Як Росія використовує мовне питання в Україні

Якщо в Україні спалахне нова мовна війна, то єдиним переможцем стане Володимир Путін

Протягом століть тривала боротьба України за державність часто віддзеркалювалась долею української мови. Пригноблена й маргіналізована впродовж царської та радянської епох, українська мова зрештою позбулась другосортного статусу у 1991 році і отримала статус державної у новій незалежній Україні. Після розпаду СРСР, українська мова продовжує виконувати другорядну роль на більшій частині території України в багатьох аспектах повсякденного життя. Про це йдеться у публікації Ірини Матвіїшин, журналістки UkraineWorld та Internews Ukraine на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Починаючи з 1990-х років зусилля з врегулювання та просування української мови замість російської виявились вибухонебезпечними та стали символом пострадянської кризи ідентичності незалежної України. Загальнонаціональні дебати з мовного питання відобразили існуючі розбіжності в українському суспільстві щодо домінування Росії у минулому України. Тим не менш, політизація мовного питання не відображає повсякденну реальність двомовної України, де російська та українська розповсюджені та зрозумілі в усій країні. Російська мова переважає у більшості українських міст, в той час, як українська мова, здебільшого, домінує у сільській місцевості та на території колишніх Габсбурзьких земель на заході, але лінгвістична мінливість країни така, що дуже часто можна почути дві мови в одній розмові.

Цей прагматизм не завадив прокремлівським політичним партіям Росії та України майстерно використовувати мовне питання. З початку 2000-х років російськомовних українців активно спонукали думати про себе, як про особливу й пригноблену меншину. Такі меседжі досягнули апогею під час анексії Криму у 2014 році й подальшій кампанії «Русской весни» на півдні та сході України. З того часу, мовне питання залишається в центрі гібридної війни Росії проти України, оскільки необхідність захисту російськомовного населення неодноразово згадувалось кремлівськими медіа й особисто Володимиром Путіним.

Помітна роль російськомовних українців у відбитті гібридної атаки Путіна багато в чому змінила сприйняття мови у сучасній Україні і це зумовило зростання громадянської національної ідентичності, яка виходить за межі мови та етнічної приналежності. Багато українців сприйняли обрання російськомовного єврея Володимира Зеленського шостим президентом України у 2019 році як ще одне свідчення реформування мовної політики країни. Незважаючи на цей очевидний прогрес, мовна проблема надалі може викликати вкрай гостру реакцію в українському суспільстві. Це вкотре було доведено в середині червня 2020 року, коли випадковий пост у соціальних мережах спровокував національний скандал. Користувач Facebook опублікував скріншот електронного меню McDonald’s з україномовною та англомовною версіями. З подальшого тексту стало відомо, що російськомовна версія меню була видалена. Пост був безтурботним, але дуже швидко став вірусним: його підхопив український прокремлівський політик Анатолій Шарій заявивши, що вибір мови меню «ще раз підкреслив (негативне) ставлення до половини населення України, яка розмовляє російською мовою».

За посиленої присутності Шарія в Інтернеті і за допомогою різних лояльних до Кремля українських ЗМІ, цей скандал невдовзі зажив власним життям, супроводжуючись закликами до бойкоту та обов’язковими теоріями змови за участю Джорджа Сороса. Скандал навіть набув дипломатичного характеру: посольство України у Вашингтоні подякувало McDonald’s за «тверду позицію» у мовному питанні. А посольство Росії відповіло звинуваченнями на адресу McDonald’s щодо дискримінації мови національних меншин. Згодом представники McDonald’s пояснили, що в електронних меню фастфуду ніколи не було російськомовної версії, але клієнти могли робити замовлення російською мовою, якщо вважали за потрібне.

Це сфабриковане обурення з приводу меню McDonald’s може видатись банальним, але воно підкреслює, як мовною чутливістю може маніпулювати будь-хто з метою дестабілізації України. Українське суспільство продовжує усувати мовні протиріччя, створені роками русифікації у всіх сферах громадського життя, але можливості для вибухання таких «гарячих точок» залишаються великими. Незважаючи на численні спроби показати російську мову пригнобленою, саме українська мова потребує державної підтримки та захисту. Давні шовіністичні та принизливі російські стереотипи про українську мову залишаються популярними, а систематичне викорінення української культурної ідентичності за Сталіна надалі кидає тінь на сучасне українське суспільство. Спроби популяризувати українську мову серед молоді конкурують із посиленим впливом сучасної російської поп-культури.

На цьому тлі багато українців з оптимізмом сприйняли ухвалення нового Закону про мови у 2019 році, який скерований на підвищення статусу української мови, особливо в засобах масової інформації та сфері послуг. Соціологічне опитування, проведене Фондом демократичних ініціатив та Центром Разумкова у грудні 2019 року засвідчило, що 69% українців виступають за збереження української мови в якості єдиної офіційної та державної за умови вільного використання російської у повсякденному житті. Тим не менш, поправки до Закону про мови залишаються на порядку денному і високопосадовці політичної команди президента Зеленського закликають їх ухвалити. У теперішньому політичному кліматі будь-які спроби розмити статус української мови будуть особливо небезпечними. Зважаючи на те, що шестирічна неоголошена війна України з Росією далека від завершення, а прокремлівські сили поступово відновлюють свій вплив на внутрішньополітичній арені, зусилля з перегляду мовного закону чи відтермінування його чинності можуть швидко перерости в національну кризу.

Україна знає з власного багаторічного болючого досвіду, що мовне питання є одним із улюблених інструментів Росії для дестабілізації. З’являються дедалі більше ознак того, що прокремлівські сили знову готуються це використати. Найближчий соратник Путіна в Україні, лідер опозиції Віктор Медведчук нещодавно опублікував статтю, в якій закликав покласти край «примусовій українізації» та «антиросійській істерії» і стверджував, що розширення прав російськомовних українців може відіграти вирішальну роль, щоб завоювати прихильність населення окупованого Донбасу. Аргументи Медведчука можуть видатись переконливими для президента Зеленського, оскільки він намагається виконати свої передвиборчі обіцянки щодо забезпечення миру та національної єдності в країні. Проте, будь-які поступки на користь розвитку російської мови за рахунок української є реальною загрозою суверенітету України.

Останні шість років російської гібридної війни прояснили ставлення Кремля до мовного питання і підкреслили важливість збереження статусу української мови. Опитування свідчать, що більшість українців це визнають, але такі інциденти, як меню в McDonald’s показують вразливість перед мовними провокаціями. Зеленський прагне увійти в історію як консолідуюча постать, але він повинен бути обережним: якщо в Україні спалахне нова мовна війна, то єдиним переможцем стане Володимир Путін.