Через провал судової реформи українці залишуться бідними, інвестори не прийдуть, і країна повернеться під контроль олігархів та російських тіньових сил

У 2019 році політичний неофіт Володимир Зеленський та його партія отримали історичну перемогу на президентських та парламентських виборах в Україні. Цей успіх був здебільшого побудований на привабливості обіцянок про боротьбу з корупцією. Новий уряд Зеленського мав підтримку і два незалежні органи, які можуть допомогти досягнути цієї мети: Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), утворене у 2015 році та Вищий антикорупційний суд (ВАКС), утворений в квітні 2019 року. Врешті-решт, горезвісна правова система країни отримала можливість карати корумпованих політиків. Через рік потому, усі ці прагнення можуть зникнути.

Про це йдеться в аналітичній публікації Даян Френсіс, старшого наукового співробітника Євразійського центру Атлантичної ради та професора Школи менеджменту Теда Роджерса в Університеті Раєрсона на сторінках Atlantic Council, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Восени 2019 року судова реформа, яку підтримав президент та парламент, була заблокована 20 членами Вищої ради юстиції і деяким з них висунуті обвинувачення в корупції. До проведення реформ ця Рада працювала сама по собі і мала необмежені повноваження щодо перегляду законів, а також дисциплінування, заміни та вибору суддів у всіх судах. Це було невдачею у судовій реформі, яка продемонструвала необхідність радикальних змін.

Підбадьорена цією перемогою не забарилась і юридична реакція. Влітку 2020 року судді ухвалили низку рішень, які можуть знищити НАБУ, ВАКС та переглянути націоналізацію банків, яка врятувала фінансову систему країни від хижаків-олігархів.

Перше падіння відбулось у липні 2020 року, коли 49 парламентарів звернулись до Конституційного суду з проханням визнати неконституційним створення ВАКС. У серпні 2020 року Конституційний суд визнав неконституційним призначення Артема Ситника у 2015 році директором НАБУ. Це рішення відхилили представники НАБУ, як «політично вмотивоване». Тим не менш, це залишило НАБУ у підвішеному стані і поставило під сумнів інші ключові аспекти програми реформ в Україні після 2014 року.

«Ми надто наблизились до точки неповернення», – охарактеризував тоді Ситник спробу ліквідації ВАКС.

У нещодавньому інтерв’ю, він також змалював методи саботажу та переслідування, які роками застосовувались проти таких антикорупційних чиновників, як він.

«Наприклад, після проголошення обвинувачень в корупції, «вони (антиреформаторські сили) одразу чинять тиск на експертів. Дуже багато погроз надходить на адресу людей, які ведуть розслідування в НАБУ та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі (САП). Дуже небагато людей готові піти на певний ризик, тому що не відчувають себе захищеними. І це проблема», – зазначив Ситник.

На початку вересня 2020 року для реформаторів надійшли інші погані новини, коли Окружний адміністративний суд Києва зобов’язав ПриватБанк виплатити 350 мільйонів доларів двом його колишнім співвласникам – Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову, яких звинувачують у багатомільярдних крадіжках грошей вкладників. Цей банк та інші фінустанови були націоналізовані з метою захисту української банківської системи за наполяганням МВФ. Юристи ПриватБанку заявили, що будуть оскаржувати це рішення.

Вагомість цього рішення ПриватБанку неможливо переоцінити. Міністр юстиції Денис Малюська на своїй сторінці у Facebook назвав це «найбільшим судовим порушенням в історії України». А колишній міністр фінансів Олександр Данилюк – «початком обвалу підсумків націоналізації ПриватБанку» і попередив, що продовження судових процесів коштуватимуть уряду України мільярдів доларів».

Ці невдачі підкреслюють потребу у кардинальних кадрових змінах у судовій системі. Але спроби очистити українську правову систему неодноразово зводились нанівець, оскільки юристи згуртувались. У 2019 і 2020 роках НАБУ оголосило обвинувачення кільком суддям в корупції й перешкоджанні правосуддю, але не змогли добитись розгляду справи у суді. Також Офіс генпрокурора намагався, але невдало. Це момент істини для України.

Президент Зеленський повинен протистояти правовій кліці країни. Варто провести судову реформу та заручитись підтримкою МВФ, Заходу, донорів та громадськості. Суди не можуть продовжувати накладати вето на реформи.

Віталій Шабунін, один з керівників Центру протидії корупції в Україні нещодавно підкреслив важливість міжнародної підтримки судової реформи.

«Зеленський не склав рук, але він повинен знову внести законопроект про судову реформу із зауваженнями МВФ, в яких чітко окреслюється, яка судова реформа потрібна, щоб надалі отримувати підтримку. Люди сподівається, що він спробує підкорити цю вершину і МВФ повинен втрутитись», – прокоментував Шабунін.

Це справді вершина, оскільки, за словами Богдана Вітвіцького, експрокурора Міністерства юстиції США та колишнього юристконсульта у Посольстві США в Україні, проблема має системний та давно вкорінений характер.

«Первородний гріх радянського правосуддя полягав у фундаментальному відриві Леніна й Троцького від букви закону і прагненні до справедливості та чесності у вигляді підпорядкування потребам, бажанням та примхам можновладців. Вони створили інструменти для легалізації беззаконня», – зазначив Вітвіцький.

Щоб встановити верховенство закону в Україні, передусім потрібно усунути 20 членів Вищої ради юстиції, яка контролює адміністративний, верховний та конституційний суди, а також призначити на їх місце чесних юристів з досвідом роботи в країнах, де є це верховенство. Тоді, і лише тоді, може розпочатись процес відбору у судових органах, який на думку Шабуніна, може бути дуже швидким й триватиме місяцями, а не роками.

Провал судової реформи навіть не розглядається, як варіант. Збереження викривлених судів у підсумку обійдеться Україні втратою підтримки зі сторони МВФ та Заходу. Українці залишуться бідними, інвестори не прийдуть, і країна повернеться під контроль олігархів та російських тіньових сил.