбільше постраждали несуттєві особисті послуги, такі як туристичні агентства.

Зрештою, безпосередній вплив війни – виміряний за допомогою даних про сигнали повітряної тривоги незалежно від близькості до лінії фронту – значно ускладнює узгодження пропозиції та попиту на робочу силу. Ці щоденні перебої, які породжують страх, невизначеність, пошкодження інфраструктури та відключення електроенергії, можуть серйозно перешкоджати ринку праці.

Олександр Жолудь

Подолання перебоїв у воєнний час

Економісти також визначили механізми, які, можливо, допомогли Україні компенсувати труднощі на ринку праці воєнного часу. Багато жінок взяли на себе традиційно чоловічі посади, від гірничодобувної промисловості до водіння вантажівки. Люди похилого віку та люди з інвалідністю також відіграють більшу роль у робочій силі.

Багато компаній перейшли на дистанційну роботу та гнучкий графік. Це було особливо важливо для переселенців та біженців, що дозволило багатьом залишатися на зв’язку зі своїми роботодавцями в Україні та продовжувати надавати послуги, незважаючи на фізичну відстань.

Українські підприємства також отримали вигоду від більшої контрактної гнучкості. Мінімальна заробітна плата не зростала між початком повномасштабного вторгнення у 2022 році та 2026 роком, тоді як інфляція знецінила її реальну вартість. Це означає, що підприємства змогли наймати менш продуктивних працівників, не зазнаючи втрат прибутку.

Дефіцит робочої сили стосується багатьох секторів економіки України, насамперед таких сфер, як будівництво, транспорт та інженерія. Продовження війни вимагатиме залучення до ринку праці тих, хто досі залишався економічно неактивним, а також більшого внеску з боку тих, хто виїхав із країни.

Коли війна нарешті закінчиться, наступним викликом стане мобілізація працівників усіх рівнів. Необхідно буде забезпечити реінтеграцію ветеранів у ринок праці, а також заохочувати повернення біженців, імміграцію та утримання наявних кадрів.

Важливо й надалі стимулювати участь у ринку праці тих груп населення, які наразі представлені на ньому недостатньо. Усе це, однак, є складним завданням.