Вона стоїть на чотирьох стовпах: корумповані суди, олігархи, парламент та хабарництво

За майже півтора роки перебування Володимира Зеленського при владі, щоразу доводиться визнавати, що він, як і усі його попередники, готовий змиритись і навіть підтримати стару й гнилу політичну систему, яка залишається недоторканною з 1991 року. Про це йдеться в аналітичній публікації Роберта Гоманса, незалежного політичного оглядача з Вашингтону на сторінках IntelliNews, переклад якої пропонує Foreign Ukraine.

Стара гнила система міцно стоїть на 4 стовпах: корумпована та нереформована судова влада; олігархи, які контролюють значну частину ВВП України безпосередньо чи опосередковано через крупні державні підприємства; парламент, значна частина якого складається із депутатів, контрольованих олігархами; і мережа хабарництва в українському суспільстві. Усі ці чотири стовпи доповнюють один одного. Якщо один впаде, особливо судова система, інші три будуть суттєво послаблені, або також впадуть.

Незважаючи на чудовий прогрес й реформи, стара гнила система залишилась поза цими процесами, які відбулись після Революції гідності 2014 року, зокрема свобода преси та вільні вибори, підвищення прозорості роботи уряду, зменшення хабарництва, потужне громадянське суспільство, реформування збройних сил і, принаймні, донедавна реформування Національного банку України. Можливо, прогрес України та важливі реформи пояснюють, чому західні інституції, зокрема МВФ та ЄС, змирились із старою гнилою системою, незважаючи на неодноразові обіцянки України демонтувати ці чотири стовпи.

Причиною обрання Зеленського президентом у 2019 році та його партії «Слуга народу» були очікування виборців щодо демонтажу цієї старої гнилої системи. Чесно кажучи, Зеленський також поділяє незадоволені очікування двох своїх попередників – Віктора Ющенка та Петра Порошенка. Обидвох також обрали з очікуванням демонтажу старої гнилої системи, але вони не досягнули цього і програли вибори.

Корумпована й нереформована судова система

Практично за весь час свого існування, Україна ніколи не мала справедливої судової системи, коли судді ухвалюють рішення без хабарів, прокурори виконують свою роботу незаангажовано, а українські підприємства та фізичні особи відчувають безпеку. І це, незважаючи на те, що в Україні тепер є Національне антикорупційне бюро (НАБУ), яке може розслідувати корупцію, але не висувати обвинувачення. А також Вищий антикорупційний суд (ВАКС), який обмежений справами щодо високопосадовців і не може розглядати справи проти дрібних підприємців.

Натомість, основна мета судової системи зараз – це прикрити комерційну діяльність олігархів та державних чиновників. Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК), очолюваний Павлом Вовком є основним інструментом захисту інтересів олігархів та корумпованих державних чиновників. А Вовк – це симптоми проблем, які виникають у системі.

Повноваження ОАСК нагадують повноваження Апеляційного суду США у федеральних округах. В обидвох випадках ці органи слугують місцем розгляду справ, сторонами яких є уряди країн. Використовуючи це порівняння, можна розуміти наслідки того, що ОАСК очолює той, хто начебто продає судові рішення за гроші. Президент України Володимир Зеленський не може проводити вкрай необхідної судової реформи в Україні, і це буде проблемою.

Порошенко обіцяв замінити усіх суддів ОАСК, але цього не зробив. Враховуючи поточні результати, малоймовірно, що Зеленський щось зробить. Насправді, нещодавнє призначення Зіновія Холоднюка, керівника Державної судової адміністрації України – членом комісії з євроатлантичної інтеграції свідчить про те, що він вчинить зовсім навпаки.

Призначення Зеленським у березні 2020 року Ірини Венедіктової – Генеральним прокурором України навряд чи означає, що Офіс генпрокурора буде незаангажовано відкривати кримінальні справи. Аналогічними були очікування і від Руслана Рябошапки, якому парламент висловив вотум недовіри. Венедіктова уже порушила близько 50 справ проти Порошенка, які порівнюють із політичним переслідуванням Юлії Тимошенко в часи правління Віктора Януковича.

У минулому МВФ ставив Україні умови, наполягаючи на незалежності НАБУ та створенні ВАКС, але судова система не зазнала змін досі. Без справедливої судової системи, МВФ не має упевненості у міцності української економіки та захисті прав власності.

Вплив олігархів

Олігархи надалі контролюють значну частину ВВП України, безпосередньо чи опосередковано. Революція гідності лише частково вплинула на їх бізнес.

Одним із прикладів такого впливу є запровадження «зелених тарифів» для власників вітряних та сонячних електростанцій. Основним бенефеціаром «зелених тарифів» є ДТЕК – енергетичний холдинг найбільшого українського олігарха Рената Ахметова.

Одним із найефективніших інститутів протидії впливу українських олігархів є Міністерство юстиції США, яке нещодавно подало клопотання про конфіскацію активів Ігоря Коломойського в США, які фінансувались за рахунок грошей вкладників ПриватБанку. Нацбанк був змушений націоналізувати ПриватБанк у 2016 році, коли було виявлено диру у його балансі на суму в 5,5 мільярдів доларів. Подальше розслідування засвідчило, що гроші були виведені з банку через фіктивні кредити та підставні компанії, пов’язані з Коломойським та його партнерами.

Дмитро Фірташ – олігарх, який контролював більшу частину газорозподільчої мережі України. Зараз він перебуває у Відні, де протистоїть екстрадиції в США через обвинувачення у хабарництві, вимаганні грошей та рекетирстві. Обвинувачення стосуються хабара на 18,5 мільйонів доларів, який запропонували чиновникам в Індії за ліцензії на видобуток титану.

Хабарництво

Хоча Україна досягнула значного прогресу у боротьбі з корупцією, але він може бути втрачений. Різноманітні схеми в регіонах продовжують бути джерелом доходів. Хабарництво є особливо небезпечним для майбутнього України, оскільки підриває довіру суспільства до держави. Хабарництво на регіональному рівні проходить поза увагою Заходу, які зосереджені лише на масштабних його проявах. І таке ігнорування ставить під загрозу місцевих активістів по боротьбі з корупцією.

Андерс Аслунд, шведський економіст та старший науковий співробітник Атлантичної ради здивований тим, що українська влада стає більш прозорою і водночас корупція продовжує існувати.

З чотирьох стовпів старої гнилої системи, реформування судової системи може зруйнувати інші стовпи. І це пояснює, чому його так складно здійснити.

Президенти Ющенко та Порошенко програли вибори, оскільки не змогли зламати стару гнилу систему. Чи очікує Зеленського аналогічна доля і якщо так, чи засвідчить це, що українці зрештою обрали того, кому довіряють? Поки що відповідь на останнє запитання – «ні».

Це не означає, що є багато видатних українців, які в разі обрання повалять стару гнилу систему. Як ми бачили, спроба повалити стару гнилу систему є небезпечною для здоров’я.