Для захисту свого суверенітету від зовнішніх загроз, Україна повинна відремонтувати, модернізувати та лібералізувати виробництво й розподіл електроенергії

Україна уже понад 6 років страждає від російської агресії: Крим окупований та анексований Москвою, а Донбас знаходиться під владою проросійських сепаратистів. Україна надалі залежить від транзиту російського газу, який забезпечує 3% ВВП, але відмова від імпорту російського блакитного палива була позитивний кроком для її енергетичної безпеки. Про це йдеться у публікації Аріеля Коена, старшого наукового співробітника Атлантичної Ради і засновника відділу аналізу міжнародних ринків у Консультаційному центрі з глобальних ризиків у Вашингтоні на сторінках американського видання Forbes, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Разом із зменшенням своєї газової залежності від Росії, тепер з’являється привид «електричної залежності»: через стару енергетичну інфраструктуру і зростання попиту. Адміністрація Зеленського фактично вдалась до імпорту дешевої електроенергії з Росії ще в жовтні 2019 року. У травні 2020 року український уряд усвідомив політичні і економічні наслідки цього рішення. Найближчі союзники України в Європі – Польща та країни Балтії також рішуче виступають проти імпорту електроенергії з Росії та Білорусі. У підсумку, від імпорту російської електроенергії відмовились, так як від імпорту російського газу п’ять років тому. Одним із основних етапів європейської інтеграції України є відключення її енергосистеми від російської до 2022 року та інтеграція у європейську мережу до 2025 року, тобто ще один крок до незалежності від Росії. Наступний істотний бар’єр на шляху – це стара українська енергосистема радянської епохи.

На думку українських експертів, для осучаснення лише розподільчої мережі потрібно не менше 17,5 мільярдів доларів інвестицій. Технічна проблема забезпечення надійного електропостачання домогосподарств та підприємств і впровадження інтелектуальних електролічильників, ймовірно, буде вирішена за рахунок міжнародної співпраці та запозичень. Мережі є природною монополією, тому тарифи на їх послуги регулюються державою. У нещодавньому звіті «Забезпечення капіталовкладень в українську енергосистему: дорога в майбутнє», опублікованого Міжнародним податковим та інвестиційним центром, доктор Владислав Іноземцев із Центру стратегічних та міжнародних досліджень зазначив, що для вирішення цієї проблеми, українській владі необхідно провести радикальну реформу, щоб впровадити нову тарифну методологію для залучення капіталу від потенційних інвесторів.

Звичайна методологія, яка використовується з цією метою називається тарифом RAB (регульована база активів), яка обговорювалась впродовж кількох років в Україні з перемінним успіхом. Суть методології полягає в тому, що власники мережевої інфраструктури щорічно отримують певний прибуток, який обчислюється як відсоток від вартості активу. Частина грошей інвестується у модернізацію мережі. Проте, перешкодою для впровадження цієї методології та інших реформ в енергетичному секторі України є те, що електроенергія надалі розглядається не як товар, виготовлений в умовах вільного ринку, а швидше як «основне суспільне благо».

RAB передбачає безпечну окупність та повернення інвестицій, щоб обслуговувати кредити та отримувати прибутки для генеруючих та розподільчих компаній. Фінансово стимульовані тарифом RAB компанії зоохочуються до обслуговування та модернізації енергосистеми і у кінцевому підсумку забезпечують приватних та корпоративних споживачів надійним постачанням електроенергії за розумними цінами. Тарифи RAB були невід’ємною частиною реформ енергетичних ринків, які провели в інших пострадянських країнах, які успішно перейшли до процвітаючої ринкової економіки – Чехії, Грузії, Угорщини, Польщі, Румунії та інших.

Цей тариф, як свідчить досвід країн Західної та Центральної Європи є ключем до розблокування прямих іноземних інвестицій у внутрішні мережі. Це правда, що такі кінцеві споживачі, як домогосподарства і промисловість можуть зіткнутись із помірним короткотривалим зростанням цін на електроенергію разом із відмовою від неефективних субсидій. Більш конкурентоздатна мережа у підсумку призведе до зниження цін у довгостроковій перспективі, підвищить надійність мережі та залучить іноземні інвестиції. Проте, застосування такої методології буде ефективним лише у випадку її застосування на кшталт європейських країн. Норма прибутковості не повинна бути меншою, аніж середньозважена вартість капіталу в цій країні, а також вона повинна бути однакокою для усіх активів.

Для захисту свого суверенітету від зовнішніх загроз, Україна повинна відремонтувати, модернізувати та лібералізувати виробництво й розподіл електроенергії. Без сучасної, надійної та конкурентоздатної енергосистеми й тарифної структури, орієнтованої на інтереси бізнесу, Україні загрожує небезпека економічного занепаду та енергетичного примусу Кремля.